Починати –з батьків

…Одна із проблем нашого часу – діти перестали читати. Дорослі схильні винити в цьому насамперед комп’ютерні ігри, інтернет, що їм багато які школярі справді приділяють чимало часу. Суть проблеми все-таки в іншому, – і хто може знати про неї краще за бібліотекарів, які мають безпосередній стосунок до дитячого читання? Наша співрозмовниця – завідувачка відділу комплектування і обробки літератури обласної бібліотеки для дітей ім. Н.К. Крупської Наталя ЛОЗОВИК.

– Проблема, на моє переконання, полягає не в дітях, а в батьках. На жаль, криза 90-х років породила нечитацьке покоління, яке зараз виховує своїх дітей. Крім того, вважаю, є не стільки криза читання, скільки криза незнання мов – і російської, і української. У багатьох дітей просто немає словникового запасу. Поясню на прикладі. Діти повинні розв’язати задачу: «Петя впіймав 5 карасів і 6 в’язів. Скільки риби впіймав хлопчик?» Але не всі можуть зрозуміти, що потрібно знайти: діти не знають, що карась і в’язь – це риба. Як дитина може читати, якщо вона половини слів не знає, не розуміє, про що читає? От їй і не цікаво, якщо вона не розуміє, про що читає.

– Але ж – що більше читаєш, то більше дізнаєшся?..

– Не зовсім так. Треба, щоб спочатку батьки навчили дитину бачити навколишній світ. Але проблема в тому, що батьки перестали спілкуватися зі своїми дітьми. До чого часто зводиться спілкування? «Мамо, дай поїсти, і я піду грати у комп’ютер». І на цьому словниковий запас вичерпаний. І функції батьків зводяться до того, щоб нагодувати, взути, одягти, відправити до школи. Але ж виховувати дитину в цьому плані дуже просто. Наприклад, коли готуєте їжу, посадіть дитину поруч і розповідайте, що робите: «Я варю борщ, закладаю буряк, картоплю, капусту – це овочі, вони ростуть на грядці»… Більше того, починати спілкуватися треба тоді, коли дитина ще в утробі – співати їй пісеньки, розказувати вірші… Ми хотіли б створити школу молодих мам, адже не завжди можна купити журнал, тим більше книжку, а у нас – непоганий фонд літератури з розвитку та виховання дітей.

– На які дитячі книжки Ви хотіли б звернути особливу увагу?

– Для молодшого віку багато цікавих книжок – казки, твори письменників-класиків, сучасних авторів. Складніше із книжками для середнього віку – не всі з них справді цікаві підліткам… Користуючись нагодою, хотіла б звернути увагу на твори письменників-одеситів Олексія Надемлинського і Олександра Макарова. Книжки Олексія Надемлинського – «Про зникле місто», «Матильда-Мідія», «Дюжина байок Соломона XII» – написані інтелігентно, з тонким гумором. І, що трапляється рідко, – відсутній негативний герой. Вони навчають любові до родини, одне до одного, до тварин, написані з захватом. Я, коли читала, немов повернулася у своє дитинство. Твори Олександра Макарова «Курс юного антиквара», «Монети з дідусевої скриньки» присвячені колекціонуванню. Ми плануємо зробити цикл бесід, присвячених цій темі, пов’язавши її з художніми творами.

– Чи перевидаються твори радянської дитячої літератури, – ті, що пройшли перевірку часом?

– Виходять твори Миколи Носова, Олександра Волкова, інших письменників. Варто було б перевидати «Динку» Валентини Осеєвої: є батьки, які пам’ятають цю книжку і хотіли б перечитати її разом з дітьми. Прикро, що не перевидаються книжки письменника-одесита Олександра Батрова. Звичайно, перевидають класиків російської та української літератури. Питання в тому, що ажіотажного попиту на ці книжки немає – їх треба пропагувати.

– І яким чином Ви це робите?

