Як відомо, потужний землетрус у Японії спричинив серйозну катастрофу на атомній електростанції «Фукусіма». Очевидно, що зміст і масштаби наслідків цієї техногенної катастрофи стануть відомі пізніше, проте вже сьогодні можна сказати: одна з найбільш технологічно розвинених країн світу виявилася неспроможною протистояти ядерній небезпеці.

Сьогодні ситуація на АЕС залишається складною і непередбачуваною. Концентрація радіоактивності на станції і в зоні відчуження стрімко зростає. Небезпечні речовини зафіксовані далеко за межами району аварії.

Високий рівень радіації у четвер змусив ліквідаторів зупинити роботи з розпилення спеціальної смоли, яка мала не допустити подальшого поширення радіоктивних речовин.

Агентство ядерної і промислової безпеки Японії, опираючись на заміри радіоактивності у радіусі 40 км від АЕС, рекомендувало уряду розширити зону евакуації навколо неї. Раніше урядом було прийнято рішення щодо евакуації жителів із 20-кілометрової зони і сприяння евакуації з 30-кілометрової всім тим, хто цього побажає.

Складною залишається ситуація в морській акваторії. Ніхто не може пояснити причину зростання радіоактивності на морі. Експерти пов’язують такий перебіг подій з можливим продовженням витікання радіоактивної води з реакторів.

За позитивних змін розпилення смоли продовжать. Для виконання запланованих робіт буде використано 60 тисяч літрів зрідженої синтетичної смоли. Її розпилення, на думку фахівців, повинно також стати дійовим фактором стримання рознесення радіоактивних часток повітрям.

Можливості прогнозування подальшого розвитку подій незначні через відсутність достатніх даних про характер пошкоджень та їх наслідки в реальному часі. Якщо спочатку, після катастрофи, спеціалісти впевнено стверджували, що аварія на японській АЕС матиме значно менші наслідки, ніж та, що сталася у Чорнобилі, то сьогодні вони визнають: дані за рівнями радіації і динаміка їх зростання дає підстави менш оптимістично розглядати ситуацію на «Фукусімі-1».

У такій ситуації інстинкт самозбереження вимагає уважніше подивитися на ситуацію в Україні, переглянути існуючі умови і стандарти безпеки, намітити та здійснити в порядку актуальності всі заходи, щоб виключити небезпеку аварій.

Слід негайно провести інспекцію всіх без винятку АЕС. Особливо уважно поставитися до перевірки тих атомних енергоблоків, термін роботи яких йде до завершення. Оскільки світ практично не має досвіду модернізації атомних енергоблоків з метою продовження їх експлуатації, то тестування стану корпусу, парогенератора, турбін, трубопроводів, усіх агрегатів, обладнання і стану системи охолодження та системи управління реакцією повинно здійснюватися особливо ретельно. Результатом такого комплексного тестування має стати висновок державної комісії щодо зупинення блоку чи проведення його модернізації. При цьому доцільна така модернізації, яка підвищувала б рівень безпеки порівняно з існуючим новим блоком даного типу. Якщо така умова не виконується, то логічним є прийняття рішення про закриття енергоблоків.

Саме так після катастрофи вирішується питання провідними країнами світу. Єврокомісар з питань енергетики повідомив, що найближчим часом буде здійснена перевірка систем безпеки ядерних реакторів країн Європейського Союзу. ЄС має намір запросити спеціалістів з атомної енергетики Росії для розробки критеріїв атомної безпеки з урахуванням катастрофи в Японії. Уряд Німеччини вирішив призупинити на три місяці роботу атомних електростанцій, збудованих до 1980 року, для проведення інспекції щодо можливості їх подальшої експлуатації.

Ситуація зі старими енергоблоками в Україні схожа на німецьку, тому відповідальність має бути такою ж. Однак, як свідчать факти, ми в цьому сенсі не дотягуємо. У грудні 2010-го було продовжено на 20 років експлуатацію найстарішого українського атомного енергоблоку на Рівненській АЕС. А через місяць після прийняття рішення блок аварійно зупинили. Вірогідно, що при тестуванні були якісь відхилення, які й спричинили проблему.

Потребує також посилення уваги спеціалістів до обладнання й устаткування, яке замінює старе. Недопустимі найменші відхилення від установлених стандартів, тому що вони зумовлюють нештатні ситуації, підтвердженням чого була аварія на третьому енергоблоці тієї ж Рівненської АЕС.

Загалом Україна вступає в досить тривалий період виведення чи модернізації атомних енергоблоків на всіх своїх АЕС. Проблематичним щодо модернізації вважається і продовження терміну експлуатації до 20 років. Як відомо, більшість країн світу, в тому числі і США, обмежують продовження експлуатації 10 роками. Після цього обстеження проводиться знову в повному обсязі. Виходячи з наявної практики, логічним було б дотримуватися саме такого строку.

Прихильники проведення модернізації енергоблоків АЕС як аргумент на обґрунтування своєї позиції називають економію ресурсів і фінансів. Проте цей аргумент — спірний. Після модернізації ціна електроенергії, виробленої станцією, зростає, а це означає, що про жодну економію не може бути й мови. Не виконується при цьому і завдання накопичення коштів, що підтверджено роботою ЧАЕС після аварії. Такі кошти повинні акумулюватися не станціями, а у спеціальному фонді державного масштабу.

На користь закриття відпрацьованих енергоблоків сьогодні говорить те, що Україна має значний запас надлишку електроенергії й існуючі АЕС працюють на сімдесят відсотків потужності.

Модернізація АЕС та продовження терміну експлуатації — питання непросте і відповідальне. Тут потрібно всебічне врахування усіх факторів. Не можна опиратися на вузькі групові інтереси, оскільки і вони, у разі хибності рішення, постраждають. Головним критерієм вжитих заходів повинна стати БЕЗПЕКА.

Питання недопущення техногенної катастрофи у разі землетрусу чи іншого стихійного лиха стає актуальним і для цілої низки інших небезпечних виробництв, скажімо, таких, яким у нашому регіоні є Одеський припортовий завод. Це питання повинно стати на порядку денному місцевих і центральних органів влади.