До однієї з головних спортивних подій в усій історії незалежної України – чемпіонату Європи з футболу 2012 року – залишаються лічені місяці. При цьому подія безпрецедентного масштабу для країн, які стануть його господарками – Польщі та України, має величезне значення не лише з погляду престижу, але й як шанс залучення колосальних інвестицій в економіку та можливості зробити революційний стрибок у своєму розвитку. Таким чином, у період із 8 червня по 1 липня 2012 року увагу мільйонів уболівальників в усьому світі буде прикуто саме до подій в Україні та Польщі, причому значна частина футбольних фанів розраховує стати безпосередніми учасниками чемпіонату та спостерігати за його перебігом із трибун стадіонів.

А ми пролетіли…

Одержавши почесну можливість прийняти в себе фінал, українські політики та чиновники від спорту, на щастя, швидко збагнули, що нинішній стан спортивної інфраструктури в містах не годиться для континентальної першості. Але традиційне тривале розгойдування неповороткої бюрократичної машини мало не закоштувало Україні статусу країни-господарки. Після низки обурених протестів з боку УЄФА в чоти­рьох містах – Києві, Донецьку, Харкові та Львові, нарешті, взялися за справу. А красуня Одеса з гучним свистом пролетіла повз такої можливості. Некмітливість місцевих чиновників, які кволо, мовби неохоче, взялися будувати плани щодо реконструкції одеського аеропорту та стадіону «Чорноморець», розвитку туристичної інфраструктури, призвела до того, що сьогодні наше місто може стати… лише транзитним пунктом для уболівальників з інших країн.

Чи вдасться тим, від кого в Південній Пальмірі щось залежить, не «проґавити» бодай таку змогу щодо залучення до нашого міста спочатку інвесторів, а потім – туристів, покаже час. Проте цим самим ресурсом – часом – чомусь ніхто ніяк не користується.

Водночас у Польщі

Є в сусідній країні два цікаві міста. Краків, як і Одеса, поступився своїм правом зустрічати в себе один із етапів першості. Жешув ніколи не мав подібних амбіцій. Збоку всі приготування до європейського футбольного свята в цих двох відносно невеликих містах викликають мисленну асоціацію з маленькими заводами, які виробляють швейні машинки, але якимсь дивом одержали багатомільйонне замовлення на випуск танків. Зустріччю десятків тисяч уболівальників, які транзитним потоком захоплять Краків і Жешув, стурбовані сьогодні буквально всі служби та органи влади. Тут будуються готелі, тренувальні бази та сучасні дороги. Втім, про все до ладу.

Час – то гроші

Одним із основних проблемних питань, яке належить розв’язати до 2012 року, є питання організації безпечного, швидкого та комфортного перетинання кордону. Слід зазначити, що кордон між нашими країнами, довжина якого становить 535 кілометрів, відокремлює не лише дві сусідні держави, але й є рубежем так званої Шенгенської зони. Саме цей факт дуже зобов’язує поляків стосовно дотримання європейських норм і стандартів.

На сьогодні лише в Під­карпатському воєводстві (воєводство в Польщі відповідає області в Україні) перетинання кордону забезпечується на 3 пунктах, які пропускають в обох напрямках 20 тисяч людей за добу. За словами Підкарпатського воєводи Мирослава Карапита, до 2012 року кількість пунктів пропуску планується збільшити щонайменше удвічі.

Цікаво, що, на відміну від української митниці, яка виділена в окреме відомство, у Польщі цей орган відноситься до міністерства фінансів і є його структурним підрозділом. Проте цей факт жодним чином не впливає на чітку скоординованість дій служб, які працюють на пунктах пропуску.

За новими стандартами контроль автомобіля, що перетинає кордон, повинен займати від 10 до 15 хвилин. На сьогодні ця норма перевищується удвічі й більше. Скоротити тяганину планується двома способами. По-перше, активно провадяться роботи з реконструкції та переустаткування пунктів пропуску зі збільшенням кількості коридорів, а по-друге, поступово впроваджується новий стандарт у роботі, який набув назви One-stop. Суть його полягає в тому, що зі свого боку поляки оснастять пункти пропуску спеціальним устаткуванням по всій ділянці перетинання кордону для автотранспорту. У свою чергу, українські прикордонники здобудуть цілковитий доступ (!) до цієї інфраструктури.

