Інститут громадянського суспільства провів моніторинг-оцінку ступеня публічності влади та дотримання законодавства у сфері прав і свобод щодо місцевого самоврядування і діяльності депутатів місцевих рад.

Після зміни влади в Україні суттєво змінився ритм законотворення, зауважує директор з питань науки та розвитку цього інституту Анатолій Ткачук. Якщо раніше законопроекти могли лежати роками і не розглядатися, з початком діяльності нового керівництва процес прийняття рішень пішов прискореними темпами.

Але разом з позитивними тенденціями з’явилися й негативні — швидкість не завжди на користь справі. В результаті, частина законопроектів ухвалюється за скороченою процедурою (без обговорення та розгляду додаткових пропозицій). Як приклад Анатолій Ткачук нагадав історію прийняття Податкового кодексу. Величезний документ, обсягом у 700 сторінок, був внесений до Верховної Ради і прийнятий протягом двох днів.

У запропонованому документі була закладена норма, згідно з якою з податку на прибуток кожна юридична особа, відраховуючи і розподіляючи частку в місцеві бюджети, мала би вести, як мінімум, декілька балансів. Якщо ж у юридичної особи є кілька філій в інших областях України, то кількість балансів зростала. Це неймовірно ускладнювало бухгалтерську звітність і ставало суттєвою перешкодою веденню бізнесу. «У прийнятому Податковому кодексі, завдяки нашим зусиллям, цю норму було скасовано. Але, на жаль, так відбувається не завжди. У багатьох законопроектах помилки не виправляються, тому що часу, як кажуть, нема», — констатує Анатолій Ткачук.

Друга проблема. Після зміни керівництва всі сайти органів виконавчої влади суттєво змінилися, але не завжди на краще. Значну частину документів, які були присутні на них і розроблялися в попередній період, просто зняли, і знайти їх тепер майже неможливо.

Як приклад поспішності дій Анатолій Ткачук навів розроблену Міністерством регіонального розвитку і будівництва нову редакцію проекту закону про адміністративно-територіальний устрій. Це питання є надзвичайно важливим, адже жодна реформа в державі не може бути успішною, якщо не впорядкувати адміністративно-територіального устрою.

В Україні сьогодні існує багатоієрархічна система адміністративно-територіального устрою. Є міста обласного значення, міста районного значення, райони у містах, селища, села. Село може входити як у сільський район, так і в міськраду. Міськрада може входити до складу іншої міськради. В результаті все це надзвичайно заплутує як бюджетну систему, так і відповідальність.

«Найменше село, яке має сільраду, у нас сьогодні має населення 74 людини, з яких 15 — депутати, сільський голова, секретар, бухгалтер і один працівник сільської ради. У той же час є місто Харків з населенням понад мільйон людей, яке має практично такі ж самі повноваження», — зазначив Анатолій Ткачук. Крім того, за його словами, плутають два поняття: село (місто) як адміністративно-територіальна одиниця і село (місто) як населений пункт. У першому випадку до села чи міста включаються навколишні території, в тому числі ріки, озера, сільськогосподарські угіддя тощо, що є важливим у питанні використання земель.

Передбачається, що адміністративно-територіальною одиницею в Україні є населений пункт з населенням понад 200 людей. В Україні 7,5 тисячі сіл мають населення менше цієї цифри. За таким законопроектом вони мають зникнути і бути включені до інших сіл.

«Свого часу вдалося вчасно зупинити зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими передбачалася відповідальність за торгівлю в несанкціонованих місцях у містах. Пропонувалося доповнення: «у містах та інших населених пунктах». Але в Україні 27500 сіл, у яких лише 15,5 тисячі магазинів. Значна частина сіл з населенням від 20 до 100 осіб не мають жодного магазину, і торгівля здійснюється заїжджими «бізнесмени», які привозять крам на своїх «Жигулях» і щось продають. За цим законом на них накладався штраф у півтори тисячі гривень з конфіскацією товару. Поза законом опинялися б і бабусі, які, скажімо, виносили і ставили перед хатою відро з картоплею», — зазначив Анатолій Ткачук.

Інформаційний менеджер Інституту громадянського суспільства Сергій Корчинський проаналізував 23 сайти других за величиною міст України.

Виявилося, що єдині стандарти інформування громадськості органами місцевого самоврядування на них сьогодні відсутні. Моніторинг також показав, що на сайтах взагалі нема нічого про земельні аукціони. Хоча в деяких випадках можна знайти інформацію про вільні земельні ділянки, але коли проводиться аукціон, які умови, які результати, довідатися неможливо. Найнижчі показники має рівень розміщення обов’язкової документації. Мережеві функції — електронні приймальні громадян, форуми, веб-конференції тощо — на багатьох сайтах не використовуються.

Загальний висновок моніторингу невтішний. На сайтах органів місцевого самоврядування інформування громадян через мережу Інтернет здійснюється неналежним чином. Для поліпшення ситуації на різних інтернет-представництвах органів місцевої влади слід розробити і законодавчо закріпити єдину впорядковану структуру розміщення інформації. Вона повинна бути зрозумілою і доступною кожному виборцеві.