Світова продовольча криза: переваги та ризики для України

У грудні ціни на харчі на світовому ринку сягнули рекордних позначок. На думку експертів, тенденція зберігатиметься і надалі, однак підстав для паніки нема. Більше того, в українського агросектору з’являється шанс зміцнити власні позиції. За коментарями «Левый берег» звернувся до столичних фахівців. Ось кілька думок на цю тему.

Анатолій РОЗГОН,

директор департаменту розвитку аграрного ринку МінАПК та продовольства:

— Україна стає відкритою економікою, і ми дедалі більше залежимо від процесів, що відбуваються у світі. Прикладом цього є криза 2008 року, коли в нас був один з най­більших у світі темпів падіння виробництва.

Сьогодні, коли ми говоримо про ризики, які виникають на аграрних ринках, то навряд чи можна піддаватися журналістським штампам — «цінові шоки, криза», бо світовий агроринок є настільки глобальною та диверсифікованою мережею, що адаптивність його достатньо висока. Але слід готуватися до того, що в світі відбуватиметься зростання вартості продовольства, зумовлене двома простими чинниками — попит і пропозиція.

З одного боку, враховуючи зо­крема складні природні умови, пропозиція стає нестабільною, а попит зростає. Бо ми бачимо зростання рівня якості життя, в тому числі і попит на продукти в багатьох країнах, з-поміж іншого і в тих, які були вельми бідними. Мабуть, цим мусимо пояснювати зростання цін минулого року, рекордні показники в грудні. І надалі, очевидно, матимемо високу динаміку цін.

Стосовно України, то треба говорити, що будь-яка тенденція є ризиком, а з іншого боку — викликом. Україна — аграрна країна, яка активно присутня на світовому продовольчому ринку, а тому за ефективної внутрішньої політики ми можемо отримати позитиви від зростання цін у світі.

Серед можливих ризиків, по-перше, це зростання внутрішніх цін. По-друге, ми можемо банально не скористатися цим зростанням. У такому разі опинимося в ситуації, коли хтось скористається потенціалом, але всі вершки не підуть в національний агросектор. Третій ризик — повторення ситуації в металургійному секторі періоду буму цін на продукцію металургії, коли відбувалося екстенсивне зростання експорту цього виду продукції без системного вдосконалення технічної бази виробництва. Тому коли криза 2008 року спричинила різке падіння обсягів попиту та експорту, українській економіці було завдано шокового удару.

Щоб зростання цін не вдарило по агросектору, маємо говорити про цілеспрямовану реакцію на ці зростання.

Володимир ЛАПА,

президент Українського клубу аграрного бізнесу:

— Ситуація на зовнішніх ринках матиме вплив на розвиток АПК України в 2011 році. Погоджуюся зі своїм колегою, що головне сьогодні — не «перегріти» цю тему, не перебільшити, оскільки шкоди буде більше, ніж користі.

За оцінками багатьох експертів, у світі зріє продовольча криза. Вона відображається в тому, що значно зростають ціни на сільгосппродукцію. Почався цей процес не сьогодні, а у вересні місяці, про що міністр АПК інформував уряд. Уряд все знав. Ви пам’ятаєте дискусію навколо квотування експорту зерна? Внаслідок того, що тоді ціни в світі зросли до $300 за тонну, в Україні теж намітилася ця тенденція. Завдяки введенню обмежень ціни в Україні залишилися стабільними — $200—220 за тонну, в той час як у світі — $270 — 290, а перед Новим роком навіть був стрибок на $10 — 20. Зараз, у січні, традиційно йде ста­білізація цін, бо ринок не досить активний.

Квотування було першим кроком. Крок був складний. Уряд вагався, але інших механізмів нема. Проте зараз маємо стабільні ціни на хлібобулочні вироби. Ми прогнозуємо, враховуючи резерви уряду (Аграрний фонд, Держрезерв), інтервенції, в тому числі борошном, і в найближчу перспективу ціни на хлібобулочні вироби, соціальні сорти хліба, будуть стабільними. Причин для зростання нема.

Ще минулого року ми проаналізували перспективні баланси 2011-го, бо розуміємо, що коли наш агросектор є залежним від експорту, має велику залежність від зовнішніх ринків, то чинники, які формують ціни на зовнішніх ринках, впливають на ціни внутрішні. Йдеться про зернову групу, технічні культури.

