Головний лікар обласної станції переливання крові Валерій Івченко справедливо нагадав про часи, коли медики виїжджали до районів області. І забір крові здійснювався безпосередньо на місці. Така практика виявлялася серйозною підмогою службі крові. Сьогодні відродити її не уявляється можливим. Потрібний автомобіль для медиків, та ще й пересувна лабораторія з устаткуванням – центрифугою, холодильником.

Добровільно здають кров працівники СБУ, МВС, «Беркута», обласного управління КРУ, студенти Інституту внутрішніх справ. Решта – добровільно-примусово у межах різних разових акцій.

Звичайно, подібний стан справ негативно позначається на кількості заготовленої крові та препаратів, отриманих з неї.

Дуже емоційним, але слушним був виступ голови первинного товариства донорів Червоного Хреста з морського торговельного порту «Южний» Олександра Середи. Ця громадська організація була відновлена у 2007 році, щоб забезпечити працівників підприємства препаратами крові на випадок необхідності. Сьогодні вона поєднує близько 140 донорів, які здають кров безкоштовно.

На думку Олександра Се­реди, «Закон про донорство» у нашій країні виконують лише державні структури. Приватники ж намагаються його не помічати.

Керівництво Южненського порту йде назустріч донорам. І на підписанні колективного договору буде запропоновано повністю компенсувати вартість санаторно-курортних путівок почесним донорам (їх на сьогоднішній день 6). Олександр Середа впевнений, що керівництво порту цю ідею підтримає.

У засіданні круглого столу також взяли участь головні лікарі Березівської та Котовської ЦРЛ Віталій Паданевич та Олександр Жуковський. У цих лікувальних закладах роботу служби крові поставлено найкраще. Причини цього розкрили самі керівники.

Так, Віталій Паданевич відзначив, що за зниження кількості донорів у районі акцентується увага на якості одержуваних препаратів крові. А в Котовську (там, до речі, було відкрито перше в області відділення переливання крові в ЦРЛ) створили службу резервних донорів, тобто людей, до яких медики одразу звертаються, якщо знадобилася кров.

Олександр Жуковський справедливо говорив про необхідність вирішення питання на державному рівні. Кров повинні в обов’язковому порядку здавати, наприклад, люди, які мають намір одержати права водія. Водіння автомобіля – досить ризикова сфера, де часто трапляються ДТП. І серйозно потерпілим у них препарати крові потрібні практично завжди.

Лікар-трансфузіолог обласної станції переливання крові Ганна Сєдова відзначила добру роботу з донорства також у Біляївці та Рені. А ось у Красних Окнах та Саврані ця робота практично не провадиться.

Фахівці справедливо нарікали на те, що лише деякі естрадні виконавці, політики в нас згадують про донорство. Та й відбувається це, найчастіше, лише до Дня донора. Ніхто з них, на відміну від закордонних колег, не є постійним донором. Не вистачає й соціальної реклами, яка пропагувала б значимість добровільної допомоги службі крові.

Головний лікар обласного центру здоров’я Валентина Сосніна справедливо нарікала, що відповідальність за заготівлю крові, по суті, сьогодні повністю переклали на плечі медиків. Вони повинні вмовляти, пояснювати, змушувати. А популярність донорства, шанобливе ставлення до нього повинні формувати суспільство, влада.

Учасникам круглого столу роздали результати анкетування, проведеного у трьох містах та 22 районах області. У ньому взяли участь 1212 чоловік віком від 18 років. Цікаво, що 23% опитаних стали донорами в ситуаціях, коли допомога потрібна була комусь із рідних або близьких, а також на прохання знайомих. Просто зробити добру справу зважилися 17% респондентів. Ще 10% відгукнулися на заклики про допомогу по радіо або телебаченню.

Знайомлячись із цими даними, подумала про важливий та поки що не використаний резерв. У нас вже протягом багатьох років працівники управлінь облдержадміністрації шефствують над будинками дитини, інтернатами. ОблКРУ самостійно бере участь у донорстві. То чому б не провести в області широкомасштабну акцію щодо залучення до здачі крові чиновників місцевих рад та райдержадміністрацій? Якщо вони відповідають за добробут людей на довірених їм територіях, то, на мій погляд, повинні на своєму особистому досвіді знати, як забезпечуються сировиною станції переливання крові.

Одна з колег на мою пропозицію відзначила, що всі одразу почнуть брати довідки-відмови від здачі крові за станом здоров’я. Нехай. По-перше, підуть на це не всі. На місцях немало людей, які щиро опікуються розвитком своїх населених пунктів. А по-друге, громадянська позиція влади проявиться дуже чітко…