У селищі міського типу Та­їровому я не бував давненько, і коли запросили на зустріч із ветеранами, охоче погодився. Організував її Таїровський селищний голова Сергій Вік­торович Шепель, який здобув перемогу над претендентами на цю посаду під час останніх виборів. Він і його команда подбали, щоб ветеранам було по-сімейному затишно й тепло під час спілкування. За добрим звичаєм і стіл було накрито, як прийнято говорити, по-царському. І, звичайно, така увага до людей похилого віку налаштовувала їх на відвертість. Вони говорили не криючись про те, що наболіло на душі, чого, на їхній погляд, не повинно бути, якщо влада справді хоче працювати на добро народу. Сергій Вікторович, до якого зверталися промовці, котрі попросили слова, навчені життєвим досвідом, пройшовши через багато випробувань, не намагався повернути розмову у мажорне русло, а навпаки, просив висловлювати свої міркування з будь-яких питань і вносити пропозиції.

Полковник у відставці Анатолій Григорович Крамаренко сімнадцятирічним пішов на фронт, після поранень повертався у стрій. Завершив війну в Берліні. Кавалер бойових орденів та медалей. Він сказав, що ветерани готові підтримувати нинішню владу, але за умови, що їм будуть говорити щиру правду про стан справ. Наприклад, про те, як витрачаються бюджетні гроші, як розподіляється земля, як виконуються рішення, ухвалені й урядом, і місцевою владою. І, звичайно ж, будуть оцінювати її за тим, як вона розв’язує проблеми простих людей. Анатолій Григорович підкреслив, що ветерани не просять нічого зайвого. І не можуть бути байдужими до того, як їх законні вимоги ігноруються. Його дружині, Галині Володимирівні, учасниці ВВВ, яка боролася з фашистами в лавах народних месників, належить за законом безкоштовне проте­зування зубів. А з неї грошики-то здерли. Домагався Анатолій Григорович від різних інстанцій, щоб зробили транспортну зупинку, таку необхідну для селян, але дійшло лише до того, що високопоставлена чиновниця, яка зустрілася з ним, попросила його не писати скарг. При цьому за мовчання пообіцяла грошову винагороду. І фронтовик заявив їй, що він не продається, а сам зі свого пенсіону надає допомогу нужденним дітям.

Розповів ветеран про копітку роботу з військово-патріотичного виховання, поділився планами щодо створення нового музею. А на завершення сказав з гіркотою, що декільком фронтовикам, які живуть у його селі, продають молоко по вісім гривень за літр. Це як же треба не поважати тих, хто здобув нам мирне життя ціною власної крові!

Селищний голова одразу пообіцяв, що цим ветеранам будуть періодично привозити молоко безкоштовно. А я сказав, що якщо так станеться, то напишу про це в газеті, щоб в інших селах та містах брали приклад з таїровців.

З теплими словами до ветеранів звернувся член виконкому селищної ради Юрій Олександрович Петрусенко, який очолює ПП «Таїров­трансервіс». На його рахунку безліч благодійних акцій з підтримки як дітей, які потребують допомоги, так і людей похилого віку. Прояв піклування про них, він, підприємець із великим досвідом, увесь колектив підприємства, вважають за свій обов’язок.

Багато слушних пропозицій щодо активізації військово-патріотичного виховання висловив підполковник запасу Аркадій Олексійович Мірошниченко, який вважає себе «найнезручнішим» депутатом селищної ради, тому що і в Таїровому, і в Овідіополі виступає не з загальними міркуваннями, а з конкретними пропозиціями щодо того, де владі треба рук докласти для поліпшення життя людей. Його підтримав воїн-афганець Василь Григорович Пелін, який поскаржився на те, що не всі його побратими з армійських лав проявляють активність у громадській роботі, а відгукуються на заклик тоді, коли їм обіцяють щось дати.

Учасники зустрічі вели розмову про те, як краще упорядкувати селище, як швидше домогтися присвоєння ім’я їх славетного земляка, кавалера ордена Слави трьох ступенів Івана Сидоровича Яновського місцевій школі або назвати на його честь вулицю. До пошуку необхідних документів долучився і я, знаючи, як багато може з’явитися на цьому шляху бюрократичного крутійства. Фаїна Мирзоївна Шардакова та Юрій Олександрович Петрусенко, які збирають дані про відважного фронтовика, вважають справою честі усієї громади вирішення цього питання напередодні 70-річчя від дня початку Великої Вітчизняної війни.

Слухаючи і ветеранів, і Сергія Вікторовича Шепеля, який відповідав на всі запитання та ділився планами їх вирішення, я мимоволі думав про те, як же нам важливо в цей нелегкий час становлення стабільності зміцнювати сплав невгамовної молодості та зваженої мудрості, не відриваючись від реалій і не спотворюючи їх. Той, хто намагається принизити статус людей старшого покоління, уявляти їх, як людей, що стоять у напівзігнутій позі із простягнутою рукою за подачками від держави, бере великий гріх на душу. Ветерани – це саме ті люди, для яких честь і совість, особиста гідність не абстрактні поняття, а повсякденна сутність їхнього буття. У цьому я переконався не раз, відвідавши селище Таїрове, де не був уже давненько.