Вже сьогодні на переході кордону біля населених пунктів Шегині – Медика машина зупиняється лише один раз біля спеціального павільйону, у якому паралельно працюють митна та прикордонна служби. Контроль документів, вмісту машини, а також її технічного стану здійснюється обома службами одночасно, що дає змогу понад удвічі скоротити час на ці доконечні процедури.

Крім того, з’являться на кордоні України й Польщі так звані Зелені коридори, в межах яких буде істотно спрощено процедуру переходу кордону для студентів, представників науки та бізнесу.

Тим часом поляки вже сьогодні виділяють близько 144 мільйонів злотих (6 міль­йонів доларів) для організації роботи найсучаснішого в Європі пішого переходу через кордон.

Загалом на реконструкцію та технічне переоснащення пунктів прикордонного пропуску вже виділено 300 мільйонів злотих (13 міль­йонів доларів).

Слід зазначити, що більша частина з усіх цих блискучих планів і проектів найчастіше є однобічною ініціативою поляків. Українці щодо цього куди менш активні.

З 1991 року між Україною та Польщею існує договір, згідно з яким пункти пропуску через кордон будувалися дзеркально з обох боків. Однак, за словами Мирослава Карапита, для Польщі це правило вже давно втратило всіляку актуальність.

Проте транскордонну співпрацю між нашими країнами сусіди дипломатично називають «ефективною».

А тим часом робота кипить у Варшаві, Познані, Гданську та Вроцлаві.

Допоміг Євросоюз

Одним із ключових моментів є реконструкція аеропортів. Так, у міжнародному аеропорті міста Жешува, який буде не найжвавішим транспортним коридором чемпіонату, планується реалізувати великі проекти. 70 мільйонів злотих буде витрачено на будівництво нового пасажирського терміналу.

Наступна велика інвестиція стосується будівництва стоянки для літаків, на яку виділять 1,5 мільйона доларів.

Модернізація й технічне переоснащення чекає так само й пожежну службу аеропорту. Сьогодні автопарк служби забезпечено новітньою технікою, пожежними автомобілями, два з яких – експериментальні моделі.

Жешувський міжнародний аеропорт має другу за довжиною після Варшави злітно-посадкову смугу в країні довжиною 3200 метрів. Саме ця умова забезпечує аеропорт доконечними параметрами для приймання та відправлення трансатлантичних лайнерів. Генеральний консул США в Кракові Ален Грінберг підкреслив, що за океаном вже сьогодні спостерігається великий інтерес до майбутньої спортивної європейської першості. Таким чином, великі літаки з Американського континенту в Польщі можуть бути зорієнтовані лише в аеропорти Варшави та Жешува.

На мить повернімося до України, щоб порівняти ситуацію в Одеському міжнародному аеропорті. Нічого особливо примітно тут не відбувається вже багато років.

Взагалі шансів наздогнати західних сусідів у сфері реалізації скільки-небудь масштабних проектів в України на сьогодні не так вже й багато. Справа в тому, що адже й Польща далеко не найзаможніша країна в Європі. І нинішні мільярдні інвестиції в підготовку до футбольної першості економіки навряд чи б потягнула, якби не одне «але».

Оскільки Польща є членом Євросоюзу, то й у її внутрішньоекономічній діяльності є певні закономірності, характерні для всіх країн об’єднаної Європи. Так, 75% з усіх вищезгаданих сум надходять винятково як дотації Євросоюзу. І лише четверта частина вартості масштабних проектів лягає безпосередньо на державний бюджет самої Польщі. Така ось проста формула дозволяє нашим найближчим західним сусідам не лише мріяти про досягнення європейських стандартів, але й активно діяти в цьому напрямі.

Екстремальний атракціон – кордон

Україна для європейців і далі залишається досить небезпечною, хоча й вельми цікавою, екзотичною країною.

Пригоди починаються вже на кордоні. На пішому переході польсько-українського кордону в Шегинях – Медику. Будинком цю споруду, на якій красується гордий, однак вже давно вицвілий напис «Ласкаво просимо в Україну», назвати складно. Маленький кам’яний сарай, незґрабно обшитий білою вагонкою, і є те найперше враження, за яким, судячи з думки психологів, людина й надалі судитиме про нашу країну загалом.

