Саме з цих слів почалася моя розмова з начальником управління освіти і науки Одеської обл­держадміністрації Андрієм ТКАЧУКОМ.

Як ми уже повідомляли, рубрика «Оголений нерв Одещини» викликала широкий резонанс серед наших читачів. Порушувалася в цій добірці і тема освіти. Саме тому сьогодні на сторінках газети Андрій Леонідович відповідає на гострі запитання, що хвилюють жителів регіону.

– Андрію Леонідовичу, ми опублікували один із численних листів, що надходять на адресу редакції. Нагадаю, його автор висловлює побоювання, що реформи у сфері освіти зроблять практично неможливим вступ до вузів вихідців із небагатих сімей.

– Сьогодні для всіх очевидно, що у сфері освіти, зокрема і вищої, потрібні серйозні реформи. Проблеми почалися давно, коли освіта перетворилася, за великим рахунком, на бізнес. На початку 90-х років було запроваджено контрактну форму навчання. І вузи почали шукати ті спеціальності, на які вищий попит, зі зрозумілою метою – заробити більше грошей на контрактниках. Керуючись цими міркуваннями, вузи відкрили непрофільні для них спеціальності. Ми одержали абсурдну ситуацію: у технічних вищих навчальних закладах готують економістів і юристів. В результаті маємо повне розбалансування системи освіти. Сьогодні ринок праці потребує одних фахівців, а система вишколу кадрів постачає інших. Саме тому з кожним роком у нас падає відсоток працевлаштування за фахом. Випускники закінчують вищі навчальні заклади і часто йдуть, умовно кажучи, «в нікуди». Але ж на їхнє навчання витрачаються бюджетні гроші.

Крім того, у нас, прямо скажемо, недосконала процедура обов’язкового працевлаштування і відпрацьовування для тих студентів, які навчалися коштом держави. За чинними положеннями такий студент повинен трудитися принаймні три роки у державній структурі. Але, на жаль, реального механізму контролю не існує. Тому молодий чоловік, здобувши освіту за державний кошт, іде працювати до комерційної структури – і, як правило, без будь-яких наслідків для нього. Це ненормально. Проте, за запевненнями Міністерства освіти і науки України, цю ситуацію незабаром буде виправлено.

Реформи у сфері вищої школи назріли самі собою. І зрозуміло, що будь-які зміни досить складно переживаються населенням, особливо його незахищеними верствами, до яких належить більшість студентів. І ті законопроекти, які сьогодні винесені на розгляд Верховною Радою України, викликали великий суспільний резонанс.

Нещодавно відбулося розширене засідання за участі розробників двох законопроектів про вищу освіту. Ухвалено принципове рішення – на їхній основі буде створено один. При цьому, по можливості, усунуть ті моменти, які викликали гостру полеміку у суспільстві.

Основна ідея – дорівняти вищі навчальні заклади різних форм власності. Державним і приватним вузам належить бути в однаковому становищі. Червоною ниттю мусить проходити ідея автономії вузів. Це світова практика. Нам слід не винаходити велосипед, а пройти тим шляхом, який багато країн уже пройшли до нас.

– Чи не прийдемо ми тоді до того становища, коли вузи, здобувши автономію, накрутять вартість контрактного навчання, що зробить вищу освіту недоступною для простих смертних?

– Якщо ми прийшли до того, що сфера освітніх послуг – це передусім ринок, отже, в ній діють закони ринкової економіки. Попит народжує пропозицію, а пропозиція відповідно регулюється попитом. Просто кажучи, якщо вуз установить позахмарні ціни – він просто не набере контрактні групи.

– Авторка листа, сільська жінка, заздалегідь боїться того, що їй забракне грошей на вступ доньки до вузу, не кажучи вже про подальше навчання. Стереотип, що без грошей стати студентом неможливо, дуже міцно вжився у свідомість людей...

– За останні роки процедура прийому до вищих навчальних закладів удосконалювалася. І сьогодні вона, на мій погляд, настільки прозора, що в ній практично виключена можливість якихось зловживань. Є декілька цілком об’єктивних критеріїв: середній бал атестату, а також загальний показник за тестуванням. Сам механізм незалежного тестування передбачає його абсолютну прозорість. Якщо сім’я не в змозі оплачувати контракт, але майбутній студент упевнений у своїх знаннях і добре навчався у школі – у нього є всі шанси потрапити на бюджетну форму навчання.

– Андрію Леонідовичу, читачів також турбує питання скорочення вузів.

– Є загальне розуміння необхідності оптимізації системи вищої освіти. Інша справа – механізм цієї оптимізації: буде вона вертикальною (тобто вузи об’єднуються за системою підпорядкування) чи горизонтальною – у вигляді свого роду асоціації. Як показує закордонний досвід, остання модель досить ефективна. Вона має на увазі, що під однією назвою існує велика кількість автономних навчальних закладів.

Якщо ми об’єднаємо за такими принципами вузи за їхнім профілем, їм простіше буде скоординувати питання державного замовлення та вишколу фахівців, усунути дублювання. Умовно кажучи, вони зможуть домовитися між собою, виробити єдину політику.

– Як скоро очікувати цих змін?

– Це питання не рівня області. Ми можемо давати тільки свої пропозиції. Проте очевидно, що будь-які зміни можуть набрати чинності тільки з нового навчального року.

– Дякую за розмову.