У минулому номері «Чорноморських новин» вже порушувалася тема українсько-румунських відносин (див. статтю «Дунай об’єднує чи ділить?»). Вочевидь, це питання справді почало хвилювати громадськість. Про це нещодавно говорили, зокрема, й на прес-конференції громадської організації «227. Ні кроку назад», що відбулася в інформагентстві «Контекст-Причорномор’я».

«227. Ні кроку назад» — зовсім молода громадська організація (зареєстрована на початку цього року) й нараховує наразі трьох активістів. Як запевнили самі вони, за їхніми спинами поки що ніхто не стоїть, а заодно підкреслили, що будуть раді як будь-якій підтримці, так і новим членам. Лідер організації Дмитро Джинікашвілі одразу окреслив головну мету: «Сприяння в зміцненні національної безпеки, в розвитку рівноправних і взаємовигідних відносин України з іншими державами». Для початку активісти із «227. Ні кроку назад» планують розгорнути просвітницьку роботу щодо важливості питань національної безпеки країни, зокрема в стосунках з Румунією, бо впевнені, що громадяни просто не знають про складні взаємини наших держав.

Так, члени організації підкреслили, що, відсудивши в України понад 80 відсотків нафтоносного шельфу острова Зміїний, дехто в Румунії мріє про подальшу експансію українських земель, бажаючи «повернути» собі території Чернівецької та Одеської областей, у тому числі й гирло річки Дунай. І це попри те, що в 2003 році країни-сусідки підписали Договір про режим українсько-румунського державного кордону, співпрацю і взаємодопомогу в прикордонних питаннях. Цим договором Румунія визнала непорушність кордонів України. «То на яких підставах сьогодні вона подає позови до міжнародних судів з територіальними претензіями до нашої країни, претендує на наші землі?» — поставив риторичне запитання член організації, юрист, фахівець у сфері міжнародно-правових відносин Андрій Вакараш.

«Як представники суспільства і громадяни України, ми хочемо підкреслити серйозність ситуації, що склалася, і відстоювати свої інтереси та інтереси співвітчизників у цьому питанні», — підтримав колегу Дмитро Джинікашвілі. На його думку, Румунія веде двояку політику: з одного боку, розповідає Україні про дружні та добросусідські стосунки, з іншого — дозволяє собі не зовсім дружні дії та висловлювання на адресу нашої держави. Дмитро Джинікашвілі нагадав, зокрема, про минулорічний виступ одного з румунських політиків у Європарламенті, коли той заявив, що Україна — це штучна держава, яка утримує румунські території, що це, мовляв, «незакінчений проект».

Під час прес-конференції активісти громадської організації неодноразово підкреслювали, що Румунія, на їхню думку, дуже активно і навіть агресивно відстоює національні інтереси щодо розширення територій, тож Україні необхідно посилювати власний вплив, упевненіше й рішучіше захищати свої інтереси на міжнародному рівні. Вони нагадали, що завдяки неефективному представництву української сторони на суді в 2009 році ми вже втратили велику частину шельфу в районі острова Зміїний. Зараз Румунія намагається захопити наш острів на Дунаї, що, знову ж таки через неправильну політику нашої держави в цьому питанні, може стати реальністю. «Ми закликаємо кожного українця займати активні позиції в цьому питанні», — зазначив голова громадської організації.

Прес-секретар «227. Ні кроку назад», студентка Ірина Савранська зазначила, що сьогодні Україні дуже вигідно розвивати свою транспортну артерію «Дунай — Чорне море», але румунська сторона намагається цьому перешкодити. Так, у 2010-у адміністрація Нижнього Дунаю, в якій представлена лише румунська сторона, змінила ціни на проходження суден Сулинським каналом. Важливо відзначити, що наш канал не настільки глибоководний, як румунський, тож не кожне судно з вантажем може його пройти. Тому раніше завантажені судна йшли через Сулину, а поверталися українськими водами, і це було економічно вигідно. Зараз, у зв’язку зі зміною тарифів, спостерігається велика кількість відмов суден виходити в море через наш канал. Андрій Вакараш підкреслив, що зміна тарифів румунською стороною — це пряме порушення міжнародного законодавства. Проблема ще й у тому, що якщо Україна вирішить поглибити канал «Дунай — Чорне море», це їй навряд чи вдасться, оскільки на такі дії потрібна згода Румунії.

Торкнулися активісти й питання паспортизації. Багато громадян України, які живуть поблизу румунського кордону, сьогодні отримують громадянство сусідньої країни. Це, скоріше за все, викликане не любов’ю до румунської сторони, а бажанням підзаробити, адже відтоді, як Румунія стала членом Євросоюзу, кордони всієї Європи для її громадян відкриті. За словами Дмитра Джинікашвілі, нині близько п’ятдесяти тисяч українців мають румунські паспорти. Відомо, що подвійне громадянство в Україні заборонене, однак чіткого механізму боротьби з таким явищем наразі нема. Активісти вважають, що державна позиція тут повинна бути однозначною: позбавляти їх українського громадянства.

Чому ж наша центральна влада мовчки зносить недружні дії та висловлювання з боку сусідньої держави? Чому ми не займаємо принципової активної позиції? Чому не захищаємо свої національні інтереси? Це ті питання, які активісти громадської організації «227. Ні кроку назад» адресують і владі, і всьому суспільству.