Світова практика довела високу ефективність виробництва сільськогосподарської продукції саме у великих аграрних під­приємствах. Се­ред нинішніх базових сільськогосподарських під­приємств Комінтернівського району, які, до речі, можна перерахувати на пальцях однієї руки, і ПСП «Україна». Чимало економічно міцніших у минулому господарств району не вистояли в нових ринкових умовах господарювання і, на жаль, припинили своє існування.

Площа ріллі в господарстві становить 1200 гектарів. Структура посівних площ така: 600 гектарів озимої пшениці, 100 гектарів озимого ячменю, 250 гектарів соняшнику, 350 гектарів кормових культур. На механізованому дворі є необхідний набір техніки для проведення комплексу сільськогосподарських робіт, хоча переважна більшість машин, сільгосптехніки вже відпрацювали не перший амортизаційний термін. Це, зокрема, десять колісних тракторів, три зернозбиральні, три кормозаготівельні комбайни та ще певна кількість ґрунтообробного та іншого реманенту. Тут функціонує молочнотоварна ферма на якій в середньому утримується 350 – 370 голів великої рогатої худоби, з них 200 корів. На сьогодні ремонтується приміщення для вирощування свиней.

Усі технологічні процеси в сільгосппідприємстві нині обслуговують в середньому 50 працівників різних професій. Приємно відзначити, що в господарстві закладено непоганий фундамент під майбутній врожай. У доброму стані перебуває озимий клин. Колектив механізаторів практично завершив ремонт сільськогосподарської техніки. Все робиться для того, щоб бути готовими вийти у поле. Чітко налагоджений технологічний процес і на молочнотоварній фермі, що дає змогу не зменшувати виробництво продукції у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Запорукою успішної роботи служить і надійний запас кормів. Для поголів’я великої рогатої худоби припасено 150 тонн сіна, 1,5 тисячі тонн силосу, 300 тонн соломи, є певна кількість фуражу. Молоко реалізується споживачам міста Одеси. Це дає можливість щодня поповнювати касу сільгосппідприємства коштами, які спрямовуються на розширення виробничої сфери та задоволення інших повсякденних потреб. Втішним є і той факт, що господарство з року в рік повністю розраховується з селянами за оренду землі.

Біля керма господарства вже не перший рік стоїть відомий на Комінтернівщини керівник, у минулому начальник районного управління сільського господарства Юрій Васильович Балтян. Це завдяки його великому досвіду роботи, природним здібностям вмілого організатора виробництва, і тримається згадане господарство на плаву.

Ми попросили Юрія Васильо­вича поділитися своїми думками з приводу нинішнього стану справ та перспектив розвитку агропромислового комплексу. Як зазначив Ю. Балтян, позитивні зміни в цьому важливому сегменті виробничої діяльності могли б статися ще в попередні роки за умови справді державного підходу до проблем сільського господарства. Тоді б у районі була б збережена переважна більшість великотоварних господарств, виробничими досягненнями яких раніше славився не лише Комінтернівський ра­йон, а й в цілому Одещина. Адже в районі були добре розвинені і землеробство, і тваринництво, і овочівництво, інші складові сільськогосподарського виробництва. А що тепер? За роки «реформування» агропромислового комплексу, особливо за часів перебування при владі в країні так званої «помаранчевої» команди, його доведено до цілковитої деградації: зруйновано систему захисту ґрунтів, знищено сівозміни, нанівець зведено селекційно-племінну роботу тощо. Особливо в скрутне становище поставлена молочна галузь. З великими труднощами вироблену продукцію часто-густо доводиться реалізовувати за цінами нижчими собівартості, які не покривають виробничих затрат Не кращі справи і з виробництвом та реалізацією м’ясної продукції. Переробні підприємства нині в основному налаштовані на привізну сировину з-за кордону. Не можна обійти і проблему технічного забезпечення сільського господарства. Наявний машинно-тракторний парк уже відпрацював усі свої амортизаційні терміни, а придбати нову техніку, через її дорожнечу, не по кишені багатьом навіть більш-менш міцним сільгосппідприємствам.

Доводиться констатувати і таке: курс на масове фермерство, як засвідчує і зарубіжний досвід, не виправдовує себе. Воно не стало домінуючою формою господарювання на селі, ініціатором впровадження сучасних та ефективних технологій виробництва. Нині галузь доведена до такого стану, що в нашу країну щороку заво­зиться значна кількість чужоземної сільськогосподарської продукції на мільярдні суми гривень. І ця тенденція з року в рік зростає. Тобто, дотуємо закордонних сільгоспвиробників замість того, аби всіляко стимулювати власних. Парадоксальна річ: на сьогодні селянин зі своєю продукцією є безправним і безпомічним. Ці та багато інших проблем нині не можна розв’язувати без економічного стимулювання виробництва. Необхідний механізм державної підтримки, який би сприяв формуванню сталого економічного зацікавлення, створенню умов для виробництва конкурентоспроможної продукції, реалізація якої забезпечувала б достатні обсяги відтворення сільського господарства. Як бачимо, мова йде про вирішення цілого комплексу взаємозалежних чинників щодо підтримки сіль­ськогосподарського виробництва, від яких залежить розвиток і соціальної сфери села.

Вихід із ситуації, що склалася в аграрній галузі, вбачається у відновленні роботи та підтримці великотоварного виробництва. На порядку денному постає і питання невідкладної розробки дієвої довгострокової програми розвитку агропромислового комплексу країни. Одним словом, держава має, образно кажучи, повернутися лицем до своїх годувальників.