То справді похвально, що ось уже вчотирнадцяте Одеське міське управління освіти і науки разом зі своїм інформаційно-методичним центром організовує науково-практичну учнівську конференцію з правознавства. Всі ж бо ми відчуваємо в нашому житті кончу необхідність знати свої права та обов’язки, орієнтуватися у законодавстві, і добре, коли людина залучається до цього з юних літ.

Цьогорічна конференція обрала міждисциплінарну і дуже злободенну тему: «Демократія в Україні. Міф чи реальність?» Старшокласники одеських шкіл шукали відповідь на це запитання, поділившись на три секції. На одній розглядали історичні аспекти формування демо­кратії у світі, на інших аналізували стан демократії у незалежній Україні та зупинилися на засобах масової інформації і демократії. Звісно, побувати водночас на всіх секціях було неможливо. Тож вибір випав на ту, де юні мали доповідати про демократію у нашій незалежній державі, що про неї знають, як оцінюють.

За регламентовані п’ять хвилин школярі представляли досить ґрунтовні реферати, демонстрували знання відповідних законів, законоположень, часто посилаючись на них у своїх оцінках, висновках. Неодноразово ставили запитання: а чи готові ми до демократії, чи правильно її розуміємо з точки зору морального регламенту? Прагнули розібратися, що дає демократія особі, державі, що заважає утвердженню демократії як засобу впорядкування нашого життя і життя країни. Юні доповідачі наводили дані соціологічних досліджень відомих інституцій і власні спостереження. І справді цікаво: що за мотиви підштовхують людину, скажімо, до участі в політичному житті (старшокласники нарахували таких близько десятка), що заважає подолати всесильну корупцію, яка роль правоохоронних органів у демократичній державі?..

Можна було порадіти ґрунтовності знань майже всіх юних промовців. Бракувало, хіба, зіткнення думок, не зовсім тотожних оцінок, аргументованої полеміки, активного відстоювання власних позицій і висновків. Дещо однозначними і слухняними здалися реферати, не за віком їх авторів, надто дипломатичними. Від чого воно? Стомилися від нашої дорослої безплідної метушні, великих обіцянок і куцих результатів?

Так, важко було не помітити розчарування юних в утвердженні справжньої, не показної демократії, в масштабах корупції, інших ганебних явищ, які роз’їдають суспільство. Ніхто на секції чітко не відповів: демократія в нашій країні — міф чи реальність? Ото тільки один з доповідачів зробив сумний прогноз: запанує у нас демократія, будуть створені умови для самореалізації громадян, зникне корупція... хіба що через сто, а то й двісті років. А вся наша біда в тому, підкинув думку інший промовець, що нашими політиками керує лише жага влади і грошей. І тільки тоді відчуємо зміни, коли при­йдуть нові політики-патріоти, які будуватимуть сильну державу, не принижуватимуть її ніколи самі і не дозволять нікому цього робити.

Приємно, що всі автори рефератів, крім одного (а їх на секції було 13), вільно говорили гарною українською мовою, не дослухаючись новітніх рекомендацій «русскоязычного» мера. Але то діти. Міський же голова цілком може потішитися дорослими організаторами та розпорядниками заходу: вони були на російськомовній висоті.