ФАКТАЖ...

Почну з декількох інформаційних повідомлень. Перше.

В Одеській області планується спорудження технопарку.

«Спорудження кластер-технопарку «Міжнародний центр виробників» в Одеській області розпочнеться у 2007 році. Про це сьогодні, 11 вересня, повідомив голова оргкомітету технопарку Володимир Марченко», – передавало ІА «Контекст-Причорномор’я».

За словами В. Марченка, проект, схвалений Кабінетом Міністрів України 1 серпня 2006 року, припускав спорудження технопарку на 220 га землі, пізніше планувалося залучити додаткові площі – до 700 га.

Бізнес-проект створення в Одеській області технопарку передбачав організацію виготовлення на інноваційній основі телевізорів, холодильників, інших товарів побутової техніки, виробництво мікроелектронної, комп’ютерної, електронної техніки та її елементів. За словами В. Марченка, проект був розроблений з ініціативи деяких підприємств військово-промислового комплексу Одеської області та львівського підприємства «Концерн-Електрон».

У межах проекту передбачалося спорудження міжнародного офісного центру на 1 тис. 226 офісів площею 22 тис. кв. м., автоматизованого складу електронних компонентів площею 20 тис. кв. м., постійно діючих павільйонів технологічного устаткування, вимірювальної техніки тощо.

Крім того, проект технопарку передбачав створення банківської структури, яка інвестуватиме будівництво. За прогнозами, на першій стадії створення технопарку буде залучено близько 100 млн дол. приватних інвестицій і створено 1 тис. 500 робочих місць.

Технопарк щодо виробництва радіоелектроніки і побутової техніки мали побудувати в Біляївському районі біля селища Кучургани. Концепцію планувалося реалізувати в 2006 – 2010 рр. у три етапи, які містять у собі підготовку нормативно-правових актів, реалізацію «пілотних» проектів і аналіз результатів роботи технопарків.

Крім Одеської області, індустріальні парки планувалося створити в Автономній Республіці Крим, Київській, Львівській і Харківській областях, – повідомляло ІА « Контекст-Причорномор’я» 11 вересня 2006 року.

Друге повідомлення, – у різних варіантах, – розтиражоване місцевими інформаційними агентствами і зводиться до стриманої радості: на сесії обласної ради ухвалено рішення про організацію комунального підприємства «Керуюча компанія індустріальних (промислових) парків». Чому дотепер не виконано рішення попереднього Кабінету Міністрів України, з’ясовувати не стану. Але ось причини появи останнього документа, нібито, зрозумілі. Настав час цитати третього за рахунком повідомлення.

Отже...

Китайська компанія хоче побудувати технопарк в Одеській області

Китайська національна машинобудівна корпорація «SINOMACH» зацікавлена в спорудженні технопарку в Одеській області. Про це генеральний директор корпорації «CMIC» Дзі Хунцзюнь повідомив 17 листопада під час зустрічі з керівництвом Одеської області.

«Керівництво корпорації «SINOMACH» цінує співпрацю з Одеською облдержадміністрацією щодо спорудження технопарку», – підкреслив Д. Хунцзюнь під час спілкування з журналістами і назвав деякі деталі цих планів: «В індустріальному парку організують виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для будівництва доріг і устаткування для легкої промисловості. Виходячи з китайського досвіду, подібне будівництво займає близько трьох років. Скільки часу буде потрібно для цього в Одеській області, поки що невідомо».

Зі свого боку, голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук заявив, що, відповідно до попередніх планів, технопарк планується спорудити на 190 га землі в Одеській області в районі 403-404 км траси Одеса – Київ.

– Корпорація оплатить спорудження майданчика технопарку, що обійдеться у 60-70 млн дол. Завдяки створенню цього технопарку з’являться нові робочі місця для жителів регіону, – повідомив Е. Матвійчук журналістам після зустрічі з представниками китайських машинобудівних корпорацій «CMIC» і «SINOMACH».

– Одеська облдержадміністрація, зі свого боку, зобов’язується виділити землю під будівництво. Буде створено спільну робочу групу з питань спорудження технопарку. З нашого боку її очолить віце-губернатор Людмила Варавва. Ми вже підготували зі свого боку договір про співпрацю. Це один з перших таких проектів, який ми робимо в Одеській області. Це дуже сер­йозний локомотив, який дасть можливість Одеській області рухатися уперед, – підкреслив Е. Матвійчук.

Таке повідомлення в ІА «Кон­текст-Причорномор’я» 23 листопада 2010 року».

Ну от, є ясність хоч у одному. Будуємося під китайців. Ні, правий був знаменитий одеський фейлетоніст Дон-Амінадо: одна точка зору може закрити весь обрій!

УКРАЇНА І НОВА «ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ»?

