Прес-служба Громадської ради освітян і науковців України поширила заяву лідера цієї організації, колишнього міністра освіти та науки України Станіслава НІКОЛАЄНКА щодо звільнення директора Українського центру оцінювання якості освіти. У заяві йдеться.

В Україні є гострою проблема якості освіти. Запровадження свого часу зовнішнього незалежного оцінювання мало на меті зробити прозорою вступну кампанію, стимулювати педколективи і, перш за все, самого учня серйозно ставитися до навчання. Такі підходи є у всіх розвинених європейських країнах.

Три чверті українців, а особливо батьки і родичі тих, хто вступав до вишів за результатами тестування в минулі роки, позитивно ставляться до такого порядку зарахування до ВНЗ. І, очевидно, на це слід зважати. Це суспільне визнання об’єктивності цього кроку.

У 2006 році було створено Український центр оцінювання якості осві­ти, і в листопаді урядом Віктора Януковича було затверджено Ігоря Лікарчука його директором. На той час центр переживав важкі часи, були проблеми з кадрами, програмним забезпеченням, матеріально-технічним оснащенням і таке інше. Я за­пропонував Ігореві Леонідовичу, доктору педагогічних наук, досвідченому організаторові очолити центр і, думаю, не помилився. За минулі чотири роки створено потужну мате­ріально-технічну базу, програмно-методичне забезпечення, підготовлено кадри, створено регіональні центри, накопичений значний досвід проведення оцінювання знань учнів.

Матеріали оцінювання — це унікальні дані, які дозволяють вченим-педагогам корегувати зміст освіти, вносити необхідні правки до програм, планів, стандартів освіти. На жаль, до цього чиновники ставилися без цікавості, висновків необхідних не робилося.

Сьогодні стан навчальної матеріальної бази, державні стандарти, зміст освіти, методики викладання, ставлення до вчителя — все це потребує оновлення, вдосконалення і змін.

На мою думку, колектив УЦОЯО на чолі з Ігорем Лікарчуком в цілому виконав поставлені на них завдання. Звичайно, все було не так гладко, були помилки, але за оцінкою вітчизняних та іноземних фахівців центр свої функції виконував. Зауваження щодо помилок у тестах тощо свідчать не стільки про слабку роботу центру, скільки про серйозні недоліки і помилки в змісті освіти, держстандартах, самих підручниках. Над цим треба працювати всім — і практикам, і вченим.

Звільнення з посади Ігоря Лікарчука для мене є незрозумілим. У нас не так багато фахівців, які мали б таку теоретичну і практичну підготовку.

У жодному разі не можна відмовлятися від практики вступу за допомогою зовнішнього незалежного оці­нювання. Навпаки — доцільно було б поширити зовнішній контроль,

об’єктивне оцінювання при перевірці, акредитації всіх вузів. У діяльності УЦОЯО мало суб’єктивного, там вимоги до всіх однакові. Заперечувати проти оцінки діяльності ВНЗ абсурдно. Тоді довелося б багатьом філіям і так званим вишам, які займаються фактично заробітчанством, обманом дітей, просто закритися. Це дозволило б поряд з іншими вирішити і проблему великої кількості ВНЗ в Україні.