Напередодні Нового року в житті директора Одеського інституту агропромислового виробництва Миколи Олександровича Цандура відбулася знаменна подія. Він став членом-кореспондентом Національної академії аграрних наук України.

Уже після цього вчений провів чергове засідання ради Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Одеської області, куди входять керівники і провідні спеціалісти аграрної науки регіону.

– Миколо Олександровичу, редакція «Одеських вістей» щиро вітає Вас із новим званням. І одразу хочемо запитати: цифра, що прозвучала у Вашій доповіді, «5 мільйонів тонн зерна», яку вже не раз називав губернатор Едуард Матвійчук, – це реально підраховані можливості чи?..

– Підстави для таких заяв цілком вагомі.

Візьмемо нашу головну продовольчу культуру – пшеницю. Її врожайність минулого року в середньому по області склала 30,1 центнера.

Але ми реально можемо і повинні одержувати по 45 – 50 центнерів цієї культури з гектара. Я можу послатися на досягнення нашого дослідного господарства, аграріїв Кодимського та деяких інших районів. У Великій Британії врожайність озимої пшениці становить 77,8, у Німеччині – 72,6, у Китаї – 45,2. Але ж там немає наших чорноземів! Опоненти можуть заперечити, що ми одержуємо значно менше опадів, і літня посуха теж частий гість наших полів. І все-таки причина не лише у цьому...

– Так із чого ж почалися наші лиха?

– У результаті тривалої безтурботної діяльності понад половина сільськогосподарських угідь Одещини потрапила до категорії ерозованих. У цьому тривожному списку – понад один мільйон гектарів орних земель.

І без того низький вміст гумусу в ґрунті з 3,84 відсотка знизився до 3,2.

Це сталося, насамперед, через зневажливе ставлення до органічних добрив. Причому навіть там, де збереглися окремі тваринницькі ферми.

Нікуди не годиться, коли сільгоспугіддя розорані під самісінькі населені пункти, біля берегів водойм, на схилах, де потім урожай і не збереш як належить. Наприклад, у Білгород-Дністровському районі плугом обробляється 96,3 відсотка землі, у Татарбунарському – 95,3, у Кілійському – 95,1 тощо. Навіть на косогорах Фрунзівського району орють майже вісімдесят відсотків сільгоспугідь! Валові збори зерна збільшувалися введенням усе нових і нових площ за рахунок невдоб, пасовищ, заплавних лугів.

– У чому ж причина згубного стану землі?

– Головна проблема – недотримання навіть елементарних вимог агротехнологій.

Добрива одержує половина площ, та й то в дозах, що у 4-6 разів менші від необхідних. Скажімо, на гектар вноситься 26,5 кг діючої речовини добрив, а потрібно, як мінімум, 60-70. Гірші справи, як я вже відзначив, з використанням органічних добрив. Статистика говорить про 100 кг на гектар. А треба, як мінімум, 8-10 тонн! Деякі аграрії взагалі стали працювати за своєю примітивною варварською технологією: «посіяв – зібрав». Але земля – не бездонна бочка...

Великі втрати зерна стаються і через те, що не дотримуються вимоги щодо захисту посівів від бур’янів, хвороб і шкідників.

– Ми не раз обговорювали на сторінках нашої газети цю актуальну тему, але у відповідь чули одне: немає оборотних коштів, кредити недоступні тощо.

– Згоден, але лише почасти. Не все залежить тільки від наявності фінансів. Що заважає аграріям дотримуватися тих же сівозмін? Досвід наших вчених підказує, що сьогодні і на невеликих площах можна використовувати восьмипільну систему, з оптимальним добором культур та їх співвідношенням. В наборі у нас: сидеральний пар, озима пшениця, соя, кукурудза, горох, озимий ріпак, озимий ячмінь і соняшник. Наявність такого «букета» дозволяє одержувати чималі прибутки. Плюс уникнути надвиробництва окремих культур, що вже спостерігається на багатьох великих сільгосппідприємствах.

– Потрібні конкретні дієві заходи. Що можуть запропонувати вчені?

– Наш інститут агропромислового виробництва разом з обласною службою родючості розробив програму збереження і підвищення родючості ґрунту в Одеській області. Потрібен тільки ретельніший контроль за її здійсненням, зокрема з боку місцевих органів влади. Адже їх закон зобов’язує стежити за раціональним використанням землі, особливо сільськогосподарського призначення.

Ми можемо допомогти і у створенні Аграрного паспорта району, у якому будуть визначені оптимальні сівозміни для конкретної природокліматичної зони, оптимальні структури виробництва з урахуванням особливостей району.

На сьогодні ми готові сприяти у формуванні Паспорта соціально-економічного розвитку сільських територій. Надамо допомогу і конкретному господарству.

– З вашого дозволу, повернімося до нашого першого запитання. Тим більше, що в прийнятій програмі «Зерно Одещини 2011 – 2015» йдеться про одержання 2,8 млн тонн зерна через п’ять років.

– Практика показує, що навіть за наявних умов область може одержувати понад 3 млн тонн врожаю зернових. А якщо ми всі – вчені, фахівці, керівники районів і конкретних агропідприємств не на словах, а на ділі візьмемося за поліпшення родючості землі, її раціональне використання, впровадження інноваційних технологій, то нові результати не змусять на себе чекати. І названа мною цифра – 5 мільйонів тонн – цілком реальна вже найближчим часом.

Можна почути заперечення, мовляв, навіщо нам ці п’ять мільйонів, коли ми і три не можемо продати за гідною ціною. Про­блему реалізації зерна не розв’язати без втручання керівництва країни. Потрібні нові закони, які дозволять нашим товаровиробникам реалізовувати свою продукцію за реальною ціною на зовнішньому ринку

– Ми дякуємо Вам, Миколо Олек­сан­дровичу, за цікаву розмову і одночасно звертаємося до аграріїв області з проханням висловитися щодо цієї проблеми на сторінках нашої газети.