У перерві сесійного засідання голова Одеської обласної ради Микола Пундик відповів на запитання представників регіональних ЗМІ. Насамперед жур­налістів насторожила незрозуміла, за їхніми словами, відповідь началь­ника управління освіти та науки обл­держадміністрації Андрія Ткачука на запитання депутатів про школи, що закриваються. В 2011 році ні в Одесі, ні в області школи закриватися не будуть, заспокоїв пресу під час брифінгу Микола Пундик. Хоча одразу ж додав, що це далеко не просте питання.

– Я був в одній школі, де 17 учнів, а кількість учителів і технічних працівників рівно у два рази більша – 34 штатні одиниці. Безумовно, як педагог я розумію, що навчання в малокомплектних класах, можливо, буде ефективнішим, діти одержують кращі знання. Але потрібно, по-перше, щоб у сфері освіти була конкуренція, а по-друге, щоб було кому ці знання давати. Тому, з мого погляду, у таких випадках набагато ефективніше купити шкільний автобус і возити дітей до нормальної школи. Ми за два роки спробуємо виконати цілком програму «Шкільний автобус». На сьогоднішній день нам не вистачає 87 машин. Цього року з обласного бюджету ми купуємо 47, на наступний рік плануватимемо закупівлю ще сорока.

Якщо говорити відкрито, процес оптимізації таких маленьких шкіл, де немає перспективи дітей, безумовно, надалі відбуватиметься. Поки що у нас є один такий район, де з 19 тисяч населення – сімнадцять тисяч виборців. Про що це говорить? Що на весь район усього 2 тисячі дітей віком від 1 до 18 років. Є перспектива в такому районі?

Запитання: Чи означає це, що будуть закриватися і дитячі садки?

– На сьогоднішній день, на жаль, дитячих садків у нас не вистачає. Зрозуміло, що ніхто їх закривати не буде. Але в чому складність із таким закладами? З моменту народження до вступу дитини до дитячого садка проходить 2 роки, і нам важко планувати кількість місць у дитсадках. У школах ми все-таки маємо можливість бачити цю перспективу на найближчі п’ять-шість років. У нас на сьогоднішній день, особливо на півдні, уже існує тенденція до зростання народжуваності. В Ізмаїлі бракує понад 500 дитсадівських місць. Точно так само у Рені, у Болградському районі. Тому огульно закривати школи ніхто не буде. Це позиція всієї влади – Президента, губернатора і депутатського корпусу області.

Запитання: Хотілося б почути Вашу думку щодо негативної реакції депутатів Білгород-Дністровської міськради на винесену сьогодні ухвалу про фортецю.

– Скажімо, це негативна реакція тільки частини депутатів. Не хочу називати, хто і у чому при цьому зацікавлений. Але фактично їх же депутати у 2008 році одностайно голосували за передання у комунальну власність області не тільки фортеці, але й багатьох інших історичних об’єктів у Білгороді-Дністровському. На сьогоднішній день їхня точка зору змінилася. Була спроба використовувати нового мера в цих питаннях.

Білгород-Дністровський міський голова, до речі, став на дуже конструктивну позицію в питанні про створення комунального підприємства «Фортеця». Однозначно, усі розуміють, що цей об’єкт є пам’яткою не тільки національного, але й міжнародного масштабу. І для того, щоб його зберегти, фортеця мусить стати державним заповідником. Але на сьогодні ми маємо обмежений держбюджет, і треба жити за коштами. Необхідно було створити комунальне підприємство, для того щоб цього року використовувати хоча б 5,5 мільйона гривень не просто на збереження, а на порятунок цієї пам’ятки. Бо той бік стіни, що виходить до лиману і який ми всі знаємо за багатьма радянськими фільмами, реально може впасти. Тому я просив депутатів підтримати це рішення, і вони його підтримали. З іншого боку, у проекті були недоробки, і управління охорони об’єктів культурної спадщини їх виправить.

Запитання: Чому сьогодні так швидко йшло голосування, практично без обговорення?

– Як ми й обіцяли, усі проекти рішень були розміщені на сайті обласної ради, як і має бути за Регламентом, за 10 днів до сесії. І всі проекти рішень пройшли обговорення на всіх рівнях – на Президії, спільних і окремих засіданнях профільних комісій. Тож рівень опрацювання питань до сесії – дуже глибокий.

