Якщо людина-інвалід не може без сторонньої допомоги зайти до будь-якої будівлі чи відвідати туалет, це принижує її людську гідність. Рівень цивілізованості суспільства визначається не рівнем багатства, а ставленням до старих, дітей, інвалідів…

Про це мені сказали інваліди, замкнені своїм каліцтвом у чотирьох стінах. Вони не наважуються показуватися людям на очі. Лише одиниці наймужніших можуть віднайти в собі духовні сили, щоб «прогулятися» містом чи селом, де вони мешкають, на інвалідному візку.

А якщо і наважилися, то не зможуть по­трапити у більшість будівель, серед яких банки, магазини і навіть аптеки. Тому для інвалідів-візочників життя – це своєрідний марафон виживання, пронизаний невиліковними хворобами, нестерпним фізичним і духовним болем та безпорадністю.

З метою забезпечення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фі­зичними можливостями на державному рівні приймаються і затверджуються різноманітні законодавчі та нормативні документи. Завідувачка відділу з питань соціального обслуговування інвалідів, ветеранів війни і праці управління праці та соціального захисту населення Ананьївської райдержадміністрації Людмила Світлицька розповіла, що на сьогоднішній день 49 інвалідів забезпечені візками, здебільшого у місті Ананьєві. Ще кілька років тому півсотні адмінбудівель, соціальних і торговельних закладів було облаштовано пандусами, а три приміщення у зв’язку зі специфікою забудови обладнано спеціальними дзвінками для виклику в зручному для відвідувачів місці. Сім місць виділено для стоянки спецавтотранспорту.

Також депутати затвердили зміни до ра­йонної «Програми забезпечення без­перешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів гро­мадського та житлового призначення», якими у поточному році передбачено обов’язкове виділення коштів районного бюджету на облаштування пандусами районної дитячої та дорослої бібліотек. Надалі місцева влада планує забезпечити спеціальними звуковими світлофорами пішохідні переходи, а напрямними огорожами – доріжки для безпечного руху осіб з вадами зору.

Активно переймається долею своїх по­братимів голова районної громадської організації інвалідів Роман Бондаренко, який увійшов до складу комітету забезпечення доступу інвалідів та інших маломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Торік для забезпечення статутної діяльності цієї організації з районного бюджету виділено 7 тис. грн, а цьогоріч – на дві тисячі гривень менше. Прикро й те, що у 2010 році жоден з інвалідів не був направлений до центру професійної реабілітації.

В Любашівському районі мешкають 1366 інвалідів. Здебільшого вони мають можливість потрапити до адміністративних будівель органів виконавчої влади, закладів охорони здоров’я, освіти і культури. Щоправда, не всі будинки обладнані пандусами. І, наприклад, минулого року на облаштування ними шкіл з районного бюджету направлено лише 2 тис.грн. За інформацією начальниці уп­равління праці та соціального захисту на­селення райдержадміністрації Тетяни Зе­лінської, на обліку перебувають 40 ін­валідів-візочників. У минулому році 34 з них обновили свої транспортні засоби. Потрібно відзначити, що районні урядовці особисто відвідали 204 особи з обмеженими фізичними можливостями для вирішення їхніх проблем.

Проте можна спостерігати в Любашівці та інших райцентрах і селах, як інваліди на своєму візку під’їжджають до магазину чи аптеки і голосно кричать, щоб привернути увагу продавців. На щастя, ще не зовсім зачерствіли людські душі, тож торгівці, аптекарі і у таких випадках люб’язно обслуговують клієнтів.

В Ананьєві добре знають ветерана трьох воєн Дмитра Хомича Куценка, який втратив в боях під Москвою обидві ноги. Тож, коли він наближається на візку до універсаму, продавці швиденько вибігають до нього. Нещодавно в любашівському магазині зустрівся з 86-річною Анастасією Миколаївною Лисейко, яка неквапно на двох милицях просувалася вздовж прилавку. Зробивши покупку, колишня колгоспниця попрямувала на вихід до свого неспішного «залізного коня». Бабуся розповіла, що, скалічившись через важку працю, була змушена пересісти на такий транспорт. Щоправда, просуватися вулицями може на ньому, а ось в’їхати у магазин заважають вузькі двері, та й деякі пандуси бувають нездоланними. Тому завжди прихоплює ще й свої милиці…

На превеликий жаль, держава чомусь так і не може в повній мірі розв’язати проблеми соціального захисту інвалідів та створення їм рівних прав та можливостей зі здоровими громадянами. І добре, що особисто Президент України Віктор Янукович дав доручення Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Віктору Тихонову та іншим високопосадовцям забезпечити безперешкодний доступ інвалідів до нових будівель, які споруджуються в Україні. А голова Комітету Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Валерій Сушкевич звертає увагу, що під час будівництва, як і раніше, порушується законодавство щодо забезпечення без­перешкодного доступу інвалідів до об’єктів соціальної інфраструктури.