Якщо вірити стародавній і гарній легенді, то в’єти – жителі В’єтнаму – походять від дракона та феї. Віктору Януковичу, який вирушив до Південно-Східної Азії, належить подружитися з державою, яка сьогодні є однією зі світових лідерок за темпами приросту валового національного продукту.

Ефективному розвиткові Соціалістичної Республіки В’єтнам сьогодні не заважають ані наслідки виснажливого військового протистояння зі Сполученими Штатами в 60-х – 70-х роках минулого століття, ані однопартійна система, ані мавзолей Хо Ши Міна. Держава зуміла знайти алгоритм розвитку багатоукладної економіки, відкрити шлюзи приватної ініціативи, і сьогодні вона відіграє помітну роль не тільки в Південно-Східній Азії, але й у світовій економіці. Цього року В’єтнам головує в АСЕАН – Асоціації держав Південно-Східної Азії, що об’єднує держави з загальною кількістю населення понад 500 мільйонів чоловік. Населення самого В’єтнаму становить понад 86 мільйонів чоловік (це більше, ніж у Німеччині), і темпи економічного зростання дозволяють стверджувати: українським підприємствам є що запропонувати своїм в’єтнамським партнерам.

На відміну від багатьох держав, що розвиваються, у В’єтнаму немає проблеми зі сплатним балансом – близько 70% його ВВП експортується. Це фосфати, боксити, марганець, кава, вугілля та газ. Основою енергетичного балансу країни є гідроенергетика, що дає підставу сподіватися на одержання замовлень, наприклад, представникам харківського «Турбоатома». Адже столиця Слобожанщини, відверто кажучи, сьогодні більше відома як місце запуску підприємства з виробництва локшини «Мівіна», що здобула симпатії мільйонів українців, а не своїми промисловими гігантами. Настав час вивести українсько-в’єтнамські контакти на якісно новий рівень, здатний принести користь нашим державам. Очевидно, що продукція українських вагоно– і тепловозобудівників, вітчизняні літаки «Ан-148» могли б бути цікавими В’єтнаму, властиво, як і практично вся номенклатура в’єтнамського експорту могла б постачатися до України.

Візит українського Президента до В’єтнаму – добрий привід нагадати тамтешнім жителям про ті теплі почуття, які пов’язували наші народи кілька десятків років тому. І справа ж не тільки в абстрактній солідарності, але й у тому, що у В’єтнамі добре знають техніку з товарним знаком «Зроблено в СРСР», а українські підприємства найчастіше є правонаступниками заводів, що постачали свою продукцію до Південно-Східної Азії.

Віктор Янукович добре розуміє, що сьогодні від ефективності його закордонних візитів багато в чому залежить стабільність економічного зростання в нашій країні. Із цієї причини тільки за минулий рік український Президент здійснив понад два десятки візитів, намагаючись налагодити взаємовигідні контакти із представниками різних держав. Сьогодні вітчизняна дипломатія намагається розбудовувати відносини навіть із тими державами, що вважалися периферією в часи Радянського Союзу. Нічого дивного: глобалізація змінила розподіл головних продуктивних сил, а держава, зацікавлена в наповненні свого бюджету, мусить провадити наступальну зовнішньоекономічну політику.

Варто зазначити, що мова в даному разі не так про реалізацію державних амбіцій, як про пошук можливостей реалізації економічних інтересів, нових джерел сировини та ринків збуту для продукції вітчизняних підприємств. Така наступальна політика дасть Україні змогу не тільки забезпечити прискорення темпів економічного розвитку, але й збільшити надходження до державного бюджету, створювати нові робочі місця, забезпечити соціальну стабільність. Прагматична й ефективна дипломатія спроможна створити не тільки новий зміст українсько-в’єтнамської співпраці, але й дати нашій державі змогу стати авторитетним гравцем на полі світової політики, реалізувати свій потенціал, подружившися з новим азійським драконом.