Рекомендований порядок денний п’ятої сесії Одеської обласної ради, яка відбулася 18 лютого, складався з понад півсотні питань. А почалося засідання з відзначення наших найдостойніших земляків — депутати схвалили рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Одеської області» директору ТОВ «Агрофірма «Маяк», Героєві України Зінаїді Гришко та іллічівському міському голові Валерієві Хмельнюку.

Спершу обранці заслухали звіт облдержадміністрації про виконання обласного бюджету і Програми соціально-економічного та культурного розвитку Одещини за минулий рік. Далі перейшли до кадрового питання — затвердили нову структуру і чисельність апарату обласної ради та видатки на його утримання. Відтепер апарат облради, зазнавши скорочення, налічуватиме 67 осіб. Троє фахівців введено до складу комісії з питань поновлення прав реабілітованих. Загальні витрати на утримання апарату цього року складуть 9,1 мільйона гривень.

Сесія проходила злагоджено, поки не розгорілася дискусія довкола питання про затвердження Інвестиційної стратегії Одеської області на 2011 — 2015 роки та Програми залучення інвестицій в економіку нашого краю на 2011 — 2012 роки (доповідав Сергій Тетюхін, начальник головного управління зовнішньоекономічної діяльності та європейської інтеграції ОДА). Хоч документи й були схвалені більшістю, дискусії в сесійній залі не вщухали довго.

Так, депутат Сергій Файєрмарк (фракція партії «Фронт змін») ви­словив занепокоєння, що майже мільйон доларів буде витрачено невідомо на що, принаймні громада користі від їх використання не відчує. Кошти, згідно зі стратегією, мають скерувати на створення електронної системи обліку для допомоги у виборі потенційним інвесторам тощо.

Депутат Ігор Розов (фракція Народної партії) порушив питання щодо індустріального парку. Це не новина для області. Ще в 2006 — 2007 роках Кабмін прийняв рішення про створення технопарків на Одещині, тож, мовляв, подавати це як сміливий новий крок уперед нинішній владі не варто. Депутат також дуже гостро поставив питання: якщо інвестор прийде, то на яких умовах?

Воно й справді важливо для громади, адже є різниця: будуть на тих площах виготовляти лаки-фарби, які забруднюватимуть довкілля нашого курортного краю, чи впрова­джуватимуть, скажімо, високоінтелектуальні технології?

Тему технопарків у своєму ви­ступі розвинув депутат Сергій Веселов (фракція «Батьківщина»). Він, зокрема, сказав, що питання до кінця не продумане, мовляв, інвестори вже приходили, однак повернулися додому, адже не задовольнилися чинним законодавством. Витрачати ж сьогодні мільйон доларів тільки на те, щоб розповідати, як у нас все сприятливо та добре, — марна справа, бо, зазначив, і без пустого галасу інвестори (а в нас вони чи їхні партнери вже були) знають, куди спрямовувати свої гроші.

Не менша дискусія поміж депутатами розгорілася при розгляді питання про створення комунального підприємства «Фортеця» (доповідала Наталія Штербуль, начальник управління охорони об’єктів культурної спадщини ОДА).

Чиновник, зокрема, нагадала, що після Одеського оперного театру Білгород-Дністровська фортеця — чи не найцікавіший історико-культурний об’єкт Одещини і що вона, мовляв, має всі шанси потрапити до списку світового туристичного бізнесу, проте сьогодні показувати людям цю стародавню споруду — не вистачить жалю. Справа в тому, що за останні десять років, поки фортеця перебувала на балансі Білгорода-Дністровського, на її утримання не вклали ані копійки, натомість викачували зі старих стін, скільки могли. Чи не тому місцева влада, збурюючи людей, і чинить спротив проти зміни майнової належності фортеці?

Гроші за продаж квитків, за оренду території (а там смажили навіть шашлики), за проведення мистецько-культурницьких заходів тощо розпорошувалися. А от всі протиаварійні роботи здійснювалися за рахунок обласного та державного бюджетів. Логіка відсутня. Лише взяття на баланс області зі створенням комунального підприємства (про створення національного історико-археологічного заповідника говорити зарано, на це потрібен час) дозволить врятувати фортецю, й діяти треба негайно, адже якщо не сьогодні, то завтра, є така небезпека, може впасти стіна.

Перше, що треба зробити, сказала доповідачка, — забезпечити належну охорону об’єкта, щоб попереджувати аварійні ситуації та спроби по-злодійськи розбирати цегляні кладки (люди вже й до того дійшли!). Проженуть з території й торговців. Складуть план реставраційних робіт. Шукатимуть інвесторів.

Ідея створення КП «Фортеця» домінуючою більшістю голосів була схвалена. Хочеться вірити, що це КП не спіткає така ж доля, як створене у квітні 2007 року КП «Облкіно», котре на нинішній сесії ліквідували. Але про це згодом.