Сумніваюся, що більшість наших політиків, як місцевого, так і загальнонаціонального рівня, читає сучасних філософів. І це не обвинувачення. У ситуації, коли населення ледве зводить кінці з кінцями, діючи за принципом: програма-максимум – зберегтися, програма-мінімум – уціліти; завдання тих, хто стоїть при владі, – переконати «електорат» у світлому майбутньому.

Жити треба не оглядаючись, але... озираючись. І тоді, допускаю, погляд наткнеться на працю Елвіна Тоффлера «Третя хвиля». І тоді, можливо, здолавши перші тридцять сторінок, ми зрозуміємо: навколишній світ накриває третя «хвиля» – інформаційна. Вона передбачає абсолютно інші технології, яка породжує виробництва, що вимагають інших виконавців, нового інтелектуального рівня. До речі, це добре розуміють дві потужні економіки світу – китайська та індійська. До них, – поступово, – підтягуються Росія плюс Бразилія. Будувати заводи-«дублери», від яких відмовляється Західна Європа, Північна Америка і Південно-Східна Азія – доля африканських країн і держав, які виникли на руїнах Радянського Союзу.

Втім, досить про геополітику! Повернімося до Одеської області. Яка була концепція першого «кластера»-технопарку, зразка 2006 року? Вона зводилася до того, щоб національні виробники складної побутової техніки, мікроелектроніки, комп’ютерів і супутньої елементної бази, здобули можливість не тільки виробництва згаданих товарів, але й розробки новітніх технологій, залучаючи до досліджень, а потім і виготовлення дослідних зразків, не задіяних дотепер в економіці країни вчених та інженерів-технологів.

Такий проект міг би стати відмінним майданчиком для навчання студентів і аспірантів найбільших вузів регіону – політехнічного університету, академії зв’язку, національного університету імені Мечникова, «холодильного» та технологічного імені Ломоносова. Тим більше, що ще живі ті професори, які добре пам’ятають «зв’язку» з виробництвом за часів невдалої «косигінської» реформи економіки СРСР. Вони тоді тільки починали свій шлях пізнання науки і техніки, мріючи, хто про кар’єру дослідника, а хто про роботу в престижному конструкторському бюро. Згадаю і про «цінову» складову: вітчизняний товар коштував би дешевше за іноземний.

Тепер звернемося до концепції нового проекту, затвердженого рішенням останньої сесії обласної «думи». Що планується на 2011 рік? Ну, зрозуміло, утворення комунального підприємства, якому буде доручено управляти технопарком. Далі – розробка і затвердження стратегії розвитку і містобудівного обґрунтування розміщення «кластера». Опущу бюрократичні процедури, пов’язані з земельними питаннями, процитую лише останній пункт першого етапу, обмеженого 2011 роком: «пошук інвесторів і підписання протоколів про наміри з інвесторами».

Отже, перші триста шістдесят п’ять днів дирекція КП «Керуюча компанія індустріальними (промисловими) парками» займатиметься роботою, не знаючи і навіть не припускаючи, а що ж побажає інвестор побачити на місці виділеної йому в оренду землі? Ну, Бог з ним, з інвестором! А мені, наприклад, не однаково, що випускатиме поблизу від обласної столиці й прилеглих до «кластера» райцентрів загадковий і таємничий підприємець. Підозрюю, місцевим жителям ця інформація також цікава.

Втім, можливо, усе вже відомо. Принаймні, керівництву області. Повернуся до слів губернатора Одещини Едуарда Матвійчука із третьої інформації:

Корпорація оплатить спорудження майданчика технопарку, що обійдеться у 60 – 70 млн дол. Завдяки створенню цього технопарку з’являться нові робочі місця для жителів регіону, – повідомив Едуард Леонідович журналістам після зустрічі з представниками китайських машинобудівних корпорацій «CMIC» і «SINOMACH».

Хоча, що збираються виробляти наші китайські партнери на виділеній території та побудованих ними ж цехах, – залишається таємницею. Швидше за все, відкриють складальне виробництво чогось. Потім за допомогою обласної влади і депутатів проб’ють митні пільги, а далі почнуть наповнювати ринок Південної Європи та СНД своєю продукцією. Радий за китайських товаришів!

НА ЧОМУ ЗАРОБИМО?

Але ось тільки запитання: що ми матимемо з цього проекту, окрім обіцяних трьох тисяч робочих місць? Чудово, що якась кількість наших земляків одержить роботу. Навіть половина цієї цифри тішить. Але і тут виникають запитання.

Перше: чи має Одеса і область достатню кількість місцевих професіоналів-будівельників? Судячи з тих, хто трудився на будівництвах Південної Пальміри у період розквіту будіндустрії, вони явно були не уродженцями Одеської області. Більшість із них – «гастарбайтери» з Молдови та країн близького зарубіжжя.

