Із понад двох десятків сільських районів Одещини Овідіопольський вирізняється низкою специфічних особливостей. І основною є та, що за своїм географічним положенням він фактично є півостровом, бо з двох боків оточений Дністровським та Сухим лиманами, а з третього — Чорним морем.

Здавалося б, таке чудове сполучення моря й лиману дарує жителям Овідіопольщини бажану можливість жити, не замислюючись про проблеми екології, які є справжнім головним болем для сусідів по регіону, тих самих, наприклад, одеситів, екологія міста якихдалека від ідеальної. Адже, як показало опитування, проведене нещодавно Одеським філіалом Інституту ім. Горшеніна, близько 86% жителів Одеси оцінили екологічну ситуацію в місті як неблагополучну.

Але, на жаль, екологічні питання хвилюють овідіопольців. Проблема в тому, що транспортна структура Овідіопольського району вельми насичена: Іллічівський та Білгород-Дністровський порти, залізничні вузли, наявність міжнародних автодорожніх транспортних коридорів, серед них і транснаціональний коридор, що отримав у відповідності до критської угоди назву дев'ятого транспортного коридору. Аде транспорт, там і проблеми екології.

У Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Одеській області констатують: за перше півріччя минулого року на стаціонарні джерела забруднення атмосфери припадало 31, 7%, на транспорт — 68,3%. Таким чином, основними джерелами «неприємностей» для Овідіопольського району є викиди забруднюючих речовин в атмосферу від рухомих джерел забруднення.

Контроль за рівнем забруднення атмосферного повітря здійснює служба спостереження і контролю, організована на базі Укргідромету в 1974 .році. До її складу входять хімічна лабораторія та пости спостереження. Саме вони і підтверджують, що на індекс забруднення найбільше впливають викиди формальдегіду та фенолу. Із усіх же забруднюючих речовин у районі лідирує формальдегід, який утворюється за рахунок вихлопів автомобілів. Вдихання ж отруєного формальдегідом повітря може спровокувати хвороби печінки, нирок, серця та головного мозку. Високі концентрації газу здатні викликати напади астми і навіть онкологічні захворювання. Забруднюючою речовиною є також свинець. Він потрапляє у грунт із викидів газів автомобілів, у яких містяться сполучення свинцю. Але ж Овідіопольський район — сільськогосподарський, тут вирощуються найрізноманітніші овочі, баштанні культури, виноград, отож невидима добавка свинцю у ці продукти аж ніяк не робить їх кориснішими для нашого здоров'я.

Ще Гіппократ писав, що існує три джерела життя людини: повітря, вода та їжа. За добу людина споживає 20 — 25 кг повітря, 1 кг їжі, 2 кг води, тобто споживання повітря становить 90% усього того, що потрібно організму людини. Тим більше чистою і корисною має бути ця субстанція — повітря.

Гостро стоїть в Овідіопольському районі і питання з переробкою сміття, яке не тільки активно «виробляється» самими овідіопольцями, але й щедро підкидається на узбіччя доріг, береги лиманів, річок та моря численними дикунами-відпочивальниками і учасниками інтенсивного транспортного потоку.

Санкціоновані та несанкціоновані звалища хімічно забруднюють ґрунт. Часто звалища потрапляють до системи водоскиду рік та озер, отруюючи в них воду.

Що робити зі сміттям? Спалювати його не можна, бо утворюються канцерогенні речовини і шкідливий шлам. Потрібно впровадити систему роздільного збирання відходів за видами: пляшки до пляшок, папір до паперу. А залишок брикетувати і складувати у відпрацьованих кар'єрах. Та ще краще побудувати завод з переробки сміття. Такий проект будівництва сміттєпереробного заводу в Овідіопольському районі був завершений ще на початку 2007 року. Біодинамічна технологія, закладена в основу проекту, не передбачала спалювання відходів і вивезення залишкової частини на звалище. Головна її перевага була у тому, що харчова органіка мала перероблятися в органічне добриво з допомогою живих мікроорганізмів. Передбачалося, що через два роки (у 2009 році) почне функціонувати перша черга заводу. Його проектна потужність — 250 тисяч тонн (з урахуванням частини відходів міста Одеси) на рік. На жаль, економічна криза внесла в реалізацію даного проекту свої корективи.

