Куяльницький лиман... Його цілком справедливо вважають окрасою і скарбом Одеської області. У лиману безліч плюсів: лікувальні грязі, цілюща вода, ділянки узбережжя, де ще збереглися унікальні флора і фауна. Проте ось уже кілька років поспіль навколо Куяльника склалася непроста ситуація. Пов’язана вона з незаконними кар’єрами щодо видобутку піску та вапняку.

Щоб полегшити вивезення добутих копалин, заповзятливі бізнесмени навіть спорудили дамбу, перегородивши русло річки Великий Куяльник. Фактично перерізали основну артерію, яка живить лиман, що призвело до його обміління. Це вже, не кажучи про інші екологічні порушення і просто розкрадання корисних копалин. Найбільше ця ситуація нагадує гру у «кішки-мишки». Громадськість (зокрема екологи та козачі дружини) протестує, контролюючі організації складають акти, фотографують, у найкращому разі – штрафують. «У найкращому разі» – тому що власників знайти не можуть, ну й сума збитку невідома, тому збитку ніби немає. А віз – тобто, кар’єр – і нині там. Причому не один. Потрібно враховувати, що будь-якій окремо взятій інстанції за межі своїх офіційних повноважень вийти непросто. Тут, як кажуть, потрібен «комплексний підхід». Об’єднати зусилля усіх причетних до проблеми структур вирішила Одеська обласна рада. У ЗМІ вже проходила інформація про створення при облраді спеціальної робочої групи щодо боротьби з незаконним видобутком корисних копалин на території області. Очолив її депутат Одеської облради Віктор Якович Волков. Перший виїзд – Іванівський район, територія Северинівської сільради, де розташовані найбільш скандально відомі кар’єри Одещини.

– Хочу сказати, що буквально у січні нам вдалося домогтися, щоб русло Куяльника відкрили у двох місцях, – безпосередньо на місці коментує Віктор Якович. – І я сподіваюся, що за рахунок цього лиман буде наповнюватися. Півтора роки тому нам вдалося закрити і один з незаконних кар’єрів. Але, на жаль, зараз зовсім поруч – буквально за два кілометри – розташовані нові розкопки. – (Наш співрозмовник махає рукою у напрямку прибережних схилів, на яких чітко виділяються піщано-жовті «латки» виробіток) – Зараз цими кар’єрами цілком відкрили ерозію пагорбів. Буквально дві-три зливи – і все це просто осяде у Куяльнику. Я навіть не знаю, як це назвати! Ми зараз об’їжджаємо ці кар’єри, моніторимо ситуацію по всій області. І буквально через два – два з половиною місяці в нас будуть пропозиції, як поліпшити ситуацію.

Безпосередніх робіт на кар’єрах робочій групі зафіксувати не вдалося, але пояснювалося це швидше мінусовою температурою. Бетон для будівництва на морозі мішати неможливо, відповідно попит на пісок невеликий. Пожвавлення настане разом з потеплінням.

Або візьмемо, наприклад, незаконний кар’єр між Северинівкою та Адамівкою. Поклади піску тут розташовані нижче рівня підґрунтових вод. Змішаний з водою пісок добувають за допомогою землерийних снарядів і «відціджують». Про що і свідчать купи навколо рукотворного ставка-ями. Між іншим, це теж порушення екосистеми Куяльницького лиману, який живився підґрунтовими водами. Зараз землерийні снаряди сиротливо стоять у кризі, але решта території справляє враження цілком обжитої: вагончик з охороною, екскаватор, бульдозер, навіть міні-клумби обгороджені залишками пластикових пляшок. По-сімейному, так би мовити. Як вдалося з’ясувати, у 2008-му троє наших земляків одержали дозвіл Іванівської райдержадміністрації на ділянку землі 6 гектарів «для особистого селянського господарства». Але замість розведення курей або вирощування овочів зайнялися видобутком піску. Оскільки цільового призначення землі вони не дотримувалися, через рік районна влада свій дозвіл відкликала. Але... кар’єр благополучно діяв, незважаючи на численні перевірки (остання з них відбулася за тиждень до нашого приїзду). Хотілося б вірити, що у цієї історії буде гідний фінал. Зараз, у самому руслі Куяльника розташовані три кар’єри. Це не рахуючи узбережжя. У разі, якщо їхнє розташування порушує природоохоронне законодавство, кар’єри потрібно закрити. Якщо ж їх робота може бути цивілізовано оформлена, то справа за одержанням дозвільних документів з подальшими виплатами до місцевого бюджету. Влада того ж Іванівського району цілком могла б використати ці кошти на ремонт доріг. А вони у критичному стані.

– Насамперед, робоча група створена для того, щоб допомогти підприємцям у наведенні ладу, – говорить Валерій Бабков – радник голови Одеської облради і за сумісництвом секретар робочої групи. – Необхідне відшкодування збитків, заподіяних природі та громаді Іванівського району. Я гадаю, що обласна рада виступатиме ініціатором цих розглядів. Тому звертаюся до всіх підприємців: оформляйте документи, звертайтеся до облради. Вам буде надана кваліфікована допомога. Поступово все повинно повернутися у законне русло.

А от думки інших фахівців.

Юрій Миронюк, начальник Одеської Держінспекції про­мислової безпеки та охорони праці у гірничій промисловості, будівництві та енергетиці:

– На сьогоднішній день в області офіційно зареєстровано 49 надрокористувачів. Незаконну діяльність ми виявляємо на підставі звертань фізичних та юридичних осіб, листів прокуратури, СБУ, міліції, облдержадміністрації і так далі. Ми, як організація, можемо заборонити власникові виконувати роботи щодо видобутку корисних копалин, зробити пломбування, притягти до адміністративного штрафу. Ми провадили перевірку на трьох кар’єрах Іванівського району, складено акти. Проте, щоб вручити їх власникам, потрібна допомога правоохоронних органів. У той же час хочу відзначити, що факти закриття подібних об’єктів є. Цього року це ПП «Кисельов» у Роздільнянському районі, у минулому – кілька ПП і СПД у Роздільнянському та Біляївському районах.

Юлія Бевз, головний спеціаліст Державного управління охорони навколишнього природного середовища:

– Наше Держуправління неодноразово звертало увагу контролюючих органів на проблему незаконного видобутку корисних копалин у водоохоронній зоні річки Великий Куяльник та прилеглих територіях, що негативно впливає на екосистему Куяльницького лиману. Хочу нагадати, що у зв’язку з великою природоохоронною цінністю, у 1993 році рішенням облради верхів’я Куяльника були зарезервовані для подальшого заповідання у межах нашої області. Управління вважає, що на сьогодні немає системного контролю за природоохоронною ситуацією, для цього необхідна координація зусиль усіх причетних структур.

Саме цю місію – координації зусиль – і взяла на себе Одеська обласна рада. Про продовження розпочатої роботи та її результати ми плануємо розповісти вам у наступних матеріалах.