Запитання друге: хто стане біля верстатів і на лініях складання в цехах? Доброго «верстатника» удень із вогнем не знайти, а слюсарів-складальників масштабу Анатолія Плісса зі знаменитої свого часу «радіалки» сьогодні просто немає. Як і досвідчених «лекальників», без яких неможливо обійтися на будь-якому виробництві у машинобудуванні.

Запитання третє: чи передбачається створення при «кластері» дослідницьких центрів, утворених з фахівців і вчених регіональних вузів? І хто візьметься фінансувати їхню роботу – «Керуюча компанія» чи сторонній інвестор? Якщо інвестор, то кому належатимуть нові розробки? Як у таких випадках забезпечити повноцінне авторство наших «технарів» і вчених?

І останнє, четверте запитання: що дасть промисловості регіону такий індустріальний технопарк? Важко уявити, що, наприклад, наші китайські партнери безоплатно передадуть нові технології одеситам? Вони ж їх купували у решти світу за свої кревні!

Заздалегідь знаю, яку мені дадуть відповідь. Розкажуть про немислиме поповнення бюджету. Питання спірне. Будь-який інвестор шукає країну, де б він міг платити податки в меншому обсязі, ніж у себе вдома або де-небудь в іншій частині світу. Той же китайський бізнес – не виняток. Так, з’явиться ще один платник податків, але важко керований, як і будь-яка іноземна компанія, а тим більше державна. Виходить, що єдине джерело надходження до обласного бюджету чисто, так би мовити, «нашенське», – це орендна плата за землю. Тому що, говорячи про «китайський» проекті, ми чуємо у відповідь, що корпорація готова вкласти до 70 мільйонів доларів у будівництво.

А тим часом, підведення до ділянки комунікацій, розподіл її на лоти і продаж зацікавленим підприємствам (land development) – основа світової практики спорудження індустріальних парків, тому інженерна підготовка є найбільш важливою і дорогою частиною їх девелопменту. Конкретні показники потреб парку визначаються набором потенційних клієнтів, їхньою сферою діяльності. Інвесторам необхідні індустріальні парки, що надають можливості як викупу ділянок з комунікаціями, так і можливість замовити спорудження площ «під ключ».

Чи знають про ці деталі розробники з Головного управління економіки обласної державної адміністрації? Повинні знати. Зобов’язані. Але чомусь і у рішенні про утворення КП «Керуюча компанія індустріальних (промислових) парків», і у відповідному розділі «Програми розвитку промисловості Одеської області на 2011 – 2014 роки» можливе джерело майбутніх доходів, згадується загальною фразою «спорудження індустріальних (промислових) парків».

Зрозуміло, такого обсягу фінансування будівництва у обласної влади просто немає. Знайти шістдесят-сімдесят мільйонів доларів під майбутні корпуси, офіси і склади, не знаючи навіть потенційних інвесторів, важко. Точніше, неможливо.

ТРУДНОЩІ ВИБОРУ...

По суті, і місто, і область стоять перед головним вибором: чи стане Одеса і весь регіон «інкубатором» ідей і технологій, що визначають місце нашого щасливого краю в майбутньому світі, чи ми, звично надимаючи щоки, далі займатимемося «маніловщиною».

Я добре пам’ятаю дев’яності роки минулого століття, коли Південна Пальміра, будучи рідною «мамою» ідеї, а потім і теорії вільних економічних зон, так і не зуміла повернути собі статус «порто-франко», що дало розквіт і культурі, і науці, і промисловості всього Причорномор’я. Професор Володимир Дергачов був затребуваний скрізь, крім Одеси. Зате тодішній «префект» Жовтневого району Едуард Гурвіц відкрив рішенням власної райради вільну економічну зону в межах порту і Приморського бульвару. Нічого, крім сумної усмішки, ця витівка не викликала...

І сьогодні, замість того, щоб долучити до вироблення ідеї створення індустріальних (промислових) парків і технопарків той же академічний Інститут проблем ринку під керівництвом академіка Бориса Буркинського; залучити до роботи професора політехнічного університету Віталія Русова, – автора книжки про технопарки; ми розглядаємо документ, схожий скоріше на заявку, ніж на концепцію майбутньої дуже складної роботи що формування нового вигляду Причорномор’я.

У чому ж, все-таки, труднощі вибору?

Що важливіше – можливості підготовки робітників, інженерів, дослідників до вступу на шлях створення нових технологій чи звичайна здача в оренду шматка землі, де хтось щось побудує? Потім почне «дещо» випускати і «кудись» відправляти. Щодо мене, так перше найважливіше. Бо додає впевненості у майбутнє і студентам, і їхнім викладачам, і простим працівникам.

Якщо ми справді прагнемо створити нову країну, то давайте починати не з другої «індустріалізації», а навчатися жити за Тоффлером у «третій хвилі». Інакше безнадійно відстаємо від світу, що нас оточує...