Позаду сто днів нової одеської влади. Хоча місто працює у штатному режимі, немає серйозних неполадок у міському господарстві, виплачуються зарплати, подаються гаряча вода, тепло, є інші блага циві­лізації, — одеситів пригнічує відчуття невпевненості та ненадійності. І річ тут не тільки в загальному настрої, що панує в країні. Протягом останніх років Одесою управляли більш-менш передбачувані і самостійні люди.

Наразі ж місто не знає, до чого призведе правління Олексія Костусєва. Своїм мерством він зобов’язаний правлячій партії, колишнім місцевим опозиціонерам з їхніми апетитами та підтримці офіційного Києва, від якого повністю залежить.

Містом ніколи не управляла людина, котра так легко розкидається вочевидь нездійсненними обі­цянками. Як сказав один із колишніх градоначальників Одеси, йому хотілося розбити телевізор, коли він слухав просторікування майбут­нього мера. Костусєв обі­цяв навіть те, що й близько не входить до компетенції міського голови: приміром, підвищити пенсії, знизити ціни на продукти харчування.

Ніколи містом не управляла людина, котра так демонстративно виявляла б неповагу до державної мови. В Одеській мерії чиновники і депутати, у принципі, не розмовляли українською. Демонстративний вибір російської мови як робочої, публічна вимога мера надавати йому документи російською — це дешеве загравання з електоратом. Одеситам глибоко байдуже, якою мовою спілкуються чиновники, аби їхні справи не шкодили місту. А з цим уже не все гаразд.

Політика подвійних стандартів

Сто днів — занадто малий термін як для наведення ладу, так і для серйозних висновків, але достатній, щоб зрозуміти, які сигнали подає нова влада суспільству, бізнесу, ЗМІ, які тенденції, напрями, стиль і методи роботи. Нарешті, чи є усвідомлення того, що період обіцянок минув і час відповідати за сказане.

Костусєву дісталося непросте міське господарство. Величезні борги. За словами мера — 1,1 мільйона гривень. Скромний бюджет. До честі влади, вона шукає резерви для його наповнення, запроваджено нову нормативно-грошова оцінку землі, триває перегляд договорів. А ще — дісталася тінь Гурвіца, яку новий мер сам леліє і плекає.

Сто днів витрачено на критику попередньої влади і пошук доказів її злочинної діяльності. Після того як прокуратура заявила, що кримінальних справ немає, бо немає підстав для їх порушення, Костусєв подав мате­ріали щодо кредиту, взятого містом 2007 року в банку BNP Paribas, на суму 50 мільйонів швейцарських франків, який має повертати його команда. Хоча рішення з приводу кредиту ухвалювала сесія міськради і є згода Мінфіну.

Костусєв і його команда не знають, що робити з боргами. З самого початку мер заявив, що місто для їх погашення не братиме нових кредитів і не залазитиме в нові борги. І свого слова дотримав. Після довгих та болісних пошуків виходу влада вирішила погасити банку першу порцію боргу на суму 10 мільйонів франків без узяття нових позик. І це було розцінено як перемога. Що робити з рештою суми, як її виплачувати, влада не знає. Костусєв уже не такий категоричний, як колись, і допускає можливість узяття нового кредиту. Місто намагатиметься перевести франки у гривні, щоб хоч якось пом’якшити удар від курсових стрибків, заявив він.

Тим часом авторитетні рейтингові агентства Standard & Poor’s і Fitch відкликали рейтинги Одеси, оскільки не отримують від адміністрації міста достатньої й своєчасної інформації, необхідної для подальшого моніторингу.

Відкритість, прозорість, сприятливий інвестиційний клімат... Поки що це лише слова. Конфлікт з німецькою компанією «Ремондіс», яка займалася вивезенням сміття, — ще один поганий сигнал для інвесторів. Нова влада викинула її з одеського ринку, віддавши перевагу компанії Ігоря Маркова, лідера партії «Родина», який доклав чимало зусиль, аби прибрати Гурвіца та привести до влади Костусєва. Тендер, проведений пізніше, можна було й не затівати. Ніхто не сумнівався, що виграють фірми Маркова.

Обіцянки Костусєва, що на ринку житлово-комунальних послуг не буде монополізму, що конкуренція — це запорука якості, так і залишилися передвиборною риторикою глави Антимонопольного комітету.

Перерозподіл сфер впливу на ринку міських послуг — це те, що побачили бізнесмени в перші сто днів мера Костусєва. Гучна справа про фасади — з цієї ж серії. Фірму, яка проводила ремонт на основі домовленостей із попереднім керівництвом міста, нинішня мерія звинуватила в незаконній діяльності і прогнала. На обдерті па­м’ятки архітектури тепер боляче дивитися. Коли знову їх закриють риштуванням, невідомо. Нема грошей. Влада вишукала 1,4 мільйона гривень на їх консервацію. По суті, на безглузду роботу.

Там, де бізнес міцно не пов’язаний із домовленостями Гурвіца, немає й великих порушень. У будь-якому разі, вони не стають предметом гласності. Приклад — аеропорт. Для перевірки його роботи створено комісію. Про результати — ані слова. Зате Костусєв уже висловив припущення, який консорціум займеться його реконструкцією. А як же тендер?..

