Новобудову Бакшанської загальноосвітньої школи відкрили два роки тому. Проявляючи далекоглядність, одразу вирішили створити на її базі навчально-виховний комплекс «Школа – дитячий садок». Тут достатньо класних кімнат, спортивний та актовий зали, харчоблок та їдальня, кабінет медсестри, господарські та технічні приміщення. Школу укомплектовано новими партами та стільцями, обладнано майстерні, кабінети хімії і фізики. Є комп’ютерний клас. Нині тут навчаються понад сто двадцять учнів. До місцевих додаються ті, що з’їжджаються з п’ятьох довколишніх сіл – Гетьманівки, Йосипівки, Дубків, Білоусівки та Капустянки. Це стало можливим завдяки впровадженню державної програми «Шкільний автобус».

– Для зручності довозу учнів розроблено два підвізні маршрути, – розповідає директор НВК Петро Теофанович Тарабанчук. На них курсують два авто. Вони постійно перебувають у школі. Місцеві водії Володимир Жук та Федір Дубчак старанні, вчасно здійснюють рейси. Люблять своїх пасажирів.

Кілька років тому в районі назріло питання призупинення діяльності Гетьманівської школи ІІ ступеня. І приміщення не типове, ще від «панських» часів, і наповнюваність класів подеколи була меншою за кількість учителів. Дошукувалися варіанти покращення умов навчання дітей. Нині ж юні гетьманівці, а їх тринадцять, добре призвичаїлися в Бакшанській школі. Щоранку о 8-й годині до Гетьманівки приїз­дить шкільний автобус. Для зручності дітей Володимир Жук робить три зупинки. А по восьмикласницю Людмилу Вода під’їжджає до її дому. До речі, разом із учнями їдуть на роботу їхні вчителі. У Бакшанському навчальному комплексі працевлаштовано п’ятьох учителів колишньої Гетьманівської ЗОШ ІІ ступеня – Ольгу Миколаївну Шалахевич, Аллу Миколаївну Капкан, Інну Петрівну Добридень, Світлану Іванівну Онофрійчук та Олену Дмитрівну Голобородько.

– Це прекрасні діти і прекрасні вчителі, – ось так ємко охарактеризував «приїжджих» Петро Теофанович.

Моя співрозмовниця Олена Голобородько задоволена, що працює в сучасному приміщенні, де є всі умови для навчання дітей та їхнього всебічного розвитку. Все ж, зізналася, взимку, коли намете снігу на дорозі, що проїхати не можна, виникає підступна думка повернутися назад до своєї Гетьманівської школи, напалити грубку, біля якої й проводити урок музики. А тим часом у негоду бере на себе відповідальність водій. Не один раз доводилося Володимирові Жуку лопатою розчищати шлях від снігу…

Як показує аналіз, кожного року в районі кількість дітей шкільного віку зменшується в середньому на 100 осіб. А отже, і наповнюваність класів стає нижчою. На утримання невеличких навчальних закладів припадає обмаль фінансування. Можна сказати, що освітяни району вже мають досвід оптимізації шкіл. Ліквідовано також філію Полянецької школи у селі Глибочок. У планах відділу освіти райдержадміністрації на наступний навчальний рік – призупинити навчання в Осичківській школі І ступеня, оскільки там залишилися тільки двоє вихованців. Їх у цьому ж селі долучать до двадцятьох початківців загальноосвітньої школи ІІІ ступеня. Майже порожні коридори Йосипівської ЗОШ ІІ ступеня. Тут у 5-9 класах налічується лише 23 учні. А поруч – уже згаданий сучасний Бакшанський комплекс, який може прийняти йосипівських дітей середнього шкільного віку, старшокласники ж тут уже навчаються. Є ще напрацювання щодо оптимізації навчальних закладів. Планується також реорганізувати Байбузівський НВК «ЗОШ І-ІІ ступеня – дошкільний навчальний заклад» у НВК «ЗОШ І ступеня». При цьому учні будуть підвозитися до сусідньої – Концебівської ЗОШ І – ІІІ ступеня. У зв’язку з цими змінами збільшується кількість дітей, яких потрібно підвозити. А автобусів бракує. Відділові освіти потрібен хоча б іще один шкільний автобус для довозу 12 дітей із села Осички та 40 із Байбузівки.

Реформування мережі навчальних закладів стосується і вчительських, і учнівських колективів, а також батьків. Їм потрібен час для осмислення та прийняття змін. Як на мене, діти звикають швидше. А старші їм повинні допомогти в цьому. Думаю, все поступово владнається. Адже при оптимізації освітньої галузі заощаджені кошти будуть направлені для поліпшення навчального процесу. При готуванні матеріалу цікавилася думкою директорів шкіл, учителів із приводу того, що під час оптимізації сприймається важче – моральний чи матеріальний бік справи. Думки ці різняться. Кожен, можна сказати, горою стоїть за свій навчальний заклад. Але погоджуються з тим, що змін не уникнути, їх потребує саме життя. Один з опитуваних сказав таке: кожна зміна, навіть зміна на краще, завжди пов’язана з незручностями.