– Провадимо виставки до ювілеїв письменників, виходу тих або інших творів. Тепер, коли у нас є мультимедійна техніка, можна показати на екрані ілюстрації, мультфільми, фільми. І діти, подивившись фільм, потім просять книжку. Книжки все одно будуть на першому місці.

– Зрозуміло, бібліотекарям не обійтися без взаємодії із вчителями, батьками…

– Ми постійно працюємо із вчителями, запрошуємо класи на заходи. Але й батькам треба бувати в бібліотеці: подивитися, які книжки є, що зможуть читати їхні діти. Є, звичайно, батьки, які серйозно займаються освітою своїх дітей. Але не всі, далеко не всі. Ось чому ми говоримо про те, що починати треба з виховання батьків…

Ірина ГОЛЯЄВА

«Серйозні фізики виїздять на Захід…»

– Знаєте, випускники фізико-математичного факультету університету імені Мечникова працюють у багатьох країнах світу! Наші учні стали провідними вченими у Швейцарії, в Нідерландах, в Ізраїлі, у США. Боря Вельцман, наприклад, – радник Президента США щодо захисту комп’ютерних технологій…

– Вибачте, В’ячеславе Петровичу, я Вас перерву. А в Україні? Хто з Ваших учнів зробив наукову кар’єру в Україні?..

…На весняних канікулах в Ренійській гімназії йшов традиційний районний конкурс «Фізикон». Подібних інтелектуальних змагань немає в жодному районі Одещини. Втім, і в інших областях України теж. Саме тому доцент кафедри теоретичної фізики Одеського університету ім. Мечникова, кандидат фізико-математичних наук В’ячеслав Петрович Олійник приїхав до прикордонного містечка за триста кілометрів – підтримати організатора конкурсу Сергія Павловича Михрякова, який колись був його студентом, а сьогодні – вчитель вищої категорії, вчитель-методист, ініціатор щорічного конкурсу юних фізиків. Дев’ять років тому він «Фізикон» придумав, він же ним і займається. За минулі роки в цьому конкурсі взяло участь понад 1,4 тисячі учнів.

«Фізикон» проходить як тестування. Кожний конкурсант одержує 30 оригінальних завдань різного рівня складності, на розв’язання яких дається до 90 хвилин.

Що цікаво, провадять змагання інтелектуалів самі діти – юні господарі гімназії. Вони зустрічають однолітків з інших шкіл, вони роздають тести, вони ж підбивають підсумки (коли роботи здані, С. Михряков передає координаторам «ключі» – вірні варіанти розв’язання завдань). За підсумками «Фізикону» усі його учасники одержать відповідні сертифікати, а кращі фізики нагороджуються за урочистих обставин на районному конкурсі «Зоряний Олімп».

…Доки діти працюють, Сергій Павлович ділиться з колегами своїми напрацюваннями. Вчитель гімназії – автор оригінальних оцифрованих підручників з фізики для 7 – 10 класів, якими вже користуються багато педагогів Одещини. На дисках – поурочне планування, відеозаписи демонстраційних фізичних дослідів, анімаційні відеофільми, контрольні та самостійні, одним словом, усе, що необхідно для викладання фізики. Звичайно, використання цих розробок на уроці можливе лише за наявності великого монітора. Для кабінету Михрякова Ренійська гімназія за допомогою випускників такий монітор придбала. Тепер Сергій Павлович мріє про те, щоб кожне робоче місце учня було обладнане комп’ютером, а лабораторія – новими приладами. Напевно, до 10-річного ювілею «Фізикона» хтось неодмінно допоможе провідному фізикові здійснити мрію.

– Сподіваюся, що на ювілей «Фізикона» приїде й декан фізмату, – говорить В.П. Олійник. – Це – дуже цікавий конкурс, мета якого – популяризація фізики серед учнів, пошук і підтримка талановитих дітей, активізація творчої діяльності вчителів та підвищення рівня викладання предмету.

