Відбулося перше читання проекту закону про зброю, відповідно до якого всім громадянам дозволять придбавати пістолети травматичної дії. Чи створить масова озброєність ґрунт для чергового злету злочинності? Чи усвідомлення того, що людина може дати рішучу відсіч, навпаки, стане чинником, який стримує хулігана?

Тим часом дозвільна система на носіння певних видів зброї існує з 1999 року. І, як говорить начальник управління громадської безпеки ГУМВС України в Одеській області полковник міліції Володимир Тасмасис, за останні 5 років не було злочину, для скоєння якого був би застосований зареєстрований пістолет.

Втім, цього не можна сказати про побутові травми від гумових куль, завданих у результаті пострілів у кривдника.

Тижнів три тому у міліцейському звіті повідомлялося, що якийсь молодик, будучи у стані сп’яніння, з хуліганських мотивів вистрілив із мисливської рушниці у вікно бару «Акація» в селищі Таїрова. Дробиною був поранений працівник закладу.

Рушницю горе-стрілок одержав на законних підставах. Добре хоч стріляв не картеччю, яка з близької відстані може пробити людське тіло наскрізь.

Що ж, кожну антигромадську ви­тів­ку списувати на особливості національного менталітету? Чи мораль – за межами закону? А закон говорить, що будь-який громадянин, якому виповнилося 21 рік і у якого немає протипоказань для придбання зброї, може купити ту ж двостволку. Причому зовсім не обов’язково для того, щоб ходити на звіра. А для самооборони!

– Є категорія осіб, яким дозволено мати зброю травматичної дії. Правильна її назва – пристрій вітчизняного виробництва для від­стрілу снарядами (патрона­ми) несмертельної дії, – дає офі­ційне пояснення В. Тас­масис. – Вони призначені для самозахисту. Особами, які мають право на носіння такої зброї і користування нею, є співробітники органів міліції, військовослужбовці, працівники прокуратури, суду, та їхні найближчі родичі, які, як правило, не мають проблем із законом. Спецзасіб травматичної дії можуть виклопотати і учасники складних судових процесів, які піддаються ризику нападу. І, нарешті, працівники ЗМІ. Вважається, що їхня діяльність поєднана з потенційною загрозою для життя. Але представникам двох останніх категорій можна розраховувати на дозвіл винятково для себе, родичі до цього кола не входять.

– Чи вилучається у журналіста травматична зброя, якщо він, наприклад, звільняється?

– Дозвіл дається на три роки. Весь цей час пістолет є приватною власністю власника. По завершенні цього терміну потрібно підтвердити підстави для того, щоб володіти спецзасобом.

– Якщо військові навчені користуватися зброєю через осо­бливості своєї професії, то як пояснити літературній братії, куди спрямовувати ствол і на що натискати?

– Кожен, хто претендує на право одержати дозвіл для придбання пістолета, повинен пройти медкомісію, надати довідки з психоневрологічного та наркоди­спансерів. Потім документально засвідчити, що не притягався до кримінальної відповідальності. Цивільна людина повинна ще пройти курси, де інструктор пояснює правила носіння та застосування спецзасобу, а також запобіжні заходи при поводженні зі зброєю травматичної дії. Після цього можна йти до магазину по покупку. Через три роки, як уже сказано, дозвіл поновляється, але проходити курси вже не потрібно.

– Ще витяг зі звіту: у центрі міста на підприємця напали двоє невідомих. Забрали портфель із документами, гроші і... травматичний пістолет. Залишається тільки руками розвести?

– Багато хто з тих, хто став власником такого спецзасобу, психологічно не готовий до використання пістолета у реальних обставинах. Адже не кожен здатний вистрілити в живу людину, хоч би та й проявляла явну агресію. З іншого боку, є межі необхідної самооборони. Тобто дії того, хто захищається, повинні бути адекватні до дій того, хто на нього нападе.

Проте, будучи озброєною, людина набуває тієї впевненості, яка дозволяє їй у критичних ситуаціях зберігати самовладання та внутрішній спокій.

– Де ж можна носити пістолет?

– У кишені, у барсетці, хочете – зберігайте у ящику письмового стола. Але пістолет не мусить бути на очах, наприклад, його не можна носити поверх пальта. І у патроннику не мусить бути патрона. Тому встигнути витягти з кобури зброю, привести її у готовність до бою – процедура, яка потребує вправності. Бажано спрямовувати постріл у корпус або у кінцівки, але не в голову. Не слід недооцінювати забійну силу гумової кулі.

– Скільки журналістів мають травматичні пістолети?

– При тому, що бажаючих мати при собі подібний засіб захисту в об­лас­ті близько 7 тисяч чоловік, працівників ЗМІ серед них не більше сотні. Напади були, проте жодному з журналістів не доводилося захищатися подібним чином. Все ж частіше такий пістолет потрібен працівникам міліції, які при затриманні застосовують його замість грізнішого табельного.

– Газова зброя гуманніша?

– Принаймні менш небезпечна. Для її одержання не потрібні попередні курси, і оформити газовий пістолет можна одразу на двох, наприклад, на чоловіка і дружину.

– А балончики?

– Ще простіше. Особливо практичний «Спрей». Його струмінь, на відміну від аерозольної хмарини, може бити і проти вітру. І зустрічний потік повітря не знесе випущену суміш в обличчя користувача.

– Залишається тільки зорієн­тува­тися, звідки вітер дме...