21 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Україна завжди була країною аграрною та славилась своїми традиціями бережливого ставлення і любові до землі, працьовитими людьми, які мають бажання і вміють працювати на цій землі. Зберігаються ці традиції і сьогодні. Напередодні Дня працівників сільського господарства ми вирішили зустрілися з одним із біляївських аграріїв, власником сільського фермерського господарства «Олеся» Ніцевичем Володимиром Миколайовичем і попросили розповісти його, як сьогодні живеться українським землеробам.

Володимир Миколайович, розкажіть, будь ласка, чим займається сільське фермерське господарство «Олеся».

В.М. Наше фермерське господарство «Олеся», назване на честь доньки,працює з 1997 року. Це одне з перших фермерських господарств Біляївки, яке сьогодні обробляє близько 260 гектарів біляївських полів. Спочатку ми спеціалізувалися на вирощуванні плодоовочевої продукції — картоплі, капусти, буряків, моркви, цибулі і виробляли три тисячі тон овочів за рік. Жартома асортимент вирощуваних овочів ми називали «борщем». Однак сьогодні господарство перекваліфікувалось і займається вирощуванням зернових культур — пшениці, ячменю, соняшника тощо.

З чим пов'язана така перекваліфікація? В.М. Пов'язано це, в першу чергу, зі зміною політики нашої держави. Сьогодні, на жаль, в Україні головні пріоритети надаються дешевим закордонним (зазвичай турецьким) овочам. Собівартість овочів, які вирощують вітчизняні фермерські господарства, набагато вища від закордонних, і конкурувати з ними ми не можемо.

З якими труднощами та проблемами сьогодні доводиться стикатися фермерам?

В.М. Сьогодні аграрії не відчувають підтримки з боку влади. Дотації на підтримку сільського господарства практично не видаються. Наш Біляївський район завжди був найбільшим в області по зрошенню.

Однак наразі ситуація зі зрошуванням складна і плачевна — старі канали гинуть, а ремонтувати їх ніхто не збирається. Овочівництво ж вимагає постійного зрошування, використання великої кількості води, вартість якої теж немаленька. До того ж треба рахувати витрати на оплату роботи сезонних працівників, добрива. Собівартість овочів, таким чином, виходить зависока, здавати врожай за безцінь «фірмачам» не вигідно, тому овочі фермери майже не вирощують. Зараз навіть ті господарства, які займаються вирощуванням зернових, не отримують потрібного доходу. Пов'язано це з багатьма причинами. По-перше, це погодні умови. В цьому році зернові вродили добре, однак довгі проливні дощі не дали вчасно його зібрати. По-друге, це ринок. Зараз простому фермеру вільно експортувати своє зерно практично неможливо. Через експортне обмеження — квоти встановлені Міністерством економіки, привілей експортувати зерно отримали ті фірми та компанії — зернотрейдери, які задарма (набагато дешевше, ніж за світовою

ціною) скупили його у сільгоспвиробників. Ще одна проблема — новий податковий кодекс, який може поставити під сумнів майбутнє багатьох підприємств, в тому числі і фермерських господарств. Також одна з найважливіших проблем сільського господарства — брак обігових коштів. Взяти їх ніде. Якщо декілька років тому банки видавали фермерам кредити, хоч і під шалені відсотки, то сьогодні гроші ніхто не дає.

Чи є, на Ваш погляд, вихід з цієї ситуації?

В.М. Вихід завжди є. Найголовніше — привернути увагу влади до нас і наших проблем. Адже саме держава повинна бути зацікавлена в тому, щоб на українському ринку левову частину складала продукція вітчизняного виробництва, яка б мала доступну ціну. Як кажуть фермери: «Дайте нам дешеві кредити, і ми зможемо нагодувати не лише свою країну, а і весь світ».