У пам’яті багатьох з нас глибоко засіла відома фраза першого президента Росії Бориса Єльцина. Пригадуєте, як, встаючи вранці, він щоразу запитував себе: «А що я зробив для України?» Просто мучився, страждав чоловік. Отака була сердобольна, любляча душа щодо нашої держави. Хоча, якщо чесно, щось вельми мало чого запам’яталося з його «українських» доробків. Може, тому так і непокоївся цей пріснопам’ятний раб Божий Борис?

Та, як бачимо, турбота про Україну не обмежилася тими переживаннями Бориса Миколайовича. Щойно прибув до Києва його висуванець — екс-президент, а нині прем’єр-міністр пан Путін. Як же він прагнув переконати наших найвищих посадовців приєднатися до Митного союзу трьох держав — Росії, Білорусі, Казахстану, на всі лади виспівував, яка то нам, українцям, буде вигода! Московські специ-благодійники її вже навіть підрахували. Уявляєте?! Матимемо щороку щонайменше дев’ять з гаком мільярдів доларів! Навіщо, мовляв, Україні та Європа, куди з нею тягатися?

Щоправда, сказано було про ту вигоду без будь-яких пояснень, розкладок. Принаймні для широкого загалу.

І ось він — про Митний союз, а наші йому — про газ. Несправедливо ж: надвисокі для нас ціни на російський газ, жоден європейський споживач стільки за нього не платить. А він знову своє: не вступите в наш Митний союз, влаштуємо вам митний кордон. Одне слово, спочатку союз, а тоді, може, й про газ поговоримо.

Та, з усього видно, бліцкригу пан Путін не досяг. Хоч, либонь, посіяв у головах наших надмудрих державних мужів усілякі думки щодо оголошених мільярдів. Ото й думають, прикидають, як торгуватися.

Та припиніть хитатися! Невже не переконали сумнозвісні харківські угоди, від яких так очікували дешевшого ро­сійського газу? І що від того маємо?

Лукавив пан Путін, ой як лукавив! Якщо вже насправді так небайдужа, так болить йому та вигода для України, то чому ж два роки тому не зупинив тодішнього прем’єра Ю. Тимошенко, проти якої нині заведено «газову» карну справу, від кабальних газових домовленостей? Став же, по суті, співучасником завданих Україні збитків. Якось не по-християнськи. То чи можна такому вірити?

І коли ж ми навчимося відрізняти грішне від праведного? Все-таки маємо частіше звертатися до найпростішої і найголовнішої молитви «Отче наш» й особливо до слів: «не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого».

Вбережи нас, Господи, і дай нам розуму!

Поліна АНАСКО.

Думки

Прем’єр-міністр Росії Володимир Путін програв бій за втягування України до Митного союзу. Про це в коментарі «ЛІГАБізнесІнформу» сказав голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Перед візитом усі чекали рішучого бою за темою Митного союзу. Судячи з усього, бій відбувся, аргументи прозвучали, але результату російська сторона так і не досягла. І саме ця ситуація розвінчує міфи про те, що нинішня українська влада тільки і чекає нагоди, щоб здати Україну або Росії, або Євросоюзу», — вважає Володимир Фесенко.

У свою чергу народний депутат з фракції Партії регіонів, член Комітету з парламентської співпраці між Україною та ЄС Олег Надоша, коментуючи візит прем’єра РФ, запевнив, що Київ більше не житиме за бажаннями Москви чи Брюсселя.

«Візит показав, що нарешті Україна почала переважно думати про свої проблеми, а не про імідж чужих держав. Ми дали свою оцінку пропозиціям з Митного союзу і ведемо перемовини щодо Зони вільної торгівлі з Євросоюзом», — сказав він, додавши, що в перемовинах з Європою українську сторону не влаштовує квотування основного українського експортного товару, а у з Росією — потрапляння у велику залежність від економіки сусідньої держави.