У відкритому листі голови Української спілки ветеранів Афганістану, заступника голови Міжнародного об‘єднання «Бойове братство без кордонів» генерала Сергія Червонописького, голови Міжнародного українського союзу учасників війни генерала Володимира Воронова та голови Української спілки в’язнів — жертв нацизму Маркіяна Демидова у відповідь на заяву голови уряду Російської Федерації Володимира Путіна йдеться: «Говорити сьогодні про те, що Росія і без України виграла б Велику Вітчизняну війну, — означає образити пам’ять загиблих».

Автори листа нагадують про величезну жертовність України, яка послала на фронти для боротьби з фашистами більше шести мільйонів солдат та офіцерів, половина з яких загинули. Жертвами фашизму стали чотири мільйони мирних громадян України. Понад 280 тисяч українців брали участь у партизанському підпіллі. З 15 фронтів, що діяли під час війни, більше половини були очолені маршалами та генералами, українцями за походженням. Серед них — командуючі фронтами Йосип Апанасенко, Михайло Кирпонос, Семен Тимошенко, Андрій Єременко, Федір Костенко, Іван Черняховський, Родіон Малиновський, Яків Черевиченко. Герой Радянського Союзу, командир 756-го стрілецького полку українець Федір Зінченко був першим комендантом рейхстагу. Українець — генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко — від імені Радянського Союзу підписав акт капітуляції фашистської Німеччини. У роки війни 11,5 тисячі радянських воїнів були удостоєні звання Герой Радянського Союзу, з них — 2069 українців (кожен п’ятий). Із 104 двічі Героїв Радянського Союзу — 29 українців (кожний третій). Серед трьох Героїв Радянського Союзу, тричі удостоєних цього звання, є наш співвітчизник Іван Кожедуб. І цей список можна продовжувати, наголошується у відкритому листі українських ветеранів.

Але що йому ті цифри? Він — прем’єр РФ, попереду — президентські вибори, Москва заглушена гаслами «Росія для росіян», то чому б йому не заявляти: «Тепер з приводу наших відносин з Україною. Я дозволю з вами не погодитися, коли ви зараз сказали, що якби ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одно перемогли б, тому що ми — країна переможців... Статистика часів Другої світової війни свідчить, що найбільших втрат зазнала саме РРФСР — більше 70%. Це означає, що війна виграна, не хочу нікого кривдити, за рахунок індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт, це все у документах»?

Ці слова Володимира Путіна, сказані нещодавно у прямому ефірі під час традиційного спілкування з росіянами, вже облетіли весь світ. Світ, м’яко кажучи, здивований. Усі тверезомислячі українці — обурені, а от влада, яка каже, що представляє весь народ, втерлася рукавом після того плювка в її ж обличчя і мовчить. Мовчить і голова Одеської облдержадміністрації, який 9 травня змушував скрізь вивішувати червоні полотнища на ознаменування спільної Перемоги. А тепер виявляється, якщо вірити авторитету Путіна, перемога та була аж ніяк не спільною. Одеса — місто-герой — у тій перемозі нічого не важить...

Журналісти УНІАНу провели опитування доволі знакових осіб сучасної України, які у багатьох темах займають радикально протилежні позиції. Але в цьому випадку їх оцінки мало чим різняться. Скажімо, комуніст Олександр Голуб зазначив, що запорукою перемоги Радянського Союзу було саме спільне зусилля всіх п’ятнадцяти республік, які на той час були у складі СРСР. І додав: «До речі, розрахунки Гітлера на якісь національні розбіжності не виправдалися, і всі республіки були дуже об’єднані, кожен народ зробив свій внесок у цю Велику Перемогу. Тому такі висновки є, м’яко кажучи, недоречними, а для деяких республік навіть і образливими. Зокрема, це образливо для українців, білорусів, середньоазійських республік, грузинів». На думку Олександра Голуба, такі висловлювання російського прем’єра зумовлені «внутрішньо російською ситуацією, зростанням націоналістичних поглядів у російському суспільстві. Путін сьогодні, на відміну від Медведєва, хотів би виглядати національним лідером. Лише цим диктуються такі заяви. Так, Путін хоче себе позиціонувати як національний російський лідер. Чи він виглядає таким?..»

Історик Станіслав Кульчицький зазначає, що таке вільне трактування фактів, які всім відомі, просто «знижує солідність» Володимира Путіна. Як підкреслює вчений, ще у 1946 році було підраховано, що втрати України під час Другої світової війни становили 42% від загальносоюзного рівня. «Якщо Росія, за словами Путіна, 70%, то в сумі виходить 112%. Це вже нонсенс. А ще ж, крім Росії та України, у складі СРСР й інші республіки. Тобто цифра Путіна просто далеко не відповідає дійсності», — прокоментував Станіслав Кульчицький.

«Мені здається, що це неприйнятні речі, — сказав екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. — Цифри відомі: вісім мільйонів українців, які віддали своє життя за перемогу над фашизмом, близько 2,5 мільйона українців, котрі як раби працювали на фашистську Німеччину, 40 відсотків промислового потенціалу, який, до речі, був вивезений до Росії. Спаплюжена земля з заходу на схід, другий раз — зі сходу на захід. Якщо це все нічого не варте, то просто нема слів, щоб висловити своє обурення від таких заяв і своє ставлення до таких людей, бо коментувати тут просто нічого».

Заступник голови Організації ветеранів України, голова комітету ветеранів війни Юлій Короткін у розмові з кореспондентом УНІАНу зауважив: «Путін не врахував, що майже 50% фашистських військ у важкий період воювали на території України, а оборона Мінська, Брестська фортеця, Севастополь, Київ, Одеса, Керч, інші міста-герої своїм безприкладним героїзмом і стійкістю уповільнили хід наступу німецьких військ територіями РРФСР. Вважаю такі думки й відповіді примітивізмом, ділити нашу Перемогу, як пиріг, — блюзнірство! Це осквернення пам’яті 27 мільйонів радянських людей, загиблих у Великій Вітчизняній війні, та 1,9 мільйона живих ветеранів Великої Вітчизняної».

Але жодного блюзнірства, жодного осквернення пам’яті не побачило в такій заяві прем’єра «дружньої» держави українське Міністерство закордонних справ, яке, мабуть, мало би висловити ноту протесту, а не сором’язливо називати це «особистою думкою Путіна, з якою не варто дискутувати на офіційному рівні».

Через «нараду» відмовився відповідати на запитання УНІАНу і Дмитро Табачник, який, як відомо, лобіює спільний російсько-український підручник з історії. Цікаво, що ж у ньому тепер напишуть про Другу світову війну?

Відреагували на такі «відкриття» російського прем’єра та позицію української влади, звісно, і за кордоном. Скажімо, польська газета Rzeczpospolita відзначила, що тоді як українське суспільство — ветерани війни, представники Компартії та опозиції — обурені заявами Володимира Путіна, лідери української держави не відреагували на неї. Як пише польське видання, Президент Віктор Янукович, котрий часто «гостює» в Москві, та Прем’єр-міністр Микола Азаров, «народжений у Росії», мовчать із приводу відкритих «неґацій» (заперечень. — Прим. «ЧН») Путіна щодо історичної ролі України. У цій публікації польські експерти зазначають, що Путін «поставив Януковича та Азарова у дуже незручну ситуацію, бо дає зрозуміти, що не готовий навіть до символічних компромісів з українцями». Але на київських пагорбах цього, вочевидь, не хочуть бачити.