Роль споживчої кооперації в реаліях сьогоднішнього дня найкраще можуть оцінити сільські жителі. Попри складні економічні умови останніх років, кооперативні магазини, розташовані в селах, зокрема найвіддаленіші, далі обслуговують мешканців, задовольняючи їхній попит на всі потрібні товари та послуги. Триває реконструкція та модернізація підприємств ресторанного господарства, вирішуються питання відродження заготівельної галузі. У бесіді з кореспондентом голова правління Одеської обласної спілки споживчих товариств Іван Негода розповідає про напрацювання, проблеми та перспективи розвитку споживчої кооперації області.

– Поділіться, будь ласка, чим сьогодні живе Одеська обл­споживспілка?

– Економічні показники свідчать про стабільну роботу більшості ра­йонних споживчих товариств і спілок. Торік сумарний обсяг надання послуг населенню загалом по обл­споживспілці склав 177 млн гривень, в розрахунку на одного покупця реалізовано товарів на 598 гривень. У середньому на одного працівника сплачено 20 тис. грн податків, або 1 гривня 36 копійок податків на 1 гривню заробітної плати. Податкове навантаження на 100 грн товарообігу становить 5,9 грн. Щорічно до бюджету та спеціалізованих фондів система споживчої кооперації області сплачує близько 30 млн гривень. Кооперативними організаціями та підприємствами надається населенню понад 50 видів різних платних послуг. Це майстерні з ремонту взуття, одягу, перукарні, обслуговування обрядів, сімейних свят, пакування подарунків, ксерокопіювання, прирізка скла, чищення подушок, послуги мобільного зв’язку тощо.

Безумовно, це результат наполегливої роботи правлінь і трудових колективів більшості ко­оперативних організацій. По­зи­­тивної оцінки заслуговують Бі­ляївська, Болградська, Арцизька, Роз­дільнянська, Ширяївська, Са­ратська райспоживспілки, Ові­діопольське, Красноокнянське, Фрунзівське районні споживчі товариства та інші. Нині в системі наявні 1142 магазини з торговельною площею 59, 4 тис. кв. метрів і 254 підприємства ресторанного господарства на 10,8 тис. посадкових місць. Специфіка регіону, жорстка конкуренція потребують від кооперативних організацій і підприємств пошуку шляхів щонайефективнішого господарювання. Для цього в системі провадиться відновлення мережі, передавання об’єктів в оренду, використовуються прогресивні форми організації виробництва. У конкурентоспроможний стан приведено і близько 50 відсотків підприємств ресторанного господарства, які переважно розташовані у сільській місцевості. За останні 5 років на модернізацію та реконструкцію об’єктів, придбання сучасного технологічного устаткування спрямовано близько 50 млн гривень.

Зрозуміло, відновлення підприємств кооперації приносить відчутну економічну віддачу. Водночас слід зазначити, що значна кількість магазинів мають низькі обсяги діяльності та працюють на межі збитковості. Одна з причин – Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 про обмеження торговельних надбавок до оптової ціни виробника на соціально значущі продовольчі товари: борошно, хліб, макаронні вироби, м’ясо, варені ковбаси, молоко, масло вершкове, олія, яйце, цукор. При цьому залишається відкритим питання про компенсацію витрат, пов’язаних із необхідністю обслуговування кооперацією малих і віддалених сіл, куди ми довозимо товари найпершої потреби, насамперед ті, на які й установлено обмежені торговельні надбавки. Таким чином, виконуючи свою соціальну місію, кооперація найчастіше працює собі на збиток і не має коштів, достатніх для повноцінного розвитку тієї ж торговельної мережі.

– Як, по-Вашому, можна роз­в’язати цю проблему?

– Враховуючи чинне обмеження торговельних надбавок, потрібно приділяти особливу увагу продажу такого асортименту товарів, який є типовим для сільського споживача та користується постійним попитом. Потрібно ретельно опрацьовувати асортиментний перелік для кожного типу магазину, його торговельної площі та чисельності обслуговуваних мешканців: визначити місце в торговельній залі для кожної товарної групи, виділити площу під викладення овочів, книжкової продукції, обозно-шорних виробів, товарів дитячого асортименту тощо.

Але повинен сказати, що не все залежить від нас. Великий досвід роботи кооператорів у сільській місцевості свідчить про недоско­налість розподілу споживчого рин­ку. Неорганізована стихійна торгівля приватних підприємців з тіньовим оборотом швидко розвивається. Виконавча влада на місцях не вирішує питання щодо впорядкування розміщення в населених пунктах підприємств торгівлі, ресторанного господарства, побутових послуг різних форм власності з урахуванням наявної мережі споживчої кооперації. Тому й далі виникатимуть конфліктні ситуації між приватниками та споживчими товариствами щодо задоволення попиту сільських мешканців у товарах і послугах. Для вирішення цих та інших практичних питань керівникам кооперативних організацій і підприємств слід тісніше співпрацювати з органами державної влади та місцевого самоврядування. На це ми їх спрямовуємо.

– Розкажіть про ситуацію в од­­ній з найважливіших галузей діяльності кооперації – заготі­вель­ній.

– Для початку невеликий історичний екскурс. У радянський час споживча кооперація була монополістом у сільській місцевості не тільки в торгівлі, у громадському харчуванні, але також у заготівлі та переробці сільськогосподарської продукції. Планувалося абсолютно геть усе. Для торгівлі виділялися фонди, для збуту сільськогосподарської продукції визначалися державою конкретні ринки. Наприклад, наприкінці 80-х років минулого століття організації та підприємства системи відправляли м’ясо, картоплю, овочі, іншу продукцію міністерствам оборони, внутрішніх справ, департаментові виконання покарань, а також місцевим бюджетним організаціям і установам. Ми були в ту пору виконавцями державного замовлення на постачання м’яса та іншої сільгосппродукції для потреб військових частин, а потреби області в картоплі й овочах забезпечували на 80 відсотків.

