Рано заспокоїлися…

Чергове засідання колегії Головного уп­рав­ління агропромислового розвитку обл­держадміністрації пройшло якось келійно. Без участі керівників облдержадміністрації та напливу представників преси. Та й відбувалося воно у приміщенні Одеського національного аграрного університету, що давно не практи­кувалося.

Одеська область за підсумками минулого року досягла найвищих темпів зростання виробництва в Україні, які склали 8,7 відсотка. Суттєво зросли й багато інших виробничих та економічних результатів.

І все ж таки багато проблем залишилися нероз­в’язаними.

Візьмемо головну нашу турботу – виробництво зерна. За остаточним даними, його валовий збір склав 2927,4 тис. тонн. Це один з кращих результатів в Україні. Але якщо оцінювати врожайність, вона коливається від 35 центнерів у Кодимському районі до 17,5 – у Ренійському! Тут є над чим замислитися.

А причини лежать просто на поверхні. У багатьох господарствах, особливо з іноземними інвестиціями, триває практика, яку можна охарактеризувати двома словами: «посіяв – зібрав».

Нагадаю, що у нас десятки контролюючих орга­нізацій. Починаючи з сільських рад, які повинні застосовувати законодавчі норми для впливу на тих же рвачів, що замірюються на головне багатство України – землю.

Звичайно, для підвищення родючості ґрунту потрібні, насамперед, добрива. І не в тій досить урізаній кількості, що одержує далеко не кожний гектар.

Скажуть, ці добрива подорожчали удвічі. Але немає й конкретних кроків щодо накопичення органіки навіть там, де ще збереглися нечисленні тваринницькі ферми.

І ще одна інформація для міркування. Виробництво зерна за рік у сільгосппідприємствах зросло всього лише на 0,1 відсотка, а в особистих господарствах – на 12,1. І це там, де не завжди є агроном, а всі сільгоспроботи провадяться ледве чи не в останню чергу.

Ще більше запитань виникає, коли аналізувати ситуацію у тваринництві. Звичайно, і тут можна знайти такі позиції для порівняння, щоб зафіксувати хоч невеличке зростання. Скажімо, того ж м’яса було вироблено на 2,8 відсотка більше, ніж в 2009 році, але виробництво молока і яєць зменшилося відповідно на 2,6 і 0,6 відсотка. Можна продовжувати у тому ж дусі, малоефективно використовуючи величезні суми з Державного та обласного бюджетів?

Тваринницької продукції на внутрішньому ринку катастрофічно не вистачає. Особливо, якщо керуватися загальноприйнятими нормами для нормального харчування. А тому м’ясо замінено всілякими сурогатами, завезеними з-за кордону. Дійшло до того, що «навчилися» виготовляти ковбасу з різних «інгредієнтів», але без жодного грама м’яса.

Те ж відбувається з молоком і молочною продукцією. Особливо зі сметаною, яку, згідно з етикеткою, випускають не лише з різним відсотком жирності, але й з такими добавками, які й проковтнути неможливо.

Поголів’я корів, незважаючи на вжиті заходи, далі скорочується. Тепер з жалем доводиться констатувати, що колись в області було понад тисячу молочно-товарних ферм, а тепер їх можна на пальцях перерахувати.

Зменшилося за рік і поголів’я великої рогатої худоби, овець та кіз. Мало що робиться для зміцнення кормової бази. А без неї й розмови про зростання виробництва тваринницької продукції залишаються лише добрими намірами.

Тепер одна надія на споруджувані тваринницькі комплекси. Деякі з них повинні вступити в експлуатацію вже цього року. Але це покищо не призвело до збільшення площі під кормові культури. А розширення посівів кукурудзи пояснюється лише зрослими цінами на зовнішньому ринку.

Що стосується згаданих комплексів, то серед них лише один – в агрофірмі «Петродолинська» Овідіопольського району – пов’язаний з виробництвом молока. І там йдеться про встановлення доїльної зали на 528 корів. То ж це проблеми не розв’яже.

Потрібні, говорили учасники колегії, спільні зусилля всіх районів для подолання відставання у тваринництві. А поки що поголів’я великої рогатої худоби скоротили в 16 районах, овець та кіз – у 14, птиці – в 11. І навіть свиней, за загального зростання їх кількості – у 6 районах.

Коротко кажучи, є над чим замислитися і після засідання колегії…

Олексій Степанов

Віддані справі

Вмілі, віддані справі люди трудяться в СТОВ «Жовтнева МТС». Підприємство з дня заснування очолює Василь Іванович Попович. Нині тут ретельно готуються до весняних польових робіт. Маючи облаштовану всім необхідним спеціалізовану майстерню, якісно відремонтували важку техніку та ґрунтообробне знаряддя.

Чимало вміння доклали до своїх К-150 та МТЗ-82 Олександр Григорович Шостак, Олександр Миколайович Климченко, Олег Олексійович Ревун, Олександр Сергійович Богатирьов, Володимир Миколайович Єгоров. Ці механізатори перебрали двигуни, коробки передач, ходові частини. Коротко кажучи, старались на совість, щоб потім у гарячу пору польових робіт, не було вимушених зупинок.

Ремонтну кампанію, директора організовував і контролював керуючий Микола Анатолійович Климченко. Раніше він працював механізатором у КСП «Розкішне», а тепер майже десять років майже десять років трудиться в МТС.

За час роботи набув чималого досвіду у рослинництві, а вже про різноманітні марки тракторів, комбайнів, інвентаря – і говорити не треба. Одже, для нього секретів на хліборобських нивах немає.

Керівництво СТОВ «Жовтнева МТС» звернуло увагу на цього беручкого до роботи, з організаторськими здібностями механізатора. Тому торік призначили його керуючим. І у своєму виборі не помилились. Вчорашні колеги поважають Миколу Анатолійовича, прислухаються до його зауважень, настанов та порад, сумлінно виконують доведені завдання.

Таких же відданих землеробській справі виростив та виховав Микола Климченко і своїх синів. Старший Олександр вже не перший рік працює поруч з батьком, вміло водить потужного К-150К. Нелегку хліборобську професію обрав і молодший син Сергій. Після закінчення Цебриковського СПТУ прийшов до МТС, щоб бути в одній, як кажуть, упряжці з братом та батьком. У листопаді минулого року Сергій пішов служити до Збройних Сил України. Та після демобілізації він обов’язково знову повернеться додому.

На сьогодні в цьому сільгоспформуванні у непоганому стані озимина. Найближчими днями тут розпочнеться її підживлення аміачною селітрою. На виконання цього важливого агрозаходу будуть задіяні Віталій Миколайович Ніколін, Олександр Сергійович Богачов та Ігор Дмитрович Штирьов. Туки для цього уже закуплено, пальне заготовлено.

У господарстві сподіваються, що і сівба ранніх культур пройде чітко і злагоджено. На весняних гонах працюватиме шість сівальних агрегатів.

У цьому сільгосптоваристві, крім чоловіків, які добросовісно трудяться на ланах, успішно справляються з поставленими завданнями жінки. Так, взимку під час ремонту техніки та інвентаря, а також у гарячу пору польових робіт, ось уже добрий десяток літ для всіх працюючих готує безплатні смачні страви досвідчена кухарка Ганна Іванків. А на складах, біля автонавантажувачів, зерноочисної машини, під час і після жнив відзначаються Ніна Левченко, Світлана Бойко, Єлизавета Стародубцева.