Вузький коридор, у якому ледве може вміститися один чоловік зі своїм багажем і чомусь завжди похмурий працівник прикордонної служби – ось і весь вміст цієї «конструкції».

Коли наприкінці листопада автор самостійно проходив цей шлях, то довелося стати свідком іще двох епізодів, які цілком красномовно підкреслюють вітальне «Ласкаво просимо». У тісному та брудному коридорі зібралися троє працівників прикордонної служби, які, не зважаючи на офіційну процедуру паспортного контролю іноземних громадян, що проходить поруч, курили й голосно глузували з досить грубого анекдоту колеги. Тут слід одразу зазначити, що в Польщі куріння в громадських місцях у принципі заборонено. Говорити про перебування людини в погонах на робочому місці з сигаретою й зовсім не випадає.

Коли ж у людини на виході з КПП за поріг коліщатами зачепилася валіза, один із прикордонників допоміг їй звільнити багаж, підштовхнувши його… носком чобота!

А тим часом цей наш «атракціон» від польського пункту пропуску відокремлюють лише кілька десятків метрів.

Перше, що впадає в око перед польським КПП – це одразу три туалети: чоловічий, жіночий та спеціально обладнаний для інвалідів-візочників. Подробиця, здавалося б, малозначна, а втім одразу ж згадуються знамениті європейські стандарти, які враховують будь-які дрібниці.

Саме приміщення, у якому польські прикордонники та митники перевіряють тих, хто перетинає кордон, нагадує собою термінал аеропорту: просторо, тепло та чисто, є все потрібне для повноцінної роботи. На відміну від нашого КП, тут працюють одразу два пропускні коридори, що принаймні удвічі скорочує час проходження контролю.

А що ж у нас? Після закінчення всіх офіційних процедур іноземні гості України починають рухатися в бік зупинок громадського транспорту. Цікаво, що в темний час доби цей немудрий шлях доводиться долати практично в кромішній темряві. Ще одне цікаве спостереження – маршрутки від кордону до Львова ходять із разючою регулярністю: раз на годину! Воістину умови цілком схиляють до того, щоб тисячі туристів хотіли знову й знову відвідати Україну…

Думка оптимістів

Чиновники всіх рівнів заявляють про «планові» темпи та цілковитий контроль над ситуацією. При цьому ні міністрам, ні керівникам профільних комітетів, ні мерам міст – господарів чемпіонату в оптимізмі вже точно не відмовиш.

Так, за словами заступника начальника Державної митної служби України Віктора Бондаря, підготовка відомства до «Євро-2012» іде за графіком. Пан Бондар заявив, що через півтора року на кордоні з Польщею будуть функціонувати близько двох десятків пунктів пропуску. Нагадаємо, що поляки впевнено заявляють про 6-8 пунктів.

Відповідно до всіх європейських норм і стандартів наші сусіди планують обладнати в найліпшому разі один КПП. А Віктор Бондар переконаний, що такими сучасними стануть буквально всі без винятку місця перетинання кордону.

Поляки до 2012 року роз­раховують зменшити час проходження митно-прикордонного контролю особистого автотранспорту до 10 – 15 хвилин. Мета нашої ДМС – лише 4 хвилини.

Але, попри те, що темпи, з якими Україна готується використовувати свій шанс і зробити стрибок у розвитку, поки ще змушують бажати кращого, європейці ведуть далі цивілізований діалог. Так, 22 листопада в Брюсселі, на саміті «Україна – ЄС», який проходив за участю Президента України Віктора Януковича, нашій країні запропонували План дій стосовно візової лібералізації. Після того як Україна виконає низку технічних вимог, короткострокові поїздки українців до Європи, серед них туристичні, стануть можливими без віз. Але я сумніваюся в тому, що умови європейців будуть виконані.

У будь-якому разі чекати відповіді на запитання про те, чи стане «Євро-2012» для України найпевнішим кроком до євроінтеграції, чи перетвориться на оду безвідповідальності та неорганізованості, залишилося недовго.