На Овідіопольщині є ще одна, до того ж досить серйозна, екологічна проблема, точніше, комплекс проблем, від вирішення яких залежить, чи зможуть наші нащадки милуватися прекрасним Дністровським лиманом, плавнями — пристановищем численних видів птахів, рибалити тут і без остраху пити дністровську воду. Основу проблеми, яка спіткала овідіопольців, було закладено 23 серпня 1977 року, коли 240 колгоспників рибколгоспу «Росія» проголосували за нібито благу (нагодувати народ) пропозицію: відділити системою дамб Карагольську затоку, створити тут кілька ставків для розведення риби. Вирішено — зроблено: споруджені дамби порушили водообмін між Карагольською затокою (1000 га) і прилеглими плавнями (630 га) — цінним нерестилищем риби в пониззі Дністра. Але вийшло як завжди: ні риби для народу, ні користі для лиману. Тільки завдяки багаторічній наполегливій діяльності Одеського відділення міжнародного соціально-екологічно союзу в 2003 році у дамбах з'явилися вісім широких розрізів, які дали можливість водам Чорного моря, Дністровського лиману і Карагольської затоки знову стати цілісною гідравлічною системою. Відновлення водообміну між водами Чорного моря, Дністровського лиману і Карагольської затоки сприяє зниженню забруднення північно-західного шельфу Чорного моря і поліпшує якість води. Але головне, уцілів ландшафт гирлової зони Дністра.

Не один рік турбує громадськість України, Одеського регіону і, звичайно ж, овідіопольців проблема екологічного стану Дністра, який протікає територією семи областей нашої країни, де він приймає у свої води численні промислові та побутові стоки. Але ж воду із Дністра п'ють Одеса, Іллічівськ, Южний. Жителі Овідіопольского району також п'ють воду з Дністра, до того ж користуються старими водогонами. Технологія ж водоочищення на водній станції «Дністер», збудованій у 1873 році в селищі Біляївка, не має на сьогодні гарантій якості питної води. Практично воду з кранів можна пити тільки після п відстоювання та кип'ятіння.

Те, що в Дністер скидаються нечистоти, призвело до неодноразового мору риби в лимані, зменшенню популяції птахів, які вже не гніздяться в плавнях, а регулярно виникаючий неприємний запах не дозволяє мешканцям виїжджати для відпочинку на лиман та Дністер. На жаль, зливання неочищених стоків в Карагольську затоку і Дністровський лиман нікого, окрім представників Овідіопольського району, не хвилює. Рівень гранично допустимого забруднення води в лимані нітритом азоту перевищив норму в декілька разів. Якщо споживати таку воду, можна отримати серйозне отруєння. А риба за такої концентрації отрути може просто вимерти. І поки чиновники сперечаються, що важливіше і потрібніше природі, вона, природа Овідіопольщини, у цей час гине. «Допомогає» їй у цьому й те, що в усіх районах Одеського регіону, у тому числі й в Овідіопольському, наявні покинуті сховища отрутохімікатів, отримані у спадок від колгоспного ладу. Як правило, отрута зберігається з повним порушенням усіх вимог, а в Україні не існує організацій, які займаються її утилізацією. Зарубіжні ж спеціалісти, які викликалися прибрати цю отруту повітря, землі та води, за нинішній рік вивезли всього 1700 тонн пестицидів, залишилось же на нашій території приблизно 22 тисячі тонн. Скільки з них на Овідіопольщині — невідомо.

Тішить тільки те, що у щільних хмарах екологічних проблем з'явився просвіт: на відміну від повітря в Чорного моря, за словами екологів, справи йдуть на краще.

За даними Інституту біології південних морів, в нашому Чорному морі збільшилась кількість водної живності, що свідчить про його очищення. І тепер відпочиваючі можуть без побоювання користуватися на курортах Овідіопольського району морською водою.