Судячи з висловлювань та реплік, що звучали на сільській сходці в селищі Цебриковому Великомихайлівського району, в умонастроях людей явно помітні дві тенденції. Одні готові докласти рук для поліпшення свого побуту. Решта чекає, коли приїде якийсь добрий спонсор з валізою грошей і ні з сього ні з того зробить добре діло. А не дочекавшись – висувають претензії. Претензії вислухали депутати облради від Партії регіонів, які приїхали на цю зустріч, – Іван Антощук з Великої Михайлівки та Олександр Пресман з Одеси.

…Літній чоловік ремствував на відсутність у селищі місцевого радіозв’язку. Чи був він тут колись? Був! На запитання, куди ж подівся, знизував плечима.

Жінка наполягала на тому, щоб вежу трансляції мобільного зв’язку «Київстар» перенесли подалі від її городу. Пояснює це своїм острахом перед можливими алергією та онкозахворюваннями через близькість антени.

До теми безпеки використання мобільних телефонів небайдужих багато. Сказати, що випромінювання цілком нешкідливе, неправда. Але люди звикли до зручностей мобільного зв’язку. Яка мати відмовиться від можливості зателефонувати дитині, хворий – лікареві? Ось і у жінки, що виступала, у сумці – мобільник.

Викладачі Цебриківської школи клопочуть про повернення кожному бюджетному працівникові соціальної сфери по одному гектару належної їм пайової землі. Вимога справедлива, тільки питання порушено із запізненням років на 12. І селищний голова Володимир Бармасевич терпляче пояснює, що для початку потрібно зробити ревізію землі. Орні площі, не оформлені вчителями й медиками свого часу на себе, давно закріплені за господарями, які либонь не захочуть легко розстатися із джерелом свого прибутку.

Зміст прохань іде по висхідній. Кошти на форму, необхідну місцевій волейбольній команді, депутат облради Олександр Пресман виділив. А ось як можна було поставитися до натяку тренера про необхідність мати ще й свій транспорт для поїздок на змагання?

Услід за одержанням матеріальної допомоги для пошиття костюмів учасникам дитячого ансамблю, виявилося, потрібно ще 10 тисяч гривень для купівлі апаратури. Зрозуміло, що директорка клубу Наталя Миськова дбає не про себе. Її турбує, що для розвитку культури немає належних умов. І це не в одному тільки Цебриковому. Як кілька ентузіастів-одинаків можуть вплинути на нинішню тенденцію галасливо розважатися і споживати спиртне в барі, створеному у залі колишньої книгарні? Що протиставити вульгарному телебізнесу: свій сором і обурення?

Депутати хочуть повернути людям віру у власні можливості. Найважливіше завдання нинішніх реформ – змінити психологію обивателя, який чекає, що йому все повинні подати. І депутатів підтримують. Заступник директора з виховної роботи Цебриківського аграрного ліцею Валентина Березовська зауважила, звертаючись до односільчан, що райдужні часи скінчилися. Тепер і думати, і відповідати доводиться самим.

Але й крикуни знайшлися. І незадоволені тим, що камінь летить у їхній город. Як зауважив селищний голова, гарно говорити з трибуни вже навчилися. Тепер час підкріплювати свої обіцянки й заклики справами. Але на перевірку, коли в селищі був оголошений суботник, свідомість проявили люди старої гвардії. Пенсіонери озброїлися лопатами, мітлами, узялися за щітки й білила, упорядкували вулиці. Де була решта? З’ясовували відмінності між повноваженнями місцевої влади та можливостями депутатів облради?

Тим часом, депутати облради спрямовані на поліпшення якості життя громадян. Робочим завданням сходки було ефективно розподілити 110 тис. гривень за складеним кошторисом. Витратити їх на заходи першорядної важливості – воля громади!

Олександр Пресман привіз комп’ютер для аграрного ліцею. Це – перший із призначених для комп’ютерного класу, обладнати який до 1 вересня 2011 року він обіцяв ще в попередній свій приїзд до Цебрикового. Допоміг оздоровитися дівчинці, невидющій від народження. Тепер шукатиме крани й засувки для ремонту водопроводу на прохання жителів з вулиці Шевченка. А з уродженцем селища академіком-краєзнавцем Миколою Зайцевим готує до видання книжку про історію селища. Намічені етапи спільної взаємодії й на майбутнє. Було б побільше добровольців і активістів у громаді.