Про можливість впровадження кластерної моделі розвитку транспортної інфраструктури Одеської області розповідав заступник голови облради Олексій Гончаренко. Ядром кластеру (за таким принципом працюють чи не всі порти в Європі) мав би стати Одеський порт. Суть ідеї в тому, що довкруж нього слід сформувати такий собі робочий майданчик, де суміжні дотичні галузі (порт, залізниця, приватні компанії, інвестори, науковці, влада тощо) через своїх представників зможуть оперативно вирішувати поточні виробничі питання, виробляти єдину стратегію подальших дій. Чому за головного претендента фігурує саме Одеський порт, а не, скажімо, порти Рені, Ізмаїла чи Іллічівська? Олексій Гончаренко пропонує це як пробний крок. Якщо ж він буде вдалим, то досвід пошириться й на інші порти.

Депутати схвалили рішення про створення робочої групи для напрацювання проекту положення про Одеський транспортний кластер, яка має впоратися із завданням за два місяці.

Ще одне питання, яке вирішувала сесія, — щодо назви Одеського обласного російського драматичного театру імені А. Іванова. Хоча депутати-комуністи й були проти, більшістю голосів схвалено рішення про нову назву за­кладу: відтепер він «Комунальне підприємство «Одеський обласний академічний російський драматичний театр».

Під час короткої перерви в засіданні голова облради Микола Пундик поспілкувався з журналістами. Зокрема, торкнувся питання незворотного процесу оптимізації шкіл, особливо сільських. І хоча до кінця нинішнього року, наголосив, жодної школи ні в Одесі, ні в районах закрито не буде, — вже в 2012-у цього не уникнути. Є села, де вчителів та техпрацівників вдвічі більше, ніж самих учнів, тож набагато ефективніше, сказав, купити автобус і возити дітей до нормальної школи.

За два роки обласна влада має намір повністю виконати програму «Шкільний автобус»: цьогоріч за гроші обласного бюджету планують закупити 47 автобусів, наступного — ще 40.

Микола Пундик прокоментував і ситуацію щодо створення комунальної установи «Фортеця». Для порятунку пам’ятки (бо, як мовилося, є загроза, що може впасти стіна з боку лиману) потрібні чималі гроші. Місцеві бю­джети такими сумами не оперують, тож одна з візитівок області мала б стати національним заповідником, щоб мати фінансування як з державного бюджету, так і розраховувати на підтримку міжнародних фондів. Але наразі існуватиме як комунальна установа.

На запитання, чому схвалено рішення про ліквідацію КП «Облкіно», Микола Володимирович відповів, що цей крок продиктований здоровим глуздом. Мовляв, щомісяця доводилося підписувати платіжку на 125 тисяч гривень (1,5 мільйона гривень на рік) на утримання мережі, якої, по суті, давно нема. Обладнання, придбане багато років тому, застаріло, не працює, тож оплачується переважно утримання будівель і територій. Ці ж тисячі квадратних метрів більш-менш упорядкованої площі по території всієї області, які за документами є кінотеатрами, будуть переобладнані, наприклад, під РАГСи, інші адміністративні споруди.

Судячи з добрих намірів депутатів, громадські установи (а не приватні комерційні заклади) за якийсь час мають з’явитися на місці об’єктів, що, відповідно до рішення про ліквідацію КП «Одесаоблкіно», нині передані на баланс управління обласної ради з майнових відносин. Це, зокрема, кінотеатри «Октябрь» (м. Арциз, пров. Лікарняний, 5), «Заря» (м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 25), «Комсомолець» (м. Білгород-Дністровський, вул. Ізмаїльська, 85), «Октябрь» (м. Білгород-Дністровський, вул. Комсомольська, 31б); адміністративна будівля дирекції (м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 16а); гараж на 4 бокси (м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 16а); нежитлові будівлі та споруди (смт Велика Михайлівка, вул. Леніна, 131; смт Ширяєве, вул. Калініна, 112); нежитлова будівля (м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 38).

Зайшла мова на брифінгу й про фінансування будівництва індустріальних парків (в Любашівському та Іва­нівському районах площею відповідно 120 та 200 гектарів), за яке проголосували депутати ще на грудневій сесії. Цього разу, пояснив Микола Пундик, йшлося не про самі парки, а про керівника компанії, що управлятиме ними, тобто про призначення директора. Самі ж технопарки, уточнив голова облради, нічого не вироблятимуть, адже це, по суті, облаштовані стартові майданчики (дороги, під’їзди, водопостачання, комунікації), куди може прийти інвестор і розгорнути своє виробництво. Коли прийде? Обласна влада очікує, що вже з другої половини 2011-го — на початку 2012-го.

Втім, індустріальні парки, підкреслив Микола Пундик, — це лише невеличкий елемент інвестиційної стратегії, а головне її завдання — створення сприятливого інвестиційного клімату.

Інвестиції — це справді чи не єдиний на сьогодні реальний поштовх для економічного прориву. Та наскільки він реальний? Сумніви щодо цього тільки підкріплювалися критикою з боку депутатів, які говорили, що ніхто нам не віддасть своїх грошей для експериментів. Сприятливий інвестиційний клімат, чим, власне, й заманюють капіталовкладення, складається не тільки з добрих намірів і детально виписаних стратегій. Беруться до уваги немало інших чинників. Стабільність у країні, сприятливе законодавство, як, власне, й авторитет місцевої влади, — моменти не другорядного плану.