У квітні сповнилося десять років від початку діяльності в Україні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Для початку кілька цифр, що промовисто ілюструють масштаби роботи, яку проводить фонд у межах держави. Так, з квітня 2001-го з бюджету фонду на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок ушкодження їх здоров’я або в разі смерті, на страхові виплати особам, які перебували на їх утриманні, виплачено майже 18 мільярдів гривень. Станом на 1 січня цього року страхові виплати отримували 313,6 тисячі осіб, які зазнали на виробництві травм, а також члени сімей тих, хто через отримане каліцтво помер. Найбільша кількість потерпілих, які отримують страхові виплати від фонду, є жителями Донецької (майже 109 тисяч осіб), Луганської (59 тисяч), Дніпропетровської (понад 36 тисяч) та Львівської (14,5 тисячі) областей, тобто шахтарські регіони.

Щодо Одещини, то страхові виплати у нас отримує 4,7 тисячі потерпілих на виробництві та членів їхніх сімей. Здійснено таких виплат на загальну суму 43810,26 тисячі гривень.

Візьмімо для прикладу Суворовський район Одеси, населення якого становить 250 тисяч осіб, і де було зареєстровано 5,5 тисячі фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності. Так от, відділом фонду со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Суворовському районі на початок року страхові виплати було призначено та здійснено 569 потерпілим (членам їхніх сімей), з яких 15 — інваліди першої групи, 97 — другої групи, 241 — третьої групи та 195 осіб без групи інвалідності. Загалом сплачено 4646,9 тис. грн страхових виплат. Із цієї суми 345,1 тис. грн — це одноразові допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності, 3533,6 тис. грн — щомісячні страхові виплати, 444,2 тис. грн — одноразові допомоги в разі смерті потерпілих, 179,7 тис. грн — щомісячні страхові виплати особам, які мають на них право в разі втрати годувальника.

Крім того, було надано медико-соціальних послуг інвалідам на 485,8 тис. грн, зокрема: сімох інвалідів забезпечено протезно-ортопедичними виробами (на суму 29,3 тис. грн), дев’ятьох — виробами медичного призначення та лікарськими засобами (36,6 тис. грн), трьом інвалідам сплачено витрати на спеціальний медичний догляд (23,3 тис. грн), 14 інвалідам — на постійний сторонній догляд (67,6 тис. грн), 15 інвалідам — на побутове обслуговування (36,5 тис. грн), одного інваліда забезпечено візком (2,6 тис. грн),

17 інвалідам компенсовано витрати на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів (2,4 тис. грн), 33 інвалідів забезпечено санаторно-курортним лікуванням (271,6 тис. грн), одного інваліда — медичною реабілітацією у лікувальному закладі (15,3 тис. грн).

Звісно, робота проводиться чимала, але разом з тим, якщо порівнювати нашу діяльність з аналогічним фондом, скажімо, в Німеччині, то нам є ще над чим працювати, є з кого брати приклад. Наші німецькі колеги мають у розпорядженні власну базу шпиталів, оснащених першосортним медичним обладнанням, транспортними засобами, зокрема вертольотами. Зрозуміло, що захист працівників там на порядки вищий. Але досягти такого рівня можливо лише за умов ефективної роботи всієї економіки. Чим більшою буде у людей зарплата, тим більше страхових внесків буде в розпорядженні фонду для допомоги потерпілим на виробництві. І тут вкотре мушу звернутися до роботодавців з проханням-застереженням: виплачуйте своїм працівникам заробітну плату офіційно, «білою» бухгалтерією, а не в «конвертах». У виграші будуть усі.