Незворотнє виснаження світових вуглеводневих запасів, зростаюча ціна на енергоносії, проблеми екологічного забруднення навколишнього середовища змушують енергетиків шукати альтернативну заміну традиційним енергоносіям. Вибух на японській атомній електростанції «Фукусіма-1» знову поставив на порядок денний питання щодо проблем та перспектив використання мирного атому та розвитку атомної енергетики вцілому. Разом з тим, слід визнати, що ядерна енергія та вуглеводні в найближчій перспективі будуть найбільш доступними в значних кількостях енергоджерелами.

Але усвідомлення вищезазначених проблем традиційної енергетики знаходять своє відображення у національних енергетичних стратегіях більшості розвинених країн, які зміщують акценти на перспективи розвитку альтернативної енергетики та енергозбереження. Зокрема у США, Німеччині, Іспанії, Швеції, Данії, Японії, планують довести частку відновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі до 20 – 50%. Європейська комісія вважає, що у 2020 р. в Європі п’ята частина енергії вироблятиметься з екологічно безпечних джерел. Загальний світовий обсяг інвестицій в альтернативну енергетику у 2008 р. становив 51,8 млрд дол. у вітроенергетику, 33,5 млрд дол. у сонячну енергетику і 16,9 млрд дол. на вироблення біопалива. Країни Європи у 2008 р. інвестували в альтернативну енергетику 50 млрд дол., країни Америки – 30 млрд дол., Китай – 15,6 млрд дол., Індія – 4,1 млрд дол. Ці показники – яскраве свідчення того, що, за даними Міжнародного енергетичного агентства, до 2030 р. частка електроенергії, видобутої за допомогою альтернативних джерел, збільшиться вдвічі порівняно із сьогоднішніми показниками, що складають близько 16% від усього виробництва.

Основним стримуючим чинником широкого розповсюдження альтернативної енергетики є зависока ціна видобутої енергії. Наприклад, ціна вітрової електроенергії в США сьогодні наближається до 8 американських центів за кіловат-годину, ціна кіловат-години електроенергії, видобутої на вугільній електростанції, оцінюється у 5 американських центів, ціна ж сонячної енергії складає 21,19 цента. В Україні кіловат-година, наприклад, сонячної енергії коштує 1 грн, що у рази дорожче електроенергії з мережі теплових електростанцій. Установка альтернативних систем енергопостачання для побутових потреб є досить дорогою, ціна такої системи коливається від 10 до 20 тис. дол. Тому важливим аспектом пришвидшення розвитку альтернативної енергетики є політика державного протекціонізму через надання податкових пільг та кредитів з вигідною відсотковою ставкою.

В умовах зростаючої енергетичної залежності України від російських енергетичних постачань та постійного підвищення цін на енергоносії, енергомістка національна економіка, що розвивається, зазнає значних втрат, що призводить до зниження рівня виробництва та гальмування соціально-економічного розвитку. Тож питання зниження енергозалежності через формування ефективної програми енергозбереження та розвитку альтернативної енергетики України слід віднести до стратегічно важливих, які потребують нагального вирішення.

В Україні загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 63 млн тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3%. Згідно з українською енергетичною стратегією до 2030 р. частку альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведено до 20%. Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика.

Перспективи використання

альтернативної енергії

в Одеській області

Найбільш перспективним для розвитку альтернативної енергетики на Одещині є регіон Придунав’я, який включає 5 адміністративних районів – Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський і Татарбунарський, а також місто обласного підпорядкування Ізмаїл. Потенціал сонячної енергії в українському Придунав’ї один із найкращих у країні (другий після Криму). Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що поступає на 1 м2 поверхні, на території регіону до 1300 кВт год/м2. У кліматометеорологічних умовах Одещини для сонячного теплопостачання ефективним є застосування плоских і концентруючих сонячних колекторів, які використовують пряму і розсіяну сонячну радіацію.

Завдяки приморському розташуванню Одеська область є перспективним регіоном для використання вітрової енергії, оскільки середньорічна швидкість вітру перевищує 5 м/с. В умовах регіону за допомогою вітроустановок можливим є використання 15-19% річного об’єму енергії вітру. Очіку­вані обсяги виробництва електроенергії з ВЕС у перспективних регіонах складають 800 – 1000 кВт год/м2 за рік. З урахуванням державної підтримки вітроенергетичного сектору, можна констатувати, що для Одеського регіону використання енергії вітру може бути одним із найбільш перспективних серед відновлюваних джерел енергії. Особливо ефективним для виробництва електроенергії у промислових масштабах може бути застосовування вітроустановки на узбережжі Чорного моря в Кілійському та Татарбунарському районах.

Одним із найбільш ефективних напрямів відновлюваної енергетики в Придунав’ї може стати біоенергетика. Показники енергетичного потенціалу біомаси відрізняються від потенціалу інших відновлюваних джерел енергії тим, що потенціал біомаси значною мірою залежить від рівня господарської діяльності. З огляду на те, що рівень розвитку аграрного сектору на Одещині досить високий, тут існують чималі можливості для використанням біомаси: відходів тваринництва та сільськогосподарських рослин, виробництва біопалив та використання природних джерел біомаси. У січні 2007 р. в Саратському ра­йоні Одеської області компанією «Біодизель Бессарабії» відкрито міні-завод з виробництва біодизеля потужністю 7 тис. т на рік.

У Придунав’ї активно розвивається вирощування енергетичних сільськогосподарських культур, у першу чергу ріпаку. У Арцизькому районі нещодавно відкрився завод по виробництву біопалива. Одним з основних природних ресурсів рослинницької біомаси у Придунав’ї є очерет. Дельта Дунаю підтримує найбільші очеретяні плантації у світі. До середини минулого сторіччя мешканці сіл, розташованих уздовж Дунаю та в дельті річки, активно використовували очерет для опалення помешкань. Для цього використовувалися спеціальні печі, пристосовані для спалювання довгих снопів очерету. Зараз у Придунайському регіоні Україні (переважно в Кілійському районі) також активно заготовлюють очерет для експорту в країни Західної Європи в якості матеріалу для будівництва дахів. Дослідження, проведені на базі Дунайського біосферного заповідника, показали перспективність відновлення заготівлі очерету для виробництва паливних брикетів. Однак така заготівля повинна суворо регламентуватися для усунення негативного впливу на водно-болотні екосистеми дельти Дунаю.

Одеська область володіє значним потенціалом альтернативної енергії, що робить її привабливою для розміщення енергетичних потужностей, працюючих на альтернативних джерелах енергії. Слід зазначити, енергетичний потенціал регіону використовується не на повну потужність. Причинами такого стану речей є:

- недостатній рівень державної підтримки енергетичних проектів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях;

- незадовільний інвестиційний клімат в країні, що відлякує інвесторів, які зацікавлені працювати на українському ринку альтернативної енергії.

Існуючі проекти видобутку енергії з альтернативних джерел є поодинокими та, як правило, розробляються і реалізуються окремими приватними підприємствами.