І розжирілий американський бабак, і наш «синоптик» – карпатський ведмідь пророкували цього року пізню весну. Але і без них місцеві аграрії бачать, що запізнілий сніг, який повалив по всій області, і заморозки ночами ще довго не пустять сівачів у поле.

Під урожай поточного року уже посіяно озимих культур на 934,3 тис. гектарів. Вони перебувають у задовільному стані, а волога, що нагромадилася у метровому шарі, дозволяє сподіватися на гарний урожай.

Звичайно, за умови, що посіви одержать необхідне підживлення мінеральними добривами по талому снігу. Потрібна кількість агрохімікатів начебто є, відповідно до оперативної звітності. Але необхідні «вітаміни родючості» поки що одержав тільки кожен десятий гектар.

Ті ж добрива потрібні і при проведенні сівби ярових. А площа таких посівів цього року збільшилася на 15 відсотків і досягла 816 тис. гектарів. При цьому були враховані і запити ринку. Збільшаться масиви під гречку, просо, сою та кукурудзу. На жаль, знову будуть обділені посіви кормових культур, для яких виділено площі в чотири рази менші, ніж того потребують сівозміни.

У Головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації журналістів запевнили, що весняно-польові роботи будуть проведені успішно. При цьому посадовці посилаються на цілковите забезпечення кондиційним насінням, яке пройшло попереднє протруєння. На наявність достатньої кількості гербіцидів, захисних засобів. Із районів повідомляють, що майже завершено підготовку до сезону тракторів, культиваторів, сівалок, дискових борін. Але статистика – це одне, а реальність – вкрай зношений машинно-тракторний парк, який, в основному, давно проситься на металобрухт.

Тверда впевненість перетворюється на сумніви, щойно мова заходить про фінансову підтримку місцевих хліборобів. Скажемо, для успішного проведення всього циклу весняно-польових робіт потрібно понад 2 млрд гривень. Половина з них начебто є в самих господарствах, ще частина надійде з інших джерел. Але 300 млн, як мінімум, все-таки треба залучити у вигляді кредитів банків. Навчені гірким досвідом (за 20 відсотків річних) сільгосппідприємства та фермери дуже неохоче йдуть на таку кабалу. Але і їх відверто понукують із владних кабінетів різних рівнів. Навіть спеціальні робочі групи з цього приводу створили.

Але справа йде дуже туго. На сьогоднішній день одержано кредитів утричі менше від потреби. Розмови про те, що підготовлено необхідні документи ще на таку ж суму, мало заспокоюють.

А тим часом на ринку знову підлетіли ціни на ті ж мінеральні добрива, пально-мастильні матеріали, захисні засоби посівів від хвороб і шкідників.

Наприклад, якщо рік-два тому за тонну аміачної селітри селяни платили 1400 – 1600 гривень, то зараз удвічі більше. Ціни на дизельне паливо зростають майже щодня. І від 5 гривень за літр у перших числах березня піднялися до 8,55 грн. Але ж посівна ще не почалася.

Подорожчала і техніка. Скажімо, той же комбайн «Дон», якому дали нову назву «Агрос», лише прикрасивши деякими «наворотами», коштує вже не 500 тисяч, а мільйон гривень. Але ж виробничі характеристики як були, так і залишилися у межах 30 гектарів за світловий день.

Ухвалено виділити з Державного бюджету 5 млрд гривень на придбання зерна. Провадити форвардні закупівлі доручено горезвісному Аграрному фонду України. Тепер кожен керівник господарства або фермер повинен їхати на уклін до представників фонду і погоджуватися із запропонованими цінами. Тому і «ходоків» поки що мало...

Ось така ситуація на сьогодні. Чи зміниться вона завтра? Сподіватимемося. Але одне зрозуміло: не таке мусить бути ставлення до тих, хто вирощує хліб, забезпечує продовольчу безпеку країни, активно зміцнює її економіку та наповнює Державний бюджет.