Із цієї фрази почалася бесіда із заступником генерального директора ДП «Одесастандартметрологія» Олександром Смисловим. І говорити так у Олександра Анатолійовича були всі підстави: на виставці неякісної продукції в Києві практично не було товарів, випущених підприємствами нашого регіону. Винятки склали лише пакет цвілої гречки, розфасовуючи яку, підприємство «Таврія-В» попросту поскупилося, сподіваючись, що масовий попит на цей продукт притупить пильність покупців (на підприємство накладено штрафні санкції на суму 4539,29 грн, видано припис про заборону реалізації продукції й усунення порушень), а також імпортна іграшка, завезена на територію області одеситом-постачальником без необхідного маркування.

На виконання доручення Мі­некономіки України, ДП «Одесастандартметрологія» брало участь у перевірках підприємств харчової промисловості, які займаються виробництвом і зберіганням рослинної олії, і узагальненні матеріалів перевірок з усієї України.

– Справа в тому, що з 1 квітня 2010 року набула чинності зміна до ДСТУ 4492:2005 «Олія рослинна. ТУ», що стосується контролю масової частки бензпірену в олії, призначеній для вживання в їжу. Вона не мусить перевищувати 0,002 мг/кг, – веде далі Олек­сандр Анатолійович. – Бен­зпірен належить до поліциклічних ароматичних вуглеводнів (ПАВ). Це група канцерогенних, тобто здатних викликати рак, речовин. За рівнем ПАВ судять про загальне забруднення продуктів і їхню небезпеку для людини. В олію переходить до 95% бензпірену, що міститься в насінні соняшнику. Причому найчастіше ПАВ потрапляють в олію внаслідок сушіння насінння димовими газами або забруднення його вихлопними газами автомобіля під час транспортування.

У першому кварталі було проведено 63 перевірки на підприємствах України різних форм власності. Підвищений вміст бензпірену виявили тільки на двох: у ЗАТ «Іванчуківське хлібоприймальне підприємство» (Харківська область) і ТОВ «ЛСТ Інк» (Запорізька область). Одеські підприємства до списку порушників не потрапили.

Нас не злякають ГМО

Як і раніше, практично на всій продукції, що її можна придбати в торговельних точках, є маркування «Без ГМО». Але наскільки варто довіряти цим написам?

– Від початку задум був хороший, – вважає Олександр Смислов. – Проте до кінця весь механізм не продумали. Так, у регіонах кинулися закуповувати дороге устаткування для визначення наявності або відсутності, а також кількості ГМО. Його вартість – від 300 тисяч до мільйона доларів. Однак при цьому забули, що до самого устаткування потрібно буде ще чимало видаткових матеріалів. Та й аналізи вийдуть недешевими.

Крім того, продукт вважається вільним від генетично модифікованих організмів, якщо їхня кількість не перевищує в загальній масі 0,9%. Оскільки ГМО можуть утримуватися тільки в білку, то в переважній більшості харчових продуктів, що складаються ще й із вуглеводів, жирів, амінокислот, вміст ГМО не перевищить зазначену норму за жодних умов. Тобто такі продукти немає сенсу перевіряти взагалі. Мусить ітися, наприклад, про томатну пасту та консервовані томати, про соєві боби та соєве борошно, льонову та бавовняну олію, пшеницю та продукти її переробки, картопляний крохмаль і картопляні напівфабрикати – тобто про ті продукти, які цілком або майже цілком виробляються з рослинної сировини, що може бути генетично модифікованою. Мінздоров’я України нещодавно, нарешті, затвердило перелік продуктів, які обов’язково повинні перевірятися на вміст ГМО. І вони перевіряються.

Чи безпечний

дитячий майданчик?

У передвиборний період вулиці Одеси буквально розквітли яскравими дитячими майданчиками. Кожен кандидат у депутати норовив поставити бодай один: і не дорого, і ощасливити можна одразу чимало малят і їхніх батьків. Проте згодом виявилося, що на багатьох дитячих майданчиках дітлахів не сильно, але все-таки б’є струмом від статичної електрики, що накопичується. Чому таке діється?

– На жаль, у нас немає нормативного документа, який визначав би, що таке дитячий майданчик, і якими повинні бути вимоги до його безпеки, – говорить Олександр Смислов. – Проблема статичної електрики вирішується правильним добором матеріалів або заземленням конструкцій.

Тут я можу навести за взірець досвід роботи Інституту стандартів у Франції (AFNOR). Там вони збирають побажання споживачів, думки організацій щодо захисту прав споживачів і рекомендують розробку нових нормативних документів або внесення змін до вже чинних. З дитячими майданчиками дуже б корисним виявився такий механізм і для нас. Бо все, що адресоване дітям, справді мусить бути найнадійнішим, найперевіренішим і найбезпечнішим.