Ще восени по Савранському ринку пройти було досить-таки важко. Люди так і снували то в один бік, то в інший. Біля лотків та наметів теж були чималі скупчення. Одні купували, інші прицінювалися або просто цікавилися, що тут продають. Після новорічних та Різдвяних свят різко порідшали ряди не тільки покупців, а й торговельників. Працівники ринку пояснили, що так буває щорічно. Адже люди здебільшого спорожнили свої гаманці на свята, тож у цю пору просто немає з чим приходити на базар. А підприємці, які все це знають, і не приїздять. Тобто в лютому більшість з них роблять собі відпустки.

Це пояснення підтвердилось на початку березня. Справді, торговельників стало значно більше. От тільки ряди покупців не дуже погустішали.

Проходячи повз прилавки з різним крамом, звертаю увагу на один з них. Раніше тут завжди було людно. Постійні покупці розповідали, що тут дещо нижчі ціни порівняно з іншими аналогічними торговими точками. А це ще значить, що й товар тут завжди свіжий. Сьогодні біля прилавку стоїть одна старенька бабця, яка вираховує копійки, аби розрахуватись за свій нехитрий крам. Цікавлюсь у продавчині, як йде торгівля.

– Погано, – коротко відповідає жінка.

– Якщо порівняти із початком осені минулого року, наскільки зменшився товарообіг?

– Десь на відсотків сорок. Через підвищення закупівельних цін та вартості пального, зросли й роздрібні ціни. Тож і покупців поменшало. Буває, господиня розраховує купити, скажімо, круп, цукру, олії.А по грошах не вкладається. Тоді бере те, що нагальніше потрібне. Нерідко люди підходять, дивляться на цінники і, нічого не придбавши, відходять.

В м’ясному корпусі навіть запитувати ні про що не довелось, бо за прилавками нудьгували самі тільки продавці. А коли ж заходив хоча б один потенційний покупець кожен продавець закликав його до себе, вихваляючи свій товар на всі лади.

Трохи жвавіше було там, де манили до себе різноманітні місцеві та закордонні овочі. Хоча, коли придивилася, то виявилося, що й тут не так багато покупців, більше споглядають.

На моє запитання, що найбільше купують, реалізаторка відповіла:

– Хіба це можна назвати «купують»? Більшість просто прогулюються між прилавками. Беруть здебільшого цибулю, капусту, картоплю. Різко знизився попит на фрукти, особливо на так звані заморські. Та й чому дивуватись. Сьогодні, наприклад, один кілограм свіжої капусти коштує 12 гривень. Восени вартість її була втричі нижчою. Закупівельна ціна цибулі на базах нині аж вісім гривень. Додайте до цього вартість пального та інші витрати, то скільки вона має коштувати тут?

Нещодавно на одній із нарад Прем’єр-міністр України Микола Азаров сказав, що найближчим часом сподіватися на спад цін в Україні не варто. Нині склались такі об’єктивні причини, що зниження вартості продуктів неможливе. Для того, щоб підтримати пересічних мешканців країни, потрібно зробити все для зростання заробітної плати.

Звичайно, непогано було б, якби зарплатня ставала більшою, але ж звідки мають братися для цього гроші? Нині переважна бульшість наших співгромадян працюють у приватних підприємців. Якщо врахувати, що все подорожчало, а прибутки зменшилися, то вони не мають змоги платити вищі зарплати. Що ж стосується державних організацій, установ та підприємств, то й там справи не кращі. В більшості колективів за останні місяці, навпаки, сталися скорочення. Якщо ж в тих, хто залишився на роботі, зарплата і збільшилась на кілька гривень, то не варто забувати, що їм доведеться виконувати вдвічі більший обсяг робіт. До того ж їхні колеги залишилися зовсім без роботи.

Підсумовуючи все почуте й побачене за останні місяці, одна жінка сказала, як на мою думку, дуже влучну фразу: «Сьогодні ринок, як барометр нашого нужденного життя». Дуже хотілося б, щоб він швидше повернув у бік достатку, а не злиднів. І щоб не на словах, а на ділі жити стало краще і веселіше.