На 2011-й головним завданням МінАПК є забезпечення виробництва продукції у необхідних обсягах, які задовольняли б потреби ринку та експортні можливості держави, а також формування резервів у повному обсязі, які сьогодні є зобов’язаннями держави згідно із законодавством. Плануємо, що буде сформовано резерв продовольчого зерна як мінімум 20% від споживання на внутрішньому ринку, резерв сухого молока, цукру, вершкового масла і гречки. Крім того, будуть інтервенційні заходи на ринку соняшнику з тим, щоб цього року не було спекуляцій на ринку олії. Це перший і головний захід.

Агрофонд же з лютого готовий до здійснення форвардних закупівель. Цим заходом ми хочемо зробити дві функції — дати аванс, проінвестувати виробника перед комплексом весняно-польових робіт і по сьогоднішніх цінах купити врожай 2011 року. Ми досягаємо дві мети і, незважаючи на ціни в майбутньому, зафіксуємо сьогоднішні ціни. Це буде додатковий стабілізуючий фактор.

Інвестиційний клімат буде досить сприятливим для АПК. Усі розумітимуть, що попит на продовольство в світі зростатиме, кліматичні чинники будуть несприятливі, зростатиме і кількість населення. За даними ФАО, єдині країни, які ще можуть наростити виробництво, — Росія, Україна та Казахстан.

Україна — це країна номер один у світі, яка може вдвічі збільшити виробництво продовольства за короткий проміжок часу за наявності певного обсягу інвестицій. Цим користаються наші компанії, які виходять на міжнародні фінансові ринки, вони знаходять там підтримку, інвестиції.

Ярослав ЖАЛІЛО,

заввідділу економічної та соці­альної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень:

— Хотів би підтримати колег з того приводу, що не потрібно нагнітати паніку. Адже якщо подивитися на ціни на світовому ринку, то вони ще далекі від рівня 2008 року. Тоді була ціна на пшеницю $450, а зараз — максимум $300, а буває і нижче. Те саме по інших культурах.

Відмінність ситуації, яка склалася в грудні 2010-го, від 2008-го полягає в тому, що по багатьох видах продукції ціни зросли синхронно. Тому загальний індекс, який рахувався СОТ, був вищим за індекс 2008 року.

Але проблематика цін на світовому ринку справді є. Всі погоджуються, що глобальний тренд цін на харчі буде позитивним. І це позитивно для українських агровиробників. Якщо говорити про довгострокові тенденції, то найбільш перспективним буде виробництво м’яса, молока, фруктів та овочів. Всі розуміють, що під час посткризового відновлення платоспроможність споживачів зростатиме, а тому відновлюватиметься баланс харчування, люди перестають економити, зростає попит.

Всі ці прогнози стосувалися середньострокової перспективи, але бачимо, що ця перспектива наближається.

Навіть, якщо говорити про ситуацію восени 2010 року, то аналітичні агентства говорили, що пшениця, виходячи з балансової ситуації на ринку, не повинна коштувати більше $7 за бушель (бушель = 35—36 л), але ми бачили, що ціна була і $8, а зараз — $7,8 за бушель.

На світовий продовольчий ринок прийшов спекулятивний капітал, який зголоднів за надприбутками. Мінливість світових цін зростає. З точки зору аграріїв — це плюс. З точки зору модерування внутріш­нього ринку — це мінус.

Хочеться сподіватися, що влада задіє інтервенційні ринкові інструменти. Бо ситуація минулого року полягала в тому, що всі ресурси аграрного виробництва були закуплені за низькими цінами. Ті самі добрива, аміачну селітру, купували по 2200 — 2300 грн за тонну. Тепер вона коштує понад 3000 за тонну.

Якщо говоримо про врожай 2011-го і перспективи ціноутворення, то треба дати можливість агра­ріям заробити стільки, на скільки вони заслуговують. Незрозуміло, чому французький фермер отримує $300 за тонну зерна, а наш — $200…

Хочеться сподіватися, що держава задіє ринкові інструменти, Аграрний фонд фінансуватиметься вчасно, закупівлі будуть прозорими, і всі сільгоспвиробники, які хотіли б продати за форвардом зерно чи інший об’єкт державного цінового регулювання, матимуть таку можливість.