Потрібні, мов свіже повітря

За останній місяць райдержадміністрацією двічі організовувався семінар-навчання для сільгоспвиробників району з тим, щоб дати якомога більше інформації про сучасні тенденції у розвитку агропромислового виробництва. Так, з аграріями Фрунзівського району ділилися своїми напрацюваннями вчені Одеського інституту агропромислового виробництва, а через деякий час на запрошення голови райдержадміністрації Сергія Івановича Бринзи до Фрунзівки завітали академіки Національної академії аграрних наук України, доктори сільськогосподарських наук, провідні фахівці Одеського селекційно-генетичного інституту, які спеціалізуються на створенні та вирощуванні нових сортів пшениці, ячменю і соняшнику. Загалом це ті культури, що займають найбільші площі у Фрунзівському районі, тож аграріям було цікаво дізнатися про світову практику та нові підходи у їх виробництві.

У межах обміну досвідом слово було надано головному агрономові корпорації «Затишок» Олександру Бо­рисовичу Мшанецькому. Цей фахівець вважається одним з найдосвідченіших не лише у Фрунзівському районі, а й за його межами. Він досконало знає всі тонкощі праці хлібороба, сміливо впроваджує в практику передові технології сільгоспвиробництва. Під час семінару Олександр Борисович почув чимало корисних порад, академіки говорили про необхідність внесення на посіви більшої кількості добрив. Але, на думку агронома, для сільгоспвиробників це не під силу через вкрай обмежені фінансові можли­вості.

– У нинішніх умовах необ­хідною є чітко продумана державна політика розвитку сільського господарства, – говорить О. Мшанецький. – Через відсутність підтримки держави занепадає тваринництво, а це, у свою чергу, призводить до відсутності у структурі посівних площ багаторічних та однорічних трав, інших культур для належної сівозміни. У своїй практиці ми намагаємося розширювати асортимент культур, аби соняшник і ріпак потрапляли на одне і те ж поле хоча б раз на 5-6 років. Протягом трьох років вивчаємо тонкощі вирощування сорго, торік почали сіяти нут. На жаль, ці культури мають обмежені можливості реалізації на внутрішньому ринку, але користуються попитом за кордоном.

Власними враженнями від почутого на семінарі поділився також директор ТОВ «Правда» Станіслав Миколайович Нікон:

– Вже не раз ми чуємо авто­ритетні думки вчених про те, що в агровиробництві треба робити все по максимуму: сіяти тільки найкраще насіння, більше вносити добрив, гербіцидів, запроваджувати сучасні технології обробітку ґрунту, працювати новою технікою тощо. Все це дуже добре. Та коли ми починаємо продавати вирощене зерно, то виходить, що наша праця нічого не варта. Тому й не можемо на наступний рік запастися тими ж добривами, гербіцидами, пальним, придбати нового трактора чи комбайна. З цих причин просто змушені працювати, як то кажуть, все простіше і простіше з кожним роком. Безгрошів’я стає головною проблемою на шляху до впровадження сучасних технологій. А щодо належної сівозміни, то яким чином її дотримуватися, коли корівники порожні, цукровий буряк виростити ще можна, а от щоб його реалізувати, доводиться їхати Бог зна куди. Хіба це вигідно? Я вже не буду навіть вести мову про існуючу державну підтримку сільгоспвиробника…

Надія Семенівна Козак (фермерське господарство «Туманове»):

– У будь-якому господарстві можна втілювати в практику оті прості поради, про які говорили промовці. Але є одна велика перепона – гроші. Вірніше, брак їх. Сьогодні фермерському господарству, яке щойно розпочало працювати, нелегко домогтися отримання кредиту на розвиток виробництва. Для застави у банку треба мати велику кількість техніки, приміщень тощо. Якщо у нас немає таких ресурсів, то з отриманням кредиту виникають великі труднощі. А без грошей дуже важко працювати. Ми б із задоволенням взяли кредит на розвиток тваринництва, адже маємо вдосталь кормів, є просторий корівник, люди, які могли б доглядати більше поголів’я. Але поки що нічого не можемо домогтися.

Теми, з якими виступили провідні фахівці з області, викликали неабиякий інтерес серед запрошених керівників сільгосппідприємств, агро­номів, сільських та селищних голів, землевпорядників та спеціалістів управління агропромислового розвитку райдержадміністрації. В процесі доповідей кожен бажаючий мав можливість поставити запитання чи попросити поради і отримував вичерпну відповідь академіків. Такі досвідчені люди нечасто відвідують зібрання аграріїв у глибинці, тож цінність отриманої інформації є надзвичайно високою. Головне, щоб на втілення в життя простих і доступних порад академіків у сільгоспвиробників нарешті з’явилися фінансові ресурси, які потрібні їм, мов свіже повітря.

