Попри безліч проблем, які доводиться долати керівникам сільськогосподарських підприємств, одне з наймолодших фермерських господарств району – «Туманове» – впевнено робить свою справу – вирощує непогані врожаї, успішно вирішує соціальні питання села і головне – дбає про розвиток такої важливої галузі, як тваринництво. Для чималенького населеного пункту Павлівки, де базується господарство, це дуже важливо, адже відомо: є сільськогосподарське виробництво – є село!

Сьогодні у Павлівці все нагадує колишні добрі часи існування колгоспу. Збережено тваринницькі приміщення, зерносховища, гарман і навіть контору. Це сталося тому, що в діяльності агроформувань, які в різні роки працювали в селі, безпосередню участь брала колишній голова колективного сільгосппідприємства, місцева жителька Надія Семенівна Козак. Зазвичай на павлівській землі виявляли бажання трудитися заїжджі люди, тож жінці, як одній з найавторитетніших, довіряли відповідальну справу керуючої процесом. Були різні часи, різне ставлення орендарів до землі та до людей праці, але незмінним залишалося одне – основна матеріальна база господарства повинна бути збережена.

Два роки тому чоловік Надії Семенівни, Олексій Валентинович Трущенко, увійшов до числа засновників фермерського господарства «Туманове», яке створили на базі колишнього товариства з обмеженою відповідальністю. Попередні господарі стали допускати затримки у виплаті заробітної плати, менше уваги надавали виробництву, селу. Щоб не допустити повного занепаду, було вирішено взяти все у свої руки. Почали з площі у 180 гектарів, засіявши її ярим ячменем. Потім місцеві жителі довірили Трущенку майже всі свої паї. Сьогодні це понад дві тисячі гектарів. Люди з розумінням ставилися до труднощів, які виникали на перших порах становлення фермерського господарства. Вони вірили словам Олексія Валентиновича, що незабаром обов’язково з’являться нові робочі місця. Треба лише почекати.

– Ми дуже вдячні односельцям за підтримку наших починань, за те, що, як модно нині говорити, дали нам кредит довіри, – говорить Олексій Трущенко. – Зараз у господарстві працюють 43 трудівники, котрі обробляють землю, доглядають 30 корів і стільки ж – молодняку. Плануємо нарощувати поголів’я великої рогатої худоби і закупити племінних телиць. Шкода, що не маємо можливості отримати для цього банківський кредит, оскільки у нас замало обігових коштів. Та гадаю, що незабаром цю проблему зможемо вирішити.

– Олексію Валентиновичу, чому Ви вирішили зайнятися тваринництвом? Адже всі говорять, що це невигідна справа, яка, окрім клопоту, нічого не приносить.

– Знаєте, практика показує, що розвивати молочний бізнес можна і треба: у країні відчувається гострий дефіцит молочних продуктів, а ресурси і можливості українських виробників не використовуються на повну потужність. Візьмемо для прикладу наше господарство. Ми маємо чотирирядний корівник, утримуємо по три охоронника, їздових, доярок, зоотехніка. Ці ж люди могли б доглядати не 60 голів великої рогатої худоби, а всі 200. До того ж у нас є великі пасовища, в достатній кількості заготовлено сіна, соломи, силосу, зернофуражу. Звичайно, отриманих за здане молоко грошей не вистачає для розвитку справи, але як обігові кошти вони дуже нас виручають.

Іноді неприємно слухати деяких своїх колег про те, що розвитку тваринництва заважає його нерентабельність, – далі говорить мій співрозмовник. – Ясна річ, набагато швидше й легше виростити товарні соняшник і пшеницю. Цим переважно і займаються нинішні орендарі та фермери. Ніхто не хоче вкладати працю і гроші у тваринництво. Але багато хто при цьому забуває, що протягом року саме реалізація молока дає «свіжу копійку», у той час як продукція рослинництва носить сезонний характер. Ферма приносить непогану виручку, яка йде на сплату податків, послуги енергоносіїв та інше. Ми забезпечуємо своїх односельців постійною роботою. Так, я згоден, прибуток у тваринництві менший, ніж у галузі рослинництва. Але це швидше не економічний фактор, а соціальний. У селі, де зникає ферма, завтра може не залишитися і сліду від населеного пункту. Такий закон життя. Нам не хочеться, щоб подібна доля спіткала рідну Павлівку.

Справді, люди в селі тішаться, що мають де попросити допомоги у вирішенні тих чи інших проблем. Якщо треба, можуть замовити транспорт для перевезення якихось вантажів, при цьому платять тільки за пальне. Діти з дитячого садочка та школи щодня безкоштовно мають до столу свіже молоко. Оплачує фермерське господарство і шкільні рахунки із водозабезпечення. А скільки надавалось одноразової матеріальної допомоги, фінансової підтримки для проведення різноманітних розважальних сільських заходів ніхто й не рахував. Багато людей вже звикли, що в разі потреби завжди можуть розраховувати на допомогу ФГ «Туманове». Тому й підтримали на останніх місцевих виборах кандидатуру Надії Семенівни Козак, обравши її в депутати районної ради. Відтепер є надія, що проблеми одного з найвіддаленіших населених пунктів будуть доноситися до керівників районного рівня оперативно, зі знанням справи та володінням ситуацією, як то кажуть, із середини. А існування бодай невеликого фермерського господарства з підтримкою з району – це впевненість людей у завтрашньому дні, у тому, що їх село житиме і розвиватиметься.