Озеро Сасик — це невдалий експеримент будівництва Дунай-Дніпровської зрошувальної системи на початку 80-х років минулого століття. Сьогодні цей факт визнають практично всі науковці, які обізнані в даному питанні. Однак досліджуючи й обговорюючи проблему Сасика, вони й досі не дійшли одностайної згоди щодо шляхів її вирішення.

Крім науковців, це питання вже не один рік поспіль розглядали як обласна рада, так і облдержадміністрація. У певний час навіть здавалося, що розв’язання проблеми вийшло на фінішну пряму. Принаймні, незважаючи на велику кількість як противників, так і прибічників, було вирішено роздамбувати озеро і таким чином з’єднати його з Чорним морем.

Однак на засіданні міжвідомчої комісії з вирішення питання доцільності ліквідації дамби, яке відбулося минулого тижня, науковці розставили інші акценти, а саме: наголосили, що наслідки такого кроку є непрогнозованими і можуть мати негативний ефект.

Начальник управління водних екосистем та ресурсів Міністерства охорони навколишнього природного середовища Григорій Петрук підкреслив: роздамбування є досить суперечливим способом розв’язання проблеми. Зокрема, такий проект потребує значних витрат бюджетних коштів. У той же час з’єднання озера з морем не вирішить питання водозабору зрошувальної системи Татарбунарського і Саратського ра­йонів. Більше того, роздамбування може мати й політичні наслідки у разі виникнення несприятливих екологічних умов для довкілля Чорного моря. Україні загрожуватимуть резонансні політичні заяви, наприклад, з боку тієї ж Румунії.

В разі роздамбування, як наголошує заступник директора державного підприємства «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту морського рибного господарства та океанографії» Геннадій Черніков, значно зменшиться і рибопродуктивність. Тож, ідучи на такий крок, держава мусить продумати питання щодо компенсації збитків рибопромисловим підприємствам.

У свою чергу голова Татарбунарської районної громадської екологічної організації «Відродження» Ірина Вихристюк заявила: «У місцевого населення питання щодо статусу Сасика як прісноводного чи морського вже не стоїть. Ми здивовані навіть назвою засідання: «щодо до­цільності роздамбування…». Дитяча смертність у нас перевищує середньообласні показники у 2 — 2,5 раза, не кажучи вже про поширеність різноманітних хвороб серед місцевих жителів».

Сам же заступник міністра охорони навколишнього природного середовища Михайло Томахін турбується про економічну складову такого проекту. Аби просити грошей на роздамбування, а відтак і на компенсацію підприємствам рибного господарства, треба мати серйозні підстави і обґрунтування, яких, як він вважає, наразі недостатньо.

Переконливі факти всі члени комісії вирішили отримати у Національній академії наук України, яка має здійснити аналіз наданих ви­сновків оцінки стану озера і запропонувати варіанти відновлення гідрологічного режиму водосховища. Вчені також повинні пред’явити міжвідомчій комісії узагальнений висновок щодо доцільності ліквідації дамби.

Крім цього, члени комісії вирішили доручити відповідним органам визначити економічну складову існування озера, а також дослідити рівень захворюваності у місцевого населення внаслідок впливу цвітіння Сасика.

Учасники комісії сподіваються (мабуть, не менше ніж ті, хто живе біля озера), що ця справа вийшла на фінішну пряму. Останню крапку в ній мають поставити саме фахівці НАНУ, і вже на початку наступного року планується чергове засідання з цього питання.

Хотілося б вірити, що цього разу фінішна пряма стане насправді фінішною.