В останній декаді березня було відкрито сезон навігації для пасажирського флоту ВАТ «УДП». Усі його чотири теплоходи вирушили у перший після зимівлі рейс. Цьому передувала велика підготовча робота. Було укладено відповідні договори із туристичними компаніями. І, як і колись, залишається велика надія, що пасажирський флот, як і річковий, буде «рятівною соломинкою», яка значною мірою посприяє тому, що УДП залишиться на плаву і потихеньку вийде із кризової ситуації. Втім, не все так просто. Про цей, а також про багато інших аспектів наша розмова з начальником експлуатації пасажирського флоту Станіславом Дмитровичем Самойловим.

– Я скажу більше: річковий транспортний флот сьогодні є основою бізнесу для нашої судноплавної компанії. Маю на увазі і обсяги перевезень, і кошти, які заробляються, і кількість персоналу, як берегового, так і плавскладу, задіяного у перевезеннях.

Пасажирський флот посідає гідне місце в організації та структурі всього пароплавства. Як за радянських часів, так і зараз він розглядається як візитна картка і підприємства, і галузі в цілому. Це підтверджується тією думкою, що склалася у партнерів і колег в Україні та за кордоном. Тобто – якщо пасажирський флот працює успішно, отже, справи в нашій компанії не такі вже й погані, незважаючи на кризову ситуацію.

– У пароплавства, як відомо, напрацьований чималий досвід, є й свої традиції.

– Це так. До речі, з початку шістдесятих років минулого століття пароплавство є тією судноплавною компанією, яка однією з перших освоювала круїзний бізнес на Дунаї. До відкриття каналу Майн-Рейн кількість круїзного флоту на Дунаї нараховувала не більше 15 одиниць, серед них наші судна: «Амур», «Дунай», «Дніпро», «Волга», «Україна», «Молдавія».

– Але часи змінюються…

– За минулі роки кількість суден практично удесятерилася. Ми все частіше зустрічаємося із серйозною конкуренцією. Сьогодні вимоги до судноплавних компаній підвищені. Конкурувати доводиться із сучасними суднами третього покоління, побудованими наприкінці дев’яностих років минулого століття. До речі, середній вік західноєвропейських туристичних суден – близько одинадцяти років, причому понад 65 відсотків з них і зовсім побудовані лише п’ять-шість років тому.

Наш же флот відноситься до другого покоління. Теплоходам «Волга» та «Дніпро» вже по сорок із лишком років, «Україні» та «Молдавії» – за тридцять. І як би ми не намагалися оновлювати інтер’єр, багато чого не маємо можливості змінити.

– Проте, запас міцності ще є?

– Так, є. Але пасажирський флот потребує ґрунтовнішої підтримки. Стосується це не лише контролю над належним технічним станом судна. На відміну від вантажного водного транспорту потребує чималих витрат «пасажирська зона»: необхідно чимало коштів на утримання у належному вигляді кают, ремонт або відновлення меблів, кухонного устаткування, білизни, тих же пральних машин тощо. Мінімум раз на три-чотири роки для того, щоб виглядати гідно, потрібно змінювати шпалери, ковролан, матраси, сантехніку, білизну тощо.

Але найбільшою проблемою залишається те, що двигуни на наших теплоходах, на відміну від встановлених на суднах останніх поколінь, надмірно енергомісткі. В умовах нинішньої дорожнечі на суднове паливо це стає основною статтею витрат.

Конкуренти виграють за рахунок того, що далі розбудовують новий флот, забезпечуючи не лише економічніші силові установки, але й велику місткість.

– І все-таки – пасажирський флот УДП залишається най­показовішим за результатами?

– Так, наші судна ще мають певний модернізаційний резерв. Він поки що (поки що!) дозволяє пасажирському флоту після реконструкції працювати та залишатися конкурентоспроможним на ринку обслуговування певних соціальних груп населення.

– Треба вважати, Ви про­рахо­вуєте ситуацію далеко вперед і заздалегідь усе плануєте?

– Звичайно. Ми своєчасно підписали договори із провідними туристичними агенціями, вже сьогодні ми посилено працюємо над програмою 2012 року.

– Чи позначилася на роботі флоту криза, що охопила Європу в попередні роки?

– Так, звичайно ж, через кризові явища, що виникли у Європі, відчули певні труднощі й ми. З цієї причини у 2009-му та 2010 роках на дунайському круїзному ринку спостерігався певний спад і застій. На сьогодні триває невеличке пожвавлення. То ж і ми сподіваємося від нинішнього року кращих результатів.

– До речі, в Ізмаїлі і в попередні скликання, і сьогодні на рівні міської ради багато говориться про створення потужної тури­стичної бази, розвитку туризму як однієї з найприбутковіших бюджетних статей. Але, на жаль, суджу як житель міста, особливих змін після численних розмов та реляцій не спостерігається…

– Добре зробити краще, ніж добре сказати. Треба, зрештою, із чогось починати, нехай з малого, і йти до великого. Можливості Ізмаїла як міста, у якому є що подивитися, далеко не вичерпані. Свого часу, після того, як канув у минуле Радянський Союз і було відкрито прикордонну зону, ми точно так само зробили перші кроки у розвитку туризму в дельті Дунаю. Багато хто нам не вірив, переконував – іноземним туристам ці місця будуть не цікаві. І помилився. Саме Вилкове та острови в дельті привертають найбільшу увагу. І, звичайно, дають чималий дохід не лише пароплавству, але й тій же нашій дунайській «Венеції». А хіба гірший Ізмаїл, де свого часу була розташована грандіозна фортеця, взята Суворовим, і збереглися її залишки. А хіба гірше місто на Дунаї зі своїми музеями та архітектурними особливостями?

Минулого року під час між­народ­ного туристичного ярмарку в Берліні я запросив західних туроператорів відвідати нашу дельту, а також Ізмаїл. І у відповідь почув, що Україна спочатку повинна привести у відповідність портові збори.

Ми, звичайно, доводимо цю ін­формацію до вищих інстанцій і сподіваємося, що все ж таки висновки будуть зроблені. Ну а поки що, як кажуть, маємо те, що маємо.

І ще – що стосується Ізмаїла та його аеропорту. Свого часу, завдяки зусиллям УДП відновив свою роботу аеропорт нашого міста. Ми організували зміну австрійських туристів у Ізмаїлі за допомогою чартерних авіарейсів Відень – Ізмаїл – Відень. Забезпечував авіаперевезення в режимі міжнародних сполучень Львівський авіазагін.

Недарма кажуть – хто шукає, той знаходить. Але сьогодні і тут повний нуль, аеропорт не діє. Так, на все про все потрібні ідеї та інвестиції…