ІА «Контекст Причорномор'я»
Одеса  >  Моніторинги
Свято для дітей
13.01.2011 / Газета: Одесские известия / № 148(4130) / Тираж: 23655

«У світі є лише одна річ, перед якою слід упасти на коліна, це – доброта», – пригадала я вислів Віктора Гюго. На жаль, про це ми пам’ятаємо нечасто. І надіючись, що краса врятує світ, на мою думку, доречно буде додати – краса та доброта врятують світ! Адже насправді добра людина завжди красива. У тому, що людська доброта не має меж, вкотре мали змогу переконатися відвідувачі Різдвяного ярмарку, яка цими днями проходила в Одеському парку імені Гамова.

Дитяче благодійне свято «Різдвяний ярмарок» – соціальний проект, основною метою якого є подання допомоги соціально незахищеним верствам населення. Гості свята мали змогу ознайомитися зі звичаями та культурою українського народу, з традиціями святкування Різдва Христового. Організаторами казкового дійства були Благодійний фонд «Міжнародна допомога «Добрий Самарянин», «Центральна Церква» християн віри євангельської; Благодійний проект «Добра Справа» за підтримки управління внутрішньої політики, управління молодіжної та сімейної політики Одеської міської ради.

Святкування відбувалося в заздалегідь вибудуваному містечку «Зимова казка». Присутніх розважали веселі клоуни, Дід Мороз і Снігуронька, Міккі Маус, Вінні Пух та інші казкові персонажі. Малюки із задоволенням бавилися зі своїми новими друзями, грали в різноманітні ігри, каталися на санках, ласували смачненькими гостинцями. Здавалося, скільки ж треба цим дітям для щастя? Не так ті призи та подарунки, і навіть не святкова вистава чи то безплатні солодощі… Ніщо їм не принесе такої величезної радості, як притаманне кожній людині почуття, що вона комусь потрібна.

Радісні обличчя, щасливі усмішки та вдячні оченята – таку щирість нині вдається спостерігати рідко. Попри зимову холоднечу на вулиці, на ярмарку тепло та світло. Для маленької Віолетти, яка прийшла на свято з братиком, подарований ведмедик відтепер став найулюбленішою забавкою… Бо іграшка – ручного виготовлення. Може, й не така дорога, проте зроблена з душею.

– Як назвеш свого ведмедика? – питаю у Віолетти.

– Морозко, – відповіла мені дівчинка,– це ж мені Дід Мороз подарував!

Мені лишалося мовчки дивуватися дитячій наївності – маленька Віолетта так щиро вірить в існування Діда Мороза, як і в своє світле майбутнє. Не дай Бог таким мріям не здійснитись…

Автор: Аліна ОНІКА


© 2005—2025 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2025 S&A design team / 0.005
Перейти на повну версію сайту