У минулому скликанні я був депутатом Багатянської сільської ради. Та й зараз від місцевих проблем не відійшов, – обраний членом виконкому.

Скажу так: нинішній склад депутатського корпусу – це люди, не байдужі до долі рідного села, до життя кожного земляка.

Зізнаюся, спостерігав у передвиборну кампанію, як, навіть висуваючись кандидатами, декотрі мої односельці сумнівалися, що сьогодні на місцевому рівні можна щось змінювати позитивно в нашому житті, розв’язувати ті або інші питання. Проте йшли до ради. Отже, у глибині душі в кожного жевріла надія на ці самі зміни. Можливо, й тому, що в селі нашому багато хороших, працьовитих людей, які вболівають за свою малу батьківщину. Перші після виборів місяці показали: а й справді громада – це сила. Якщо не сидіти на місці й не чекати на манну з неба! Якщо, виробивши дієву програму, працювати у потрібному напрямі.

Ні, я не хочу сказати нічого поганого про колишнє скликання й тим більше щось протиставити: і тоді було чимало бойових депутатів. І колишня керівниця громади постаралася розв’язати чимало життєвих питань. То ж нинішній сільський голова – Марія Петрівна Бабенко, як то кажуть, починала не на пустому місці. Але ж у кожного свій метод роботи, свої підходи до розв’язання проблем. Зважмо – Марія Петрівна тривалий час пропрацювала педагогом, останні 16 років очолювала вчительський колектив. Раніше знав її як енергійну директорку школи, а сьогодні переконався – їй і громадою керувати цілком до снаги. Вона ставить конкретні завдання, залучає до їх виконання депутатів, активістів і нас, членів виконкому, активізує громадську роботу.

Не захоплюватимуся статистикою, а наведу живі приклади з того, що вже вдалося здійснити громаді під керівництвом нового голови у такий невеличкий термін.

Буквально через кілька днів після того, як відбулися вибори, в селі сталася пожежа. Кинулися – а пожежна машина не на ходу! Сяк-так, звичайно, пожежу загасили – приїхали вогнеборці з Ізмаїла.

Перед громадою постало завдання – без зволікань полагодити машину. Буквально через тиждень – таки полагодили. Велику допомогу подав керівник фермерського господарства «Динекс-Агро» Олександр Петков. У підсумку сільська рада уклала з його підприємством договір про співпрацю, забезпечення надійного технічного стану автомашини.

До речі, участь у ремонті машини взяли депутати сільради Валерій Андрійович Плешу та Анатолій Антонович Беженар.

Другий приклад – смітник. Його давно було потрібно окультурити. Земляки кидали сміття де прийдеться й по суті завалили одну з під’їзних доріг. Доходило до того, що землевласники, чиї ділянки поруч, їздили по своїх посівах – такою захаращеною була дорога. Самотужки громаді навести лад виявилося не під силу. І тоді, за порадою голови районної ради Василя Павловича Антонюка, звернулися до начальника філії «Ізмаїльський райавтодор» Віктора Павловича Майбородюка із проханням про допомогу. Його умови громаду влаштували. Буквально за три дні лад тут було наведено. До речі буде сказати, що Віктор Павлович після нещодавніх рясних снігопадів виділив техніку, за допомогою якої центральні вулиці очистили від снігу. Тепер немає проблем для проїзду транспорту, зокрема й маршрутних автобусів від Багатого до Ізмаїла.

Потім організували суботник з додаткового прибирання узбіч. Зголосилися брати участь у цьому й працівники соціальної сфери села.

Сільський голова звернулася з пропозицією обрати найприйнятніший варіант забезпечення ладу. Члени виконкому з ходу відкинули висловлену на засіданні виконкому пропозицію прибирати сміття з періодичністю раз на три місяці. Виникло запитання: що ж буде діятися в період між прибираннями? І дійшли висновку про потребу закріплення за територією доглядачів. На сесії сільської ради це рішення було затверджене. Але, звичайно ж, без розмови із сільчанами не обійтися. Призначено сходини громадян села. Неодмінно йтиметься про відповідальність кожного за чистоту та благоустрій у рідному селі.

Ще приклад. Багато років простояв без опалення сільський Будинок культури. Здавалося б, уже зробити нічого не можна, адже раніше щось пропонували, налагодити, але за дуже великі гроші. За кілька тижнів до святкування нинішнього Нового року Марія Петрівна поставила нам на засіданні виконкому запитання: «То що ж, знову будемо мерзнути на сільському новорічному балі?»

Було вислухано пропозиції кожного. Серед них і таку: закупити і встановити потрібну кількість обігрівачів типу УФО.

Через тиждень розмова набула свого продовження. Вирішили перевірити технічні можливості встановлення обігрівачів, порахувати витрати тощо. У підсумку довгоочікуване тепло до Нового року прийшло до БК!

До речі, мав місце і курйоз. На свій бал ми, як правило, запрошуємо гостей з-між спонсорів, зокрема й городян. Один з них поскаржився – а чи варто влаштовувати бал у холоді? Але коли увійшов до зали, сам собі не повірив – у ній було комфортно й затишно.

Ці лише декілька прикладів, впевнений, переконали сільчан у тому, що громаді все під силу. Треба лише спільно братися до роботи.

А турбот нинішнього року вистачає. Цими днями пройшло чергове засідання виконкому. На ньому ми затвердили план роботи, говорили про основні пріоритети. З усіх виділю, мабуть, один – газифікацію села. Цього року має бути підготовлена проектно-кошторисна документація. Є домовленість із обласним підприємством, яке займеться цією справою.

Багато значить для села і водопостачання. Виконком уклав договір з новим орендарем – Петром Дмитровичем Дамаскіним. Він виграв відповідний конкурс і зобов’язався реставрувати усі наявні свердловини. Є в нього й багато інших слушних пропозицій.

Звичайно, розв’язання основних соціальних питань передусім залежить від наповнення бюджету, а отже, і від того, як попрацюють підприємці, землекористувачі, якими будуть податкові відрахування. Хочеться сподіватися на краще. На те, що наша громада згуртується, як цьому й належить бути, наявні колись розбіжності між суб’єктами підприємницької діяльності підуть у минуле.

І – головне – сподіваюся, що не згасне іскра надії та віри в те, що ми тут, у рідному селі, самі можемо зробити чимало.