Вчені Інституту біології південних морів б’ють тривогу: за останні роки стан екологічної системи Чорного моря значно погіршився. Особливо це відчутно у винятковій економічній морській зоні України, де вражаючими темпами зникають аборигенні види флори та фауни.

Судіть самі. Якщо донедавна основними видами промислових риб у Чорному морі були севрюга, осетр, камбала, скумбрія, то на сьогодні це тюлька, шпрот та хамса, популяції яких теж залишаються в незадовільному стані.

Так, за даними Державної служби статистики, рибодобувними підприємствами у минулому році було виловлено 215 тисяч тонн риби, або на 9,9 відсотка менше, ніж у 2009 році. З них у винятковій економічній морській зоні України – лише 69,7 тисячі тонн. Крім того, вилов риби на внутрішніх водоймах України склав 38,4 тисячі тонн, зокрема у ставкових господарствах – майже дев’ятнадцять тисяч тонн. Це менше, ніж у попередньому році. До речі, за даними тієї ж статистики, частка Одещини в загальних показниках вилову риби складає лише 11 відсотків. Левова частка такого продукту завозиться із-за кордону.

Виходячи зі всього вищенаведеного, необхідно визнати, що в Україні давно настала пора повернутися до рибної галузі обличчям.

І в такому традиційно рибному краї, як Придунав’я, риби стали добувати менше, ніж в радянські часи, скоротилася переробка.

Чому? Частково на це питання дає відповідь наша власкор Антоніна Бондарева в матеріалі «Один із сіткою, семеро з батогом» («ОВ» № 27 від 12.03.2011 р.).

Не кращі справи й на інших водоймах області. Вже біля дванадцяти років проблемами Великого Аджалицького (Дофінівського) лиману зай­мається фермерське господарство «Восход» Комін­тернівського району, де головою Антон Тимофійович Запорожченко.

Нагадаємо, що ще в 1997 році Комінтернівською районною радою була затверджена програма «Відродження екологічної системи з наступним рибогосподарським використанням Великого Аджалицького (Дофінівського) лиману», розроблена ф/г «Восход».

В результаті був виконаний великий обсяг гідротехнічних та днопоглиблювальних робіт. Загальна сума інвестицій ф/г «Восход» у відродження лиману сягнула 1 мільйона 500 тисяч гривень, з яких тільки 10 відсотків було відшкодовано за рахунок обласного бюджету.

Головне ж полягає в тому, що вдалося створити у колись мертвій водоймі умови для відновлення донних пасовищ та популяції мікроорганізмів, що, в свою чергу, сприяло нагулу риби. Завдячуючи «ноу-хау» фермера, її вилов у Великому Аджалицькому лимані зріс більш ніж удвічі – із 14 до 31 тонни.

У зв’язку з цим, у 2007 році Комінтернівська рай­держ­адміністрація видала розпорядження «Про надання дозволу на розробку проекту виділення земельної ділянки (біля Великого Аджалицького лиману) у довгострокову оренду фермерському господарству «Восход» для риборозведення на території Новодофінівської сільської ради», а райрада ухвалила рішення «Про згоду на довгострокову оренду Великого Аджалицького (Дофінівського) лиману фермерському господарству «Восход» терміном на 25 років». Таким чином, місцева влада проявила державницький підхід до проблем водойми, яка знаходиться на її території.

Але з часом та у зв’язку з несприятливими природно-кліматичними умовами ситуація на лимані ускладнилася. «ОВ» писали, що відсутність паводків призвела до замулення трубопроводу, який прокладено між морем та лиманом. Щоб виконати профілактичні роботи, необхідно отримати дозвіл, зокрема державної екологічної інспекції з охорони довкілля північно-західного регіону Чорного моря, але чиновники зволікають…

Наразі фермер вирішив впровадити на гідроспорудах свій новий винахід на базі «архімедового гвинта», за допомогою якого можна буде оживити струм води в системі, яка з’єднує лиман з морем. Його виготовляють за безпосередньої підтримки директора Одеського припортового заводу В. Гор­батка, який розуміє проблеми водойми. Але, щоб запустити винахід в дію, необхідно щонайменше 60 тисяч гривень. Нарешті природоохоронна комісія Комінтернівської райради ухвалила виділити кошти в необхідному об’ємі фермерському господарству «Восход» на проведення вищеназваних робіт. На жаль, ці гроші поки що не надійшли за адресою. А надворі вже кінець березня. Часу для відтворення життєдіяльності лиману майже не залишилося. Невже теперішніх посадовців району не турбує доля лиману, здоров’я жителів, які мешкають на його берегах?

Цю тему «Одеські вісті» порушували на своїх сторінках неодноразово, а віз і нині там. Тому, на наш погляд, правий був один з високих посадовців Одещини, який нещодавно заявив, що чиновники за двадцять років створили таку державу, в якій вони ні за що не відповідають. Підтримуючи його, від себе добавимо: але добре навчилися ставити палиці в колеса кожній живій ініціативі. І якщо так піде й далі, звичайна риба для пересічного українця незабаром стане справді золотою.