Усе, що нині відбувається в країні, області, в районах перебуває під пильною увагою молоді, якій належить майбутнє. Їй не байдуже, яким буде наш завтрашній день, і тому вона аналізує дії влади, робить свої висновки, міркує над фактами. Не залишилися юнаки та дівчата осторонь і від проминулої виборної кампанії. Вони, як і ті, хто віддав свої голоси за нинішніх депутатів органів місцевого самоврядування, чекають від народних обранців на конкретні дії щодо поліпшення життя людей. Наші кореспонденти провели бліц-опитування серед школярів, запропонувавши їм дати відповідь на запитання, що б вони зробили, якби стали депутатами. Деякі з відповідей пропонуємо читачам.

Марина Бахтєєва, учениця 9 класу Іванівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Я не мрію стати депутатом. Хочеться якнайуспішніше закінчити школу і вступити на факультет міжнародних відносин. Мрію про те, що наші люди будуть жити так, як зараз живуть мешканці у багатьох цивілізованих країнах світу. Переконана, що ми давно того варті.

Колись цар Петро І «прорубував вікно у Європу». Тоді й справді це вікно можливо було тільки прорубувати. Я ж хочу стати співробітником українського посольства у європейській країні, щоб служити зміцненню дружби між народами. Щоб в інших країнах переконалися: ми нормальні, культурні люди, нас не варто боятися. З іншого боку, хочу, щоб і наші люди вчилися працювати, мислити і жити за європейськими стандартами. Той, хто замикається в собі і не переймає кращого, приречений на відставання. А щоб витягти увесь тягар наших проблем, найперше, думаю, нашим депутатам слід узятися за найважливіше завдання – створення робочих місць. Тільки власною працею наш народ стане врівень з найзаможнішими народами.

Катерина Шевченко, студентка, смт Любашівка

В першу чергу, намагалася б вирішити цінову політику стосовно продуктів харчування. Багато говорено про диспаритет цін на сільськогосподарську й промислову продукцію, але нічого не робиться, аби цю ситуацію виправити. Село ніколи не стане на ноги, якщо продаватиме вирощене нижче собівартості. Тому ми мусимо бути чесними перед селянами, коли говоримо про вартість продукції сільського господарства, і платити селянам справжню ринкову ціну за результати їхньої тяжкої праці.

Але цінове питання має й інший – соціальний – аспект. Кожна держава контролює, щоб ціна продовольства не була занадто високою, бо це робить вразливими найменш соціально захищені верстви населення. Щоб цього не допустити, уряд повинен всебічно стимулювати товаровиробництво, як це робиться в інших цивілізованих країнах.

Тож реформи розпочала б з агропромислового комплексу, бо, маючи найкращі у світі чорноземи, «вирощуємо» на багатьох полях лише бур’яни та завозимо з-за кордону свіжі овочі та фрукти, молоко тощо. Лобіювати інтереси сільського господарства потрібно безпосередньо на селі. Отоді буде справжній толк від кожного депутата. Адже нині люди, як ніколи, хочуть стабільного життя.

Анастасія Гладенька, учениця 10 класу Кодимської ЗОШ-ліцею

Найперше подбала б про відкриття молодіжних центрів різних напрямків, які б сприяли інтелектуальному та духовному збагаченню молоді, фізичному загартуванню, навчали корисно та змістовно відпочивати. Сприяла б залученню молоді до активної діяльності у шкільних агітбригадах, членом яких є сама. Так, наприклад, у нашій школі діють такі агітбригади, як «Молодь обирає здоров’я», «Юний пожежник», «Юний інспектор руху», які беруть участь у районних та обласних конкурсах. Але і на рівні району, і тим більше на рівні області, наші команди виглядають бідно, бо ні відповідних костюмів немає, ні декорації. А охочих надавати фінансову підтримку нам немає, бо старші вважають це не такою вже й потрібною справою, мовляв, вчились би добре. Я ж вважаю, що всі ці заходи необхідні, бо формують гармонійну особистість.

Взяла б на особливий контроль розвиток культури на селі і в райцентрах, де необхідно, на мою думку, проводити більше масових заходів у вихідні дні. Це мають бути не тільки дискотеки, а й творчі вечори, бесіди на різну тематику тощо. Ось у нас у місті трохи облагородили парк, а на стадіоні встановили тренажери – і молодь потяглася туди, що значно краще від безцільного сидіння в барах.

Якби я була депутатом Верховної Ради, то обов’язково лобіювала б прийняття закону про збільшення прожиткового мінімуму. Адже на цей мізер прожити дуже важко. А ще нагальним питанням сьогодення є недостатня увага до ветеранів Великої Вітчизняної війни, дітей війни, вдів. Їх так мало залишилось і вони потребують державної і нашої з вами підтримки.

Максим Бойко, учень 11-А класу Савранської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Останнім часом у нашій країні недостатньо приділяється уваги розвитку спорту. Думаю, що депутатам слід замислитись над тим, що спорт – це здоров’я нації. А тільки здорові люди можуть вирішувати і виробничі, і політичні питання. Ще взявся б за відновлення старих та будівництво нових фабрик та заводів. Адже щоб вирішувати всі інші питання, потрібні кошти. А де їх брати, якщо ми нічого не будемо виробляти? Це також дасть змогу вирішити ще одне питання, яке сьогодні в нашій країні стоїть дуже гостро, – працевлаштування. Як на мене, то важливо підняти престиж робітничих та інженерних професій. А то у нас сьогодні здебільшого вчаться на юристів та економістів. І в результаті дипломовані юристи торгують на базарах. Я вважаю, що всі навчальні заклади мають готувати спеціалістів під державне замовлення. Щоб випускник ВУЗу міг влаштуватись на роботу за тією спеціальністю, яку здобув у інституті.