Після проголошення незалежності України економіка молодої держави була зорієнтована на ринкові відносини. Разом з тим господарський комплекс країни, зокрема й споживча кооперація, пережили всеосяжну затривалу кризу. Практично всі структури економічного комплексу зазнали значних втрат. Не стала винятком і наша система: інфляція вимила обігові кошти, спорожніли полиці магазинів. У цих умовах ми були неспроможні розраховуватися за товари, виплачувати заробітну плату. Багато наших підприємств закрилися, деякі збанкрутували. Держава під виглядом реформ своїми непродуманими кроками на законодавчому рівні позбавила заготівельний комплекс споживчої кооперації економічних перспектив, віддавши перевагу стихійним перекупникам, і створила в заготівельній сфері умови нерівної конкуренції, сприяючи максимальній тінізації заготівель. Як наслідок, державою був втрачений механізм впливу на внутрішні ринки збуту, і отже на виробництво м’яса, молока, картоплі, овочів. А щоб подолати наслідки кризи та довголітньої стагнації, потрібен не тільки час, але й чималі зусилля – організаційні, управлінські, матеріальні, фінансові.

Кризові роки, які спустошили село, не минули без втрат і для споживчої кооперації. Не від доброго життя довелося продати частину майна, щоб зберегти цілісність, структурний зв’язок, а в перспективі й поступальний розвиток, зорієнтований на потреби сільських мешканців.

Сьогодні одеські кооператори закуповують у сільгоспвиробників м’ясопродуктів, яєць, овочів, олії та іншої продукції на 20 – 25 млн гривень на рік. Закупівлею займаються в системі близько тисячі роздрібних торговельних підприємств і закладів ресторанного господарства. До кожного магазина доведені обов’язкові асортиментні переліки сільгосптоварів. Для підвищення культури торгівлі продаж сільгосп­продуктів організований через куточки самообслуговування. У кожному магазині є рекламна інформація з переліком продукції, яку можна здати або обміняти на інші товарні групи. В обсягах продажів продовольчих товарних груп на частку сільськогосподарської продукції припадає 21 відсоток, на одного покупця на рік продається цих товарів на 75 гривень. Додам, що на ринках споживчої кооперації найкращі місця надаються передусім виробникам сільськогосподарської продукції: фермерам, одноосібним господарям, агропідприємствам тощо.

Кооперативні організації беруть найактивнішу участь у забезпеченні сільськогосподарською продукцією закритих бюджетних установ. Торік їм відпущено товарів на понад 1 млн гривень.

Проте криза аграрного сектору економіки не могла не позначитися на приватному селянському подвір’ї. Селянин сьогодні вирощує та виробляє продукції рівно стільки, скільки йому потрібно для власних потреб. А якщо з’являється надлишок, він його скоріше здасть заїжд­жому перекупникові, ніж віднесе до магазину. Причина зрозуміла. Прозорі умови роботи кооперації, при яких селянин повинен надати довідку про наявність присадибної ділянки, стримують закупівлю з подвір’я й відлякують селян від співпраці із заготівельними підприємствами кооперації.

– Чи спростилася процедура оформлення заготівель у зв’язку з ухваленням в Україні Податкового кодексу?

– Ні, на жаль. Неврегульованим залишається питання про визначення торговельної націнки як єдиної бази обкладання ПДВ при реалізації сільськогосподарської продукції, закупленої в неплатників цього ж податку. Зміни в оподатковуванні поширюються лише на реалізовану продукцію неплатникам ПДВ, а іншим покупцям залишається базою оподатковування вся вартість реалізованої продукції, що знижує її конкурентоспроможність. Простіше кажучи, закупили в селянина 1 кілограм картоплі за 2 гривні, а при реалізації потрібно відразу ж збільшити його ціну на 20 відсотків ПДВ, а це 40 копі­йок. Додайте до цьо­го інші витрати. Таким чином, ціна на закуплену картоплю стає неконкурентною на споживчому ринку, адже той же приватник не сплачує податок на додану вартість, отже його продукція дешевша.

Втім, наситити сповна прилавки магазинів сільгосппродукцією, орієнтуючись лише на приватні подвір’я, сьогодні складно. Наша область поділена на дві частини, і те, що виростає на півдні, не вирощують на півночі. Довести до покупця затребувану продукцію найкоротшим і найвигіднішим, з погляду цінової політики, шляхом досить складно. Тому ставку намагаємося робити на великих сільгоспвиробників. Роздрібна мережа системи активно співпрацює з оптовою базою «Південьагропереробка» у с. Мирному.

– Як Ви оцінюєте перспективи розвитку заготівель споживчої кооперації?

– Відновити в заготівлях попередні позиції системи, усунути стихійний механізм закупівель можна й потрібно. Для цього потрібні підтримка держави та тісні партнерські зв’язки із сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами. Слід повернути підприємствам пільгові кредити під заготівлю сільгосппродуктів, відновити матеріально-технічну базу, забезпечити гарантовані ринки збуту продукції. Ми готові визначитися з необхідними обсягами плодоовочевої продукції в кожному районі області, сформувати регіональне замовлення для посівних площ і укласти договірні відносини з фермерськими господарствами. Кооператори завжди готові до різнобічної конструктивної співпраці.

Контактний телефон(048) 738-04-59