З якого тіста команда?

Своїм досягненням мер називає 20-відсоткове скорочення управлінського апарату і коштів на його утримання. Але це призвело до змін у структурі управління містом, до перерозподілу повноважень, зокрема серед розпорядників фінансами, та конфліктів. Із команди пішов віце-мер з питань ЖКГ Валерій Матковський. Для Одеси це стало сенсацією. Матковський із тих, хто працював на перемогу Костусєва на виборах. І під час виборчої кампанії Костусєв представляв його як майбутнього керівника житлокомунгоспу. Йдучи, він не став виносити все сміття з хати, а лише заявив, що однією з причин його вчинку стала непорядність найближчого оточення мера у вирішенні низки питань. На його місце прийшов Микола Рубля, не менш досвідчений фахівець із великим стажем роботи в ЖКГ. Він керував профільним управлінням за Гурвіца і в попередньому скликанні очолював у міськраді депутатську фракцію БЮТ. Тепер безпартійний. Але Рубля — не реформатор. Отож обіцяні під час виборів реформи в ЖКГ теж під сумнівом.

Заступник із гуманітарних питань, лідер обласної парторганізації «Сильна Україна» Світлана Фабрикант, яка була теж серед тих, хто дер горлянку за перемогу Костусєва, не захотіла розлучитися з мандатом депутата міськради й залишилася в команді мера на посаді з приставкою в. о. Їй так і не дісталася обіцяна Костусєвим посада секретаря міськради.

Новому мерові не вдалося сформувати потужну команду однодумців і реформаторів. Два заступники, включно з першим, — із його оточення, в минулому працівники Антимонопольного комітету. Решта — збірна солянка. Ключова посада віце-мера з питань капітального будівництва залишалася вакантною два з половиною місяці. За Гурвіца цю посаду з ширшими повноваженнями, у тому числі і з земельними питаннями (які тепер мер замкнув на себе), обіймав Михайло Кучук. Нині у нього аналогічна посада в Київській міській держадміністрації. А його місце посів Олександр Орлов, колишній депутат міськради від ПР. Раніше обласна парторганізація ви­ключила його з партії, а тепер заявила, що прийме назад по завершенні випробувального терміну. Після перших публічних заяв Орлова на новій посаді мерові й губернаторові довелося виступати зі спільною заявою про те, що між двома гілками влади нема протистояння.

Приводів засумніватися у здатності такої команди виконати всі обіцянки, які мер дав городянам, і вивести Одесу на абсолютно нові рубежі — предосить. Та й, узагалі, поки що не зрозуміло, якою хоче бачити Одесу мер Костусєв і яким шляхом розвитку її поведе.

Свого часу Руслана Боделана критикували за те, що він оголосив Одесу не курортним, а туристичним містом. Едуарда Гурвіца — за те, що мав намір зробити його туристичною Меккою, не оглядаючись на промисловий потенціал. Особливо клювали за його наміри вилучити під рекреацію частину території Одеського порту. Судячи з передвиборних обіцянок Костусєва, він планує відновлювати колишній промисловий потенціал, який давно не дихає навіть на ладан, і розвивати Одесу як місто-курорт.

Костусєв наразі готовий читати лекції студентам про концепцію розвитку Одеси. Але за сто днів так і не зміг представити місту програму соціально-економічного розвитку на нинішній рік. Зате в одному з останніх своїх інтерв’ю він розповів, що за участі однієї швейцарської фірми буде розроблено нову концепцію розвитку міста, а потім під неї складено генплан. А генплан, розроблений за попередньої влади київськими інститутами, та так і не ухвалений через негативне ставлення до нього громадськості й городян, — мер назвав дурницею.

Костусєв ще багато чого говорив і обіцяв. Якщо перелічувати, сторінки забракне. Наприклад, не забудовувати зелені зони. Але чиновники вже заявили про «посадку» в парку ім. Шевченка новітньої електростанції.

Костусєв мріє стати другим Рішельє і зробити для міста те ж саме, що й перший генерал-губернатор Одеси. Безперечно, Олексій Олексійович любить Одесу, бажає їй добра і хотів би залишити свій слід в її історії. Але чи по Савці свитка? Амбіції Костусєва ще неодноразово розіб’ються об його особисту залежність від центру, партії, оточення. Та й сам колишній голова Антимонопольного комітету вміє добре служити... владі й собі, а ось усьому місту... Ця ноша під силу не кожному. Але чим частіше Костусєв битиме себе в груди, стверджуючи протилежне, тим більше виникатиме побоювань: а чи не отримала Одеса другого Черновецького?

Можливо, наступні сто днів переконають у протилежному. Якщо, звісно, Костусєв зніме із себе маску приреченого мера, якому доля завдала на плечі таку тяжку ношу, як Одеса. І перестане стверджувати, що його ніхто силоміць мером не робив, що він сам хотів, отже — така його доля. І стане правити як мер мільйонного міста, а не як виразник інтересів частини електорату, що за нього голосував.