Насиченим видалося останнє засідання постійної комісії Одеської обласної ради з питань земельних відносин та адміністративно-територіального устрою. Щоб переконатися у важливості порушених проблем, досить глянути на список запрошених: перший заступник голови облради Микола Тиндюк, перший заступник голови облдержадміністрації Наталя Чегодар, представники чотирьох районів — Біляївського, Бол­градського, Комінтерновського та Овідіопольського, керівники Держкомзему в Одеській області та Одеського НДІ землевпорядкування. А ще ж, звісно, депутати і працівники апарату облради.

Першим у порядку денному стояв пункт про розмежування земель державної і комунальної власності на території Одеської області. Роботи ці необхідно провести в дуже стислі строки (у відповідному дорученні Президента Віктора Януковича за­значений термін — до 15 червня нинішнього року). Для виконання цього завдання головне управління Держкомзему в Одеській області розробило план заходів (він затверджений в облдержадміністрації), районні та міські відділення Держкомзему склали й узгодили графіки проведення відповідних робіт. На засіданні комісії присутні заслухали інформацію про практичну реалізацію планів на території чотирьох районів. Як з’ясувалося, у багатьох випадках для повного аналізу ситуації ще бракує даних. Наприклад, з 22 місцевих рад Біляївського району повну інформацію на цей час подали тільки 15. Не кажучи про інші структури та орга­нізації — як державні, так і комерційні. У зв’язку з цим Наталя Чегодар пообіцяла жорстку розмову з неповороткими керівниками, які повинні будуть у найкоротші терміни представити необхідні документи.

Крім організаційного, дуже важливо враховувати й фінансовий аспект. Якщо взяти для прикладу інший район — Комінтернівський, то, за інформацією голови райради Тетяни Китайської, тамтешнім сільським і селищним радам потрібно на це 295 тисяч гривень. Своїм коштом вони проведуть роботи на 213 тисяч, а сума, якої бракує (субвенції шести сільрадам), буде виділена з районного бюджету. З цього ж джерела виділять ще 77 тисяч гривень на розмежування земель державної і комунальної власності за межами населених пунктів.

Уже очевидно, що в низці випадків приналежність багатьох земель та об’єктів може виявитися неодно­значною. Наприклад, певна територія зарезервована в перспективних планах розвитку під державні потреби, однак поки що на практиці ніяких документів не оформлено. Або земля належить державі (в особі Мін­оборони), але вона необхідна для обслуговування вже переданих у комунальну власність об’єктів. У цьому зв’язку «соломонове рішення» за­пропонував перший заступник голови обласної ради Микола Тиндюк: з одного боку, чітко фіксувати стан справ «за фактом», з іншого — обов’язково супроводити такий перелік пояснювальною запискою з роз’ясненнями і пропозиціями, що стосуються майбутнього використання зазначених земель.

Другий пункт порядку денного звучав так: «Розгляд проекту землевпорядкування, що забезпечує еколого-економічне обгрунтування сівозміни». У принципі, поняття про сіво­­з­міну мають не тільки фахові агрономи, а й люди, досить далекі від АПК. Однак у наших реаліях ці знання найчастіше виявлялися відірваними від практики. Підпорядковуючись диктату ринку, багато сільгосппід­приємств дружно починали вирощувати соняшник та ріпак, не турбуючись про збереження і відновлення ґрунтів. Втім, з 2012 року в Україні повинен вступити в дію закон, відповідно до якого дотримання сівозміни стане жорсткою нормою для сільгосп­підприємств, що мають в обороті більше ста гектарів угідь. Щоб дати товаровиробникам можливість зорієнтуватися в ситуації, на базі кількох державних сільгосппід­приємств, які займаються науковою та селекційною роботою, були задіяні пілотні проекти. Втілювалися вони Одеським НДІ землевпорядкування і фінансувалися з обласного бюджету (7 мільйонів гривень). Роботи включали в себе повне геодезичне обстеження з установленням меж, аналіз ґрунтів і конкретні рекомендації щодо ведення сівозміни. Слід відзначити, що господарства для проекту вибрали в різних районах області. Звісно, середня ціна по­дібного обстеження (200 гривень за гектар) для багатьох господарств може виявитися непідйомною, особливо в умовах кризи. Проте, як зауважив голова постійної комісії Євген Смоленський, левова частка витрат припадає саме на геодезичні виміри. Якщо ж ідеться про комерційне сільгосппідприємство, де давно вже визначені межі і розміри ділянок, то вартість робіт істотно знижується. Розробка науково обґрунтованої сівозміни для ділянки площею 1000 — 1200 гектарів може сягнути 40 — 50 тисяч гривень. Підтвердженням тези «не такий страшний чорт, як його малюють» може служити й той факт, що після завершення пілотних проектів в інституту землевпорядкування з’явилося і кілька приватних замовлень тієї ж тематики. Тож у рішенні постійній комісії цілком обґрунтовано схвалено проведені роботи і підтримано їхнє продовження. До речі, на виставці у Держкомземі, приуроченій до недавнього профе­сійного свята — Дня землевпорядника, розробки Одеського НДІ землевпорядкування, присвячені проблемам сівозміни, заслужено посіли перше місце.

Далі на засіданні комісії був роз­глянутий запит депутата обласної ради Ігоря Сиротюка про передачу земель Тарутинського полігону Саратському району. Передумовою для цього послужив той факт, що ще в далекому 1946 році землі для потреб полігону були виділені за рахунок сільгоспугідь Саратського району. Полігон не використовується за цільовим призначенням уже більше десятка років. Людям же, які проживають поблизу нього, зручніше було б вирішувати свої адміністративні питання не в Сараті, а в Тарутиному. Однак, як стверджував герой однієї безсмертної книги, «згода — є продукт непротивлення сторін». Тому починати вирішувати проблему варто було б не зі звернення до облради й обладержадміністрації, а з проведення місцевого референдуму, узгодження рішення про зміну меж із керівництвом двох районів, розробки проектної документації і так далі — аж до затвердження у Верховній Раді. З огляду на всі ці обставини запит не був задоволений. Втім, існування проблеми як такої ніхто не заперечує. І, можливо, крапку над «і» тут поставить наступна адмінтерреформа, про яку так багато говориться.

Фінальним акордом засідання стало питання про впровадження нормативної грошової оцінки на території міста Одеси (доповідач — депутат облради, в. о. начальника управління земельних ресурсів Одеської міськради Ірина Коврижних). Ми навмисне зараз не вдаємося в перипетії цієї теми, оскільки йдеться про явну правову колізію: Одеська міська рада і головне управління Держкомзему в Одеській області не зійшлися в думках щодо трактування низки юридичних норм. У зв’язку з необ­хідністю отримання додаткових консультацій на засіданні комісії так і не схвалили остаточного рішення щодо цього питання.