З кожним днем наростають темпи весняно-посівних робіт. Добігає завершення сівба ранніх ярих культур на площі понад 220 тисяч гектарів. Триває підживлення озимих. Механізатори готуються сіяти соняшник і кукурудзу.

Наш кореспондент попросив прокоментувати ситуацію на полях області директора Одеського інституту агропромислового виробництва, доктора сільськогосподарських наук, члена-кореспондента НААН України Миколу Олександровича Цандура:

– Зараз в оперативних звітах, що надходять з районів, можна зустріти багато заспокійливих цифр. І темпи робіт високі, і підживлення посівів відбувається за повною програмою, і техніка скрізь підготовлена на усі сто відсотків. Мені теж хочеться вірити цим даним. Але коли приходять жнива, стає помітно, хто справді все робив для високого врожаю, а хто цифри зі стелі малював собі й начальству на втіху. Скажімо, 20 – 25 центнерів зернових з гектара можна одержати і за рахунок природньої родючості ґрунту в нашій області. Отже, багато сільгосппідприємств далі працюють за принципом «посіяв – зібрав». На жаль, число таких «хліборобів» постійно зростає. А належний контроль над раціональним використанням землі не ведеться. І це насторожує.

Зрозуміло, що для виконання усіх агроприйомів потрібні дуже великі кошти. У багатьох селян їх просто немає. А деякі з тих, хто заможніший, витрачають гроші зовсім на інші речі.

Кожному полю потрібно не тільки повернути одержані з урожаєм поживні речовини, але цього в багатьох господарствах навіть і не планують. А ще слід закумулювати гроші для закупівлі засобів захисту від бур’янів, від хвороб і різних шкідників.

Втім, усе це прописні істини, які повинні добре знати і неухильно дотримуватись фахівці.

Але наша розмова про обігові кошти має й іншу мету: довести до кожного хлібороба думку про те, що витрати на весь комплекс польових робіт можна значно скоротити, при цьому нарощуючи врожайність кожної культури. Такою паличкою-виручалочкою є дотримання сівозмін. Поясню на прикладі нашого інституту. У нас створена восьмипільна система сівозмін і її чітко дотримуються, до неї включені навіть сидеральні пари. А це, згодом, органічні добрива, які ефективніші, ніж весь набір «мінералки». І ґрунт нарощує свою родючість. Внаслідок цього, одержуємо по 50 центнерів озимої пшениці, 40 центнерів озимого ячменю, по 20 центнерів гороху та соняшнику тощо. А головний висновок – виробництво перерахованих вище культур є рентабельним і приносить великі прибутки.

Ми заощаджуємо не тільки на добривах, але й на купівлі багатьох захисних засобів. Але там, де ігнорують вимоги сівозмін і сіють соняшник по соняшникові, навіть через три-чотири роки замість перерви у 8 років, щосили «гуляє» борошниста роса. Захоплення кукурудзою призводить до поширення фузаріозу. А озима пшениця при повторних посівах заражається бурою іржею. Це також сприяє розмноженню різних шкідників. Згадаємо клопа-черепашку, який дуже попсував нам врожай позаторік. Навіть із горохом потрібно поводитися обережно. Багаторічне його висівання на одній і тій же площі може призвести до нагромадження токсичних речовин і викликати так звану ґрунтову втому.

Про це я вже говорив на черговій науково-практичній конференції в нашому інституті. Але тепер хочу достукатися до кожного пайовика, який віддав у оренду свою ділянку і досі мало цікавився, як її використовують, що сіють. Чи збагачується ґрунт, чи скоро перетвориться на безплідну ниву?

Нехай кожен знає, що землю не можна обдурити. Вона на це реагує досить агресивно і, часом, дуже жорстоко. У цьому аграрії переконалися, коли їм довелося вживати термінових заходів щодо боротьби зі шкідниками і хворобами.

Розумію, що тут одних умовлянь і наукових доказів явно недостатньо. Жага великого прибутку часто змушує сільгоспвиробників наступати на горло власній хліборобській совісті.

Гадаю, із прийняттям закону про сівозміни багато чого стане на свої місця.

А кінець року покаже, хто чітко дотримувався вимог агротехніки лише на словах, а хто з почуттям великої відповідальності. Вони будуть відзначені різним урожаєм.

– Дякую за роз’яснення.