Олена ХАРЧЕНКО,

власкор «Одеських вістей»,

Фрунзівський район

Фото авторки

Чи по кишені таке фермеру?

Років п’ятнадцять-двадцять тому багато які події сільського життя під­лаштовували під вранішнє, обіднє та вечірнє доїння. Так, наприклад, казали: «Збори будуть після обіднього доїння», або «Приходьте на іменини зразу після вечірнього доїння».

І це було нормально. Адже переважна більшість сільчан була зайнята у тваринництві.

Тепер, на жаль, такого вже немає. Якщо десь ще й збереглися одна-дві ферми, то, як правило, там працюють лише кілька тваринників. І доять вони вручну.

Тож чи є бодай надія на відродження молочного скотарства? З цим запитанням звертаюся до начальника управління агропромисло­вого роз­витку Ши­ряївської рай­держадміністрації Ва­силя Анатолійовича ТКАЧА.

– Надія є. Було б бажання керівників агроформувань. Тепер і держава підтримує тих, у кого є корови. Згідно з постановою уряду за кожну корову, введену в дійне стадо, господарство одержує по три тисячі гривень.

– У Ширяївському районі є такі агроформування, що вже одержали дотації?

– Так. За результатами 2009-го сільськогосподарського року господарства району отримали 611 тисяч гривень.

– А дійне стадо від цього зросло?

– Хоча й ненабагато, та приріст є. Наприклад, у ПСП «Маяк» дійних корів стало на 50 голів більше. Тепер тут їх 350.

– Крім «Маяка», скільки ще господарств займаються молочним скотарством?

– Одинадцять. Найбільше корів в агрофірмі СТОВ «Новоандріївська» – 375 голів, понад 280 голів є у ТОВ «Мар’янівське». В інших агроформуваннях – значно менше.

– Схоже, що молочне тваринництво під силу тільки великим агроформуванням. Фермери неохоче беруться за цю справу?

– Це не зовсім так. Наприклад, СФГ «Кузьмін» почало займатися молочним тваринництвом...

Як засвідчують дані управління агропромислового розвитку Ширяївської РДА, на 12 голів зросла проти минулого року кількість корів і в СФГ «Прутіян». Проте більшість фермерів не мають намірів займатися молочним скотарством. Адже для того, щоб організувати ферму, потрібне приміщення, якого у більшості немає. Та й на закупівлю високоудійних нетельок бракує коштів.

От і виходить, що молочним скотарством займаються тільки кілька господарств. Ми побували в одному з них – у ПСП «Маяк». Торік сільгосппідприємства району реалі­зували переробникам 2786 тонн молока. З них 1063 тонни – «Маяк».

Тут дві молочнотоварні ферми, є і свиноферма. 1100 голів ВРХ, з них, як уже згадано, – 350 дійних корів. Щодня продають три тонни молока. Середня заробітна плата однієї доярки за останній місяць складає 2400 гривень.

Але не обходиться без збоїв. На­приклад, одеська фірма «Агроком», яка заку­повує тут молоко, через проблеми з реалізаторами готової продукції теж зволікає з розрахунками. Через брак коштів бракує й техніки. Тож кожна доярка тричі на день доїть 18 корів вручну. Лідерка – Любов Анатоліївна Сорока. Вона щодня надоює 310-320 кілограмів молока.

У «Маяку» тваринництво збереглося завдяки двом ентузіастам. Це директор підприємства Микола Йосипович Захар’єв і головний зоотехнік Лідія Петрівна Снісаренко.

– Не можу я закрити ферми і таким чином позбавити людей роботи, залишивши сім’ї без заробітку, – ділиться своїми думками Микола Йосипович. – А ще ми звикли, що одне-два поля підживлюємо органічними добривами. До того ж у нас у сівозміні є кормова група.

Лідія Петрівна Снісаренко вже досягла пенсійного віку, але роботу не полишає, бо без ферми, без колективу не уявляє свого життя.

Та, на жаль, таких керівників і спеціа­лістів на район не так вже й багато. Не всі вміють і бажають працювати на ентузіазмі. Для того, щоб відродилося тваринництво, потрібне бажання держави стабільно підтримувати цю галузь.