Інна Черняк, учениця 10-А класу Савранської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Я б підвищила пенсії, заробітну плату і знизила ціни, так як сьогодні багатьом людям живеться дуже скрутно. Народні обранці мають подбати про те, щоб зарплати та пенсії хоча б відповідали вартості споживчого кошика.

Будучи депутатом, я б більше уваги приділяла довкіллю, зокрема озелененню населених пунктів. Адже це не тільки краса, а й наше здоров’я.

А ще варто продовжити термін вступу до вузів, щоб абітурієнти мали час все зважити, правильно зорієнтуватись у виборі професії.

Богдан Усатий, учень 10-А класу Савранської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Все, про що говорить Інна, дуже правильно і потрібно. Та я почав би із розвитку промисловості, зокрема важкої. Особливу увагу звертав би на якість нашої вітчизняної продукції, щоб вона була конкурентноздатна на світовому ринку. Тільки тоді, коли ми будемо більше експортувати, ніж ввозити, – матимемо гроші для вирішення соціальних питань. Зокрема для підвищення зарплат і пенсій.

Так як у нас переважна більшість населення країни живе за межею бідності, то варто подбати, аби у ВУЗах було більше безоплатних місць.

Ярослав ТАРАНЕНКО, учень 10-Б класу Роздільнянської ЗОШ № 4, м. Роздільна

Роздільна – моє рідне місто. Тут я живу з народження. Тут живуть мої рідні й мої друзі. Мені шістнадцять років. Я цікавлюся всім, що діється у світі, у країні, в моєму місті. Тому помітив, як у період чергових передвиборних кампаній кандидати на посаду міського голови обіцяють нам, роздільнянцям, вирішення всіх міських проблем. Але роки минають, а проблеми залишаються.

Найгостріші – а це якісне водопостачання городян, санітарний стан, стан доріг і багато чого ще, вирішував би комплексним шляхом. Звичайно, розумію, що на все потрібні кошти, і чималі. Але ж вони є, тільки використання їх мусить бути раціональним.

Сьогодні хочу порушити тільки одну міську проблему. Бо я представник молоді, мене найбільше цікавить саме це питання. Чому щоранку електрички переповнені юнаками й дівчатами, що їдуть на роботу до обласного центру? Чому для них, крім базарів, немає роботи, немає й місць відпочинку? Скрізь і навколо алкогольні бари й кафе, куди молоді люди йдуть вечорами «відтягнутися», як вони самі говорять. Тоді як у самому центрі вже багато років пусткою стоїть величезна будівля кінотеатру «Ювілейний». Чому б на його базі не побудувати аквакомплекс? Це б сприяло сімейному відпочинку, молодіжному, можна було б відкрити школу з плавання. Наскільки я знаю, з водою й каналізацією там усе гаразд. Мені випадало бувати в аквакомплексі «Нептун» в Одесі. Я побачив шикарні басейни для дорослих і дітей. Дуже сподобалася там система обслуговування й надання послуг.

Ще неодмінно відновив би роботу вуличних і будинкових комітетів, які б займалися житлово-комунальними питаннями, стежили б за порядком на вулицях і у дворах. Ще багато чого б зробив. Після закінчення школи планую зайнятися вивченням бізнесу та політики. А на наступних виборах мера міста – балотуватися на цю посаду. Чом би й ні?

Марія Саламаха, учениця 11-А класу Плахтіївської ЗОШ № 3, Саратський район

На мій погляд, бути депутатом – величезна відповідальність. Причому незалежно від того, якого рівня ти депутат – сільського, районного, обласного чи республіканського. Адже головне завдання депутата будь-якого рівня – максимально виправдати довіру своїх виборців. Якби я була депутаткою, то передусім спробувала б організувати більше робочих місць. Я б дуже постаралася, щоб діти при живих батьках не росли сиротами, коли ті їдуть в інші міста і країни в пошуках заробітку для утримання своїх дітей. По-друге, неодмінно підняла би статус учителя, оцінюючи його роботу в 5-6 разів більше, ніж це робиться в нашій державі сьогодні. Крім того, я б неодмінно запровадила заборону на алкоголь і тютюн. Адже наша молодь спивається й починає курити ще з дитинства. Депутатам у жодному разі не можна полишати без допомоги й уваги пенсіонерів, які живуть у бідності та злиднях. Коротше кажучи, роботи в депутатів дуже багато. І хочеться, щоб усі вони сумлінно виконували обіцянки, дані своєму народові.

Євген Токар, учень 9 класу, Іванівський район

Якби я був нинішнім депутатом, то найпершим же своїм законом спростив би шкільну програму. Теперішньому учневі задають стільки, що все просто нереально вивчити.

Зрозумійте мене правильно: я хочу вчитись, бо маю мрію стати лікарем. Є певні предмети, над якими мені, з огляду на мій вибір професії, потрібно особливо багато працювати. Водночас програма вимагає вчити багато чого іншого. Я живу в селі. Тут нема спеціальних ліцеїв. Є тільки загальноосвітня школа. Пропозиція моя проста: зменшити загальне навантаження шкільної програми, що дасть змогу більше часу приділяти поглибленому вивченню предметів, обраних для себе кожним учнем.

І ще одне. Ми не збудуємо сучасну цивілізовану країну з таким відсталим рівнем життя на селі. Візьміть ту ж медицину. Дуже хочу стати сільським лікарем… Іду вивчати хімію та біологію.