Антиурядові заворушення у Лівії тривають. Стратегічну безпеку України у дзеркалі подій на Близькому Сході обговорювали експерти та журналісти в інформагентстві «Міст». Одеситів цікавило: наскільки ситуація на Близькому Сході позначиться на політичній та економічній стабільності у світі, чи може «арабська пожежа» наблизитися до наших кордонів і чи постраждає при цьому економіка нашої країни?

Директор регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Одесі, кандидат історичних наук Олексій Волович 14 років провів в арабських країнах, працюючи перекладачем, дипломатом, тож його думка про події на Близькому Сході базується на власному досвіді. Події у Лівії, які називають революцією, він вважає збройним заколотом певної частини лівійського суспільства, що рветься до влади. У цьому збройному конфлікті беруть участь багато країн, кожна з яких має свої власні інтереси.

Професор кафедри політології Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Василь Попков розглядає події у Лівії з позицій проблем глобалістики. Впродовж останніх 500 років у світі лідирував Захід, який сьогодні, на думку вченого, покидає історичну арену. Сьогодні Схід набирає динаміку розвитку не лише через технологічні прориви Китаю та Японії, а й через іслам, який позиціонує себе не лише як релігію, але і як потужний громадський рух. Зелений прапор ісламу невдовзі може замінити червоний стяг комунізму, вважає Василь Попов.

За його словами, людство прямує до змін у структурі громадської свідомості. Народи із об’єкта зовнішніх сил стають суб’єктом дії, можна сказати, що народ прокидається. Можна прогнозувати, що людство вступає у фазу мажоритарних революцій, пріоритетом яких стає внутрішня свобода людини. Відбувається перехід від стратегій панування до лідерства, і лідер має бути не сильним, а привабливим.

З приводу участі інших країн у конфлікті експерти вважають, що європейці прагнуть зберегти у Лівії прогнозовану для себе ситуацію, Америці ж потрібен або повний хаос, або контрольована зона хаосу.

— Чим далі буде затягуватися протистояння, — припускає Олексій Волович, — чим більше проливатиметься крові, тим більшим буде тиск народів на свої уряди на Заході. Так, наприклад, Ніколя Саркозі вже програв місцеві вибори.

Захід підтримує повстанців, відстоюючи свої власні інтереси. На думку політологів, Каддафі — незручний лідер для західних країн. Авторитаризм Каддафі забезпечив лівійцям найвищий рівень життя в Африці серед 54 країн, і для народу це непогано. Захід хоче поставити таку маріонетку, яка буде їм вигідна. Незважаючи на те, що США офіційно припинили своє втручання у лівійські події, вони не залишить цю багату нафтою землю. Загалом, те, що діється, можна назвати колективним безумством під прикриттям ООН.

Щодо України. Хвилювання в арабському світі приносять нам лише збитки. Арабський світ важко пого­джується на укладання тривалих контрактів, але Україні це вдавалося. Лише у минулому році обсяг українського експорту до Лівії перевищив 6,5 мільйона доларів і склав 13% від загального експорту, зазначив Євген Лихолат, заступник начальника головного управління зовнішньоекономічної діяльності та євроінтеграції Одеської обласної державної адмі­ністрації. Після спалахів повстань на Близькому Сході значно впав український експорт чорного металу і зерна. Всі закупівлі здійснювалися державою, а отже, повстання призвели до дестабілізації ринку. Експорт відбувався через Одеський, Южненський та Іллічівський порти, тож наш регіон зазнає збитків, точну статистику яких ми будемо знати наприкінці року. Сьогодні ж спостерігаємо значне падіння перевезень.

Найближчим часом посилюватимуться міграційні процеси з країн арабського світу до Західної Європи, вважають експерти, і це може стати істотною проблемою для європейської нації.

— Європа — це зона старіючих країн з низьким демографічним потенціалом. Потужний демографічний пресинг з боку мусульманського світу продавить будь-які кордони, — за­значив Василь Попков. — Можливо, ми вступаємо в епоху великого переселення народів.

Згоден з ним і Олексій Волович:

— Процес міграції у Європу можна призупинити. Але зовсім припинити не вийде. Кілька років тому була модною теорія мультикультурного розвитку суспільства, але сьогодні зрозуміло, що вона не спрацьовує. Мусульмани, які переїздять до Європи, не хочуть розчинятися у її середовищі. Вони проповідують свою культуру та релігію. Сьогодні у Західній Європі проживає близько 15 мільйонів мусульман, лише у Німеччині — 2,5 тисячі мечетей.

Майбутнє України, що розташована поміж Заходом та Сходом, видається дедалі цікавішим.