– В’ячеславе Петровичу, не секрет, що фізико-математичний факультет відчуває дефіцит абітурієнтів. По-перше, навчатися неймовірно складно, по-друге, не просто знайти високооплачувану роботу за спеціальністю.

– Це так. Тому університет провадить велику роботу щодо залучення студентів. Нещодавно, наприклад, я провадив обласну науково-практичну конференцію з фізики та астрономії серед учнів, наші юні друзі виступили з дуже цікавими доповідями. Діти побували в лабораторіях нашого університету, їх устаткуванням, до речі, можуть користуватися у своїй дослідницькій роботі. Хочу додати, що існує багато міжнародних конкурсів для учнів, які працюють у таких затребуваних напрямах, як біологія людини з погляду фізики, фізика харчових продуктів тощо. Діти, навіть ті, які живуть у селах, мають можливість користуватися найсучаснішими підручниками, знайомитися з останніми науковими розробками – для цього досить мати інтернет. За його допомогою діти з різних міст та сіл можуть поєднуватися та спільно розробляти одну тему. Словом, можливостей в учнів зараз багато, наше завдання – їх захопити.

– Вибачте, В’ячеславе Петровичу. То хто ж із випускників фізмату зробив наукову кар’єру в Україні?

– На жаль, не можу пригадати... Бачите, нашим політикам наука не потрібна. Серйозні фізики виїздять на Захід.

Антоніна Бондарева, власкор «Одеських вістей»,Ренійський район

Нульові модулі. Що далі?

Близько 15% студентів вищих навчальних закладів навчаються з ентузіазмом. Одна третина молодих вузівців гризе граніт науки, бо «так треба, так хоче мама, всі друзі навчаються» тощо. Решта просто проводять час, якщо взагалі заходять до alma mater.

Такі спостереження озвучив на прес-конференції доцент кафедри культурології та мистецтвознавства Одеського національного політехнічного університету Марк Найдорф.

Але це не єдина проблема. Не таємниця, що якість освіти, яку здобувають студенти у своїх університетах, багато в чому залежить від того, які знання вони одержали в середніх навчальних закладах. Представники вищих шкіл Одеси одностайно повторюють, що підготовка сучасних абітурієнтів нижча за середній рівень. Не виправдало надій на підвищення рівня знань і торішнє зовнішнє незалежне тестування.

– На жаль, для новоспечених студентів доводиться вводити так звані нульові модулі, які являють собою повторення шкільної програми в дуже швидкому темпі, – розповіла декан еколого-економічного факультету Одеського державного екологічного університету Олена Владимирова.

Якщо зібрати докупи всі вимоги, висунуті представниками вузів, то робимо висновок, що сучасній вищій школі потрібні освічені, інтелігентні молоді люди з непереборним бажанням навчатися, навчатися і знову навчатися. А також із чітким уявленням про те, що вони хочуть робити в майбутньому.

Вибирати вуз слід розважливо. Не таємниця, що велике значення має матеріально-технічна база майбутньої alma mater. На якість освіти впливає наявність комп’ютерних класів і спортивних залів, освітлених і теплих аудиторій, бібліотек і лабораторій. Також високий рівень знань студенти зазвичай одержують при міцному зв’язку освітнього центру з наукою.

– Потрібно поцікавитися, які наукові кадри, розробки є в цьому вузі, – підкреслює декан факультету політології та соціології ОНЮА Денис Яковлєв. – Наявність спеціалізованих вчених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій є одним із критеріїв доброї освіти.

І все ж не варто забувати, що, попри ультра­сучасну технічну базу та солідну наукову платформу, студент одержує хороші знання тільки тоді, коли хоче їх здобувати. І сучасні вимоги до нього у вищих шкіл дуже схожі на добре забуті старі – добре вчіться у школі, щоб у вузі граніт науки не здався вам непід’ємним тягарем.

Христина ВІЄР, «Одеські вісті»