Цього року у двадцять п’яте відзначається Всесвітній день кита. Саме у 1986 році Міжнародна китобійна комісія (МКК) впровадила заборону на китовий промисел. Також 19 лютого вважається Днем захисту усіх морських ссавців.

Офіційний китовий промисел у Росії вівся з 1850 року. Ширших масштабів він досяг у 1946 році, коли німецьку китобійну флотилію було передано СРСР як контрибуцію після Великої Вітчизняної війни. Наприкінці грудня радянські китобої під командуванням знаменитого капітана В. Вороніна вийшли у свій перший рейс до берегів Антарктики, а вже 28 січня 1947 року добуто першого кита. Пізніше на верфях країни були сконструйо­вані судна-гіганти – «Советская Украина», «Восток» та інші.

Як згадують очевидці тих подій, китобійна флотилія, як правило, перебувала в морі по сім – десять місяців. З 1,5 тис. моряків, які йшли в рейс, не поверталися як мінімум чоловік двадцять. Людей ховали в океані. Флотилія завжди перевиконувала план і приносила країні десятки мільйонів валютного прибутку.

Досить сказати, що жир беззу­бих китів застосовувався в харчовій, шкіряній, миловарній та інших галузях промисловості, кашалотовий жир – у текстильній, хімічній промисловості, спермацет кашалота і амбра – у парфумерній та косметичній промисловості. Морожене м’ясо китів продавалося в спеціалізованих рибних крамницях і використовувалося в їжу. З нього також виготовляли ковбаси, консерви, білкові концентрати тощо. Печінка та ендокринні залози давали вітаміни, лікувальні препарати. Борошно кормове і упарені бульйони додавалися в корм тварин і птиці. А китовим вусом набивали матраци…

У ті часи фотографіями радянських китобоїв, особливо капітан-директора «Слави» О. Соляника та його колеги капітан-директора «Советской Украины» Б. Моргуна, майоріли місцеві та центральні газети. Відхід флотилій у рейс та їхнє повернення ставали справжнім святом для Одеси. Так протягом десятиліть створювався китобійний міф. На його хвилі композитором Ісааком Дунаєвським на лібрето Михайла Червінського була навіть створена оперета «Біла акація», яка десятиліттями вважалася родзинкою репертуару Одеського театру музкомедії. А одна з пісень стала навіть своєрідним гімном міста:

Я вижу везде твои ясные зори,

Одесса.

Со мною везде твое небо и море,

Одесса.

И в сердце моем ты всюду

со мною,

Одесса, мой город родной!

Як стверджують компетентні джерела, за сто років промислу у Світовому океані було вбито 2,1 млн китів різних видів. Але зусилля світової громадськості все-таки увінчалися успіхом. Китобійний промисел було припинено не тільки СРСР, але й іншими країнами.

Сьогодні дозволений лише аборигенний промисел китів винятково для задоволення потреб корінного населення, зокрема для народів півночі РФ, а також вилучення китів з науковою метою за спеціальними дозволами урядів – членів МКК.

Однак японські китобої залишилися незадоволеними таким станом справ і навіть вели боротьбу за скасування мораторію МКК. Так, ще у 1982 році Японія подала офіційний протест проти мораторію, але відкликала його після того, як США пригрозили їй санк­ціями. У 1987 році Японія все-таки припинила комерційний промисел у водах Антарктики, але того ж року почала спеціальну програму наукового промислу. У 2005 році програму «JARPA» змінила програма «JARPA II». Японський «науковий промисел» викликає багато суперечок. Супротивники програми стверджують, що її справжня мета – видобуток м’яса китів для японських ресторанів і супермаркетів. За неуточненими даними, представники Країни Ранкового Сонця в антарктичних водах і північно-західній частині Тихого океану вбивають щорічно понад 800 китів.

За оцінками вчених, сьогодні у Світовому океані тільки запаси кашалотів перебувають на початковому або сталому рівні. Запаси ж антарктичних фінвалів можуть відновитися через 10 – 40 років, сейвали отямляться років через 20 – 25, а відновлення чисельності найцінніших південних гладких, горбатих та синіх китів у недалекому майбутньому не передбачається…