Запитання: Прокоментуйте, будь ласка, ліквідацію КП «Облкіно». Свого часу наша область пишалася тим, що нам, на відміну від інших регіонів, вдалося зберегти цю мережу.

– Час іде, багато чого змінюється. На сьогоднішній день усе звелося до того, що щомісяця я підписую платіжку на 125 тисяч гривень (це 1,5 мільйона за рік) на утримання мережі, якої фактично не існує. Технічної можливості використовувати устаткування, яке закупалося багато років тому, немає.

Але тут виникає питання про будинки і приміщення цього підприємства. В області є дуже велика потреба в їхньому використанні. Наприклад, у Роздільній службовцям центру зайнятості зараз ніде працювати, оскільки будинок, який вони займали, з 2-го кварталу закривається на капітальний ремонт. У той же час в цьому місті є наша обласна власність – будинок кінотеатру із прибудовами. У цьому разі, можливо, ми передамо його на баланс району, і вони зможуть зі свого бюджету виділяти кошти на ремонт цих приміщень для того, щоб використовувати їх для своїх потреб.

Я не випадково сказав на сесії, що в тому ж Білгороді-Дністровському немає ні міського, ні районного РАГСу. Ми з мером розмовляли і знайшли вихід зі становища. У них на нашому балансі перебувають три будинки, які значаться як кінотеатри. Чому б в одному з них не створити РАГС? Але для цього його треба зняти з балансу «Облкіно». Крім економічної недоцільності, утримування цього комунального підприємства втратило всякий здоровий глузд.

Запитання: А як використовуватиметься одеський офіс цього підприємства?

– На якийсь час його буде передано на баланс іншому комунальному підприємству. А далі – знову ж, потрібна програма, як це все використовувати, щоб не витрачати бездумно грошей з бюджету на його утримання. Я сьогодні не готовий сказати, як саме це буде, це вузьке питання. Управління з майнових відносин повинне вирішити, якому з підприємств його передати. Можливо, передамо інвесторові або виставимо на продаж. Тобто існує кілька варіантів розвитку подій.

Запитання: Сьогодні на початку засі­дання знову йшла мова про спорудження індустріальних парків. Уже вдруге на нього виділяються гроші?

– Ви не так зрозуміли. Йдеться про компанію з керування проектом «Індустріальний парк». Ми проголосували за створення цієї компанії та двох індустріальних парків ще на сесії 30 грудня. Сьогодні ці парки вже просто згадуються у програмі соціально-економічного розвитку. Крім того, у сьогоднішньому порядку денному є питання про призначення директора цієї керуючої компанії.

Індустріальні парки в Одеській області ми створювали ще в 90-х. Але це була непрофесійна розмова. На жаль, на сьогоднішній день в Україні індустріальний парк не має законного обґрунтування. У нас немає спеціального закону, а є тільки кілька посилань на це поняття в інших законодавчих актах. Ось Одеська область і виступила «застрільником» у цьому питанні. Ви знаєте, що ми створимо два індустріальні парки – один в Іванівському районі, другий – в Любашівському площею 200 і 120 га відповідно. Це землі запасу і резерву, до яких раніше нікому не було діла.

Запитання: У які терміни приблизно це може бути втілено у життя?

– Слід розуміти, що сам по собі інду­стріальний парк нічого не виробляє. Це просто територія з якимись комунікаціями і можливостями, куди приходять інвестори і ставлять певне виробництво. Сам парк – це дорога, електроенергія, вода – гадаю, під кінець року буде готовий. Далі вже почнеться етап залучення інвесторів. За планом це друга половина 2011-го – початок 2012-го року.

Запитання: Чи згодні Ви із зауважен­ням колег під час обговорення Інвестиційної стратегії, що роботу потрібно направляти на залучення не тільки іноземних капіталовкладень, але й пошук внут­рішнього інвестора?

– А хто Вам сказав, що хтось ділить інвестиції на іноземні та неіноземні? Інвестиції як поняття не мають національностей. Стратегія – це залучення всіх інвестицій. Але є окрема програма щодо залучення іноземних інвестицій.

Запитання: Крім індустріальних парків, які ще способи залучення інвесторів передбачені Стратегією?

– Індустріальний парк – це справді один невеликий елемент Стратегії, а головне її завдання – це створення інвестиційного клімату. Якщо ми будемо цікаві інвесторам у плані структури, якщо зможемо піти від заорганізованості в одержанні всіляких дозвільних документів, це й буде нормальний процес залучення інвестицій.