Як відомо, програма розвитку промисловості Одеської області на майбутні роки передбачає цілу низку заходів щодо створення умов для активізації виробничого комплексу, особливо на периферії, забезпечення ринку конкурентоспроможними промисловими товарами і, відповідно, збільшення надходжень до бюджету. Але ось питання – а які реальні перспективи розвитку виробництва?

– Тут багато залежить і від позиції самого підприємця – керівника, який розуміє, що сьогодні, для того, щоб утриматися на ринку товаровиробників, не можна стояти на місці, треба йти вперед, – вважає головний фахівець управління економіки Ізмаїльської міськради Борис Федорович Парфенов. – Давайте побуваємо на одному з міських підприємств – ТОВ «Механоскладальний універсальний завод», самі все побачите.

Ну що ж, залишилося лише прийняти пропозицію.

Розташоване ТОВ на території колишнього промислового гіганта – заводу «Еталон». До речі, по сусідству з ним розташовано ще з десяток підприємств різної потужності. За словами Бориса Федоровича, місцева влада свого часу ухвалила цілком розумне рішення, користуючись тим, що територія заводу залишилася в комунальній власності громади. Нинішній власник заборгував державі, а разом з тим і місту мільйонні суми. У місті вишукали можливість у законному порядку передати підприємствам, які сюди прийшли, у власність землю разом з інфраструктурою.

Як розповів директор механоскладального заводу Віктор Миколайович Рєзнік, підприємство діє вісім років.

– Починали з ремонту устаткування для переробників олієнасіння. Потім налагодили випуск запасних частин. А потім розробили й освоїли випуск олієпресів. Спочатку – невеличких. Поступово, вивчаючи попит та нарощуючи можливості, перейшли до виробництва пресів великої потужності, здатних за добу переробляти від 60 до 350 тонн олійного насіння. Вдячні міській владі за сприяння в розширенні виробничих площ. Нині вони займають близько 4000 квадратних метрів. Це – один із цехів та кілька підсобних приміщень. Але заводу нині знову затісно, оскільки ми далі розвиваємося.

І знову назустріч пішло місто. Заводу передано частину прилеглої території. Коли встановиться погода, буде побудовано ще один цех. Після цього площа збільшиться на три чверті, й з’явиться можливість краще розосередити виробничі дільниці, організувати нові робочі місця.

– Обов’язково відзначте, – попросив Б. Парфенов, – керівниц­тво заводу тісно співпрацює з Ізмаїльським центром зайнятості. Саме тут вчорашні безробітні опановують досить затребувані на підприємствах міста професії токаря, фрезерувальника. Лише за минулий рік з цих спеціальностей підготовлено понад 30 чоловік. Багато з них залишилися працювати на заводі згідно з дотаційною програмою. За нею ж були прийнято на роботу кілька чоловік на посади бухгалтера, комірника, секретаря-адміністратора.

– Що ж, колектив збільшується, та й система звітностей досить складна. То ж без посилення адміністративно-виробничого персоналу нам не обійтися, – підкреслив В. Рєзнік.

До речі, одне з робочих місць було надане пільговикові – чоловікові з інвалідністю. За словами керівника підприємства, він показав себе сумлінним та старанним. І найближчим часом буде підвищений на посаді, призначений конт­ролером ВТК.

За підсумками минулого року Віктора Миколайовича визнано кращим роботодавцем Ізмаїла. Але званням цим не хизується. Більше того, вважає, що турбота про кадри, про створення нових робочих місць повинна бути властива кожному роботодавцеві. Завдяки наставництву новачки, найчастіше молоді хлопці, освоюються швидко.

А ось цифри, без яких не обійтися. Обсяг реалізованої продукції заводу за минулий рік склав 11,5 мільйона гривень. Понад 30 підприємств, які займаються переробкою олійного насіння, співпрацюють із заводом. Серед них олієжиркомбінати Одеси, Іллічівська, інших міст України. Причому замовники по суті є й інвесторами, оскільки, укладаючи договори на постачання устаткування, перераховують передоплату у певному співвідношенні. Затримок з оплатою не буває, тому що багаторазово підтверджено якість продукції на відповідних іспитових полігонах. Три роки тому на заводі було розроблено й впроваджено систему управління якістю відповідно до вимог міжнародних стандартів. Плюс до цього – підприємство входить до промислово-виробничої кооперації України.

– Знають про завод і в Румунії, Росії, Білорусі, Італії, – говорить Б. Парфенов. – Устаткування, зап­частини звідси успішно йдуть на експорт вже близько двох років. Постійно розширюється їх асортимент. Скажу відверто, зовсім не розумію деяких підприємців міста (називати прізвищ не буду, самі здогадаються), які спочатку «полегшують собі життя», випускаючи одне-два найменування продукції, а потім повторюють, що їм доводиться простоювати. А ось механоскладальний універсальний простоювати не буде – впевнений у цьому.

І ось ще приклад. Багато зразків устаткування, які виготовляються на заводі, використовуються підприємством «Бессарабія-В», розташованим на території «Еталона», яке займається переробкою олійного насіння. Доводилося спостерігати залишки від переробки – тонни лушпиння соняшнику. А що з ним робити?

Вивчивши відповідні технічні реко­мендації, тут минулого року провели експеримент, виготовили лінію з гранулювання лушпиння. Постачили його замовникам з Молдови. А нинішнього року приступають до серійного виробництва цього устаткування.

…Можна багато говорити про те, чого змогли досягти заводчани. Але тут не приховують і проблем. Тих, які, за розумінням представників заводу, роблять нелегким кожний крок вперед не лише їм, але й іншим колегам по бізнесу. Ось, наприклад, застаріла проблема: високі банківські ставки за кредитами. І тому на заводі не поспішають звертатися до цих інстанцій, хоча в місті нараховується близько 25 філій різних банків. А нове обладнання не купиш через дорожнечу. Але в області, зокрема в самій Одесі, немало підприємств, що зупинилися, на яких залишилося устаткування, яке ще цілком може послужити. Закуповують його за прийнятними для нас цінами, реставрують і підключають до виробничих ліній.

Є й інші, серед них і суто бюрократичні «заковики», які доводиться постійно долати.

Але все ж таки підприємство неухильно рухається вперед. Тому що тут розуміють: порятунок – лише в розвитку.