По-доброму заздрять тарутинці жителям Арциза, де інтервал руху міських маршрутних таксі дорівнює шести хвилинам. Але ж колись і арцизці про це могли лише мріяти. Претензії різні були: то в салоні затісно і немає чим дихати; то маршрутка промчала мимо; то водій нечемний… Але це епізодичні факти, а ніяк не система. Після збільшення кількості маршрутів їх стало менше. І тепер пасажирськими перевезеннями охоплені майже всі далекі вулиці міста.

Задовольняла всіх тривалий час і талонна система оплати за проїзд пільгового контингенту. Спочатку, щоправда, цим правом, крім інших категорій, користувалися лише ветерани праці. Однак ущемленою завважила себе друга частина пенсіонерів. Їхні інтереси врахували. І тепер уже й вони одержували за своїми посвідченнями талони в міській раді або комунальному підприємстві «Арциз-2». Перевізник же за здані потім талони справно одержував свої 1,5 гривні за кожен. Налагоджена система працювала чітко. До Арциза навіть приїжджали по досвід із сусідніх районів.

Усе змінилося з погіршенням економічного становища в країні. Через невиконання державою своїх зобов'язань перед пільговиками, стрімке зниження суми дотацій відповідно поменшала і кількість видаваних льготчикам талонів. Не в повному обсязі компенсувалися витрати на їхнє перевезення і перевізникам. Скарг до міської ради та райдержадміністрації було багато. Пільговики, які швидко звикли до безперебійного їх автообслуговування, вимагали належного числа талонів. Хоча досить часто вони їх просто продавали вдвічі дешевше вартості проїзду, щоб одержати додаткову копійку собі більш ніж на скромне проживання.

Рішення про анулювання талонної системи і безкоштовне перевезення пільгового населення на всіх видах міського транспорту, крім таксі, людей, звичайно, порадувало. І вони, тепер уже без усяких обмежень, їздили туди-сюди із самого ранку, заповнюючи собою маршрутні таксі й змушуючи нервувати тих, що спізнюються на роботу.

– Та невже на базар не можна поїхати хоча б на годину пізніше?! – обу­рювалися вони.

А водії часто просто проїжджали повз старих, бурчачи собі щось під ніс.

– Скільки можна вже ці «труни» возити! – презирливо вимовив жахливу фразу один з них після того, як на черговій зупинці зійшли три літні людини.

Лише одна жінка на це хамство відповіла:

– Вам, молодий чоловіче, теж старості не уникнути. Тоді-то вам цей епізод і відгукнеться.

Підливали масла у вогонь і безупинно зростаючі ціни на запасні частини та бензин.

– Ми ж собі на збиток зараз працюємо, – говорить представник перевізників Григорій Миколайович Дерменжи. – Одне колесо коштує 1000 гривень, а мені їх треба шість. Ресора – 120 доларів. Витрати величезні, прибутку – ніякого.

До всього, тарифи на перевезення пасажирів підвищувалися останній раз у 2009 році. Не дивно, що рівень рентабельності за цим видом обслуговування близький до нуля.

Місяць тому звернулися перевізники з аргументованим проханням переглянути тарифи на перевезення населення у зв'язку з вирослими цінами на запчастини, бензин і податками та зборами, що збільшилися. Представили вони і розрахунки, які зробив на їхнє замовлення Одеський науково-виробничий центр «Економінформ». Тільки навряд чи вони задовольнили б населення, бо тоді довелося б платити пасажирові за проїзд більш ніж на гривню дорожче, ніж раніше. У цій ситуації виконком міської ради пішов на щадний варіант, збільшивши тариф по третьому міському маршруту лише на 50 копійок.

Проблемою залишається пере­везення пільгового населення. Ва­ріантів її розв’язання було декілька. Пропонували їх і перевізники – обмежити перевезення пільговиків у години пік, відвести в маршрутному таксі визначену для них кількість місць. Але найоптимальнішим вважають перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. У цьому разі безплатний проїзд пільговиків допустимий. Держава зі свого боку власників цього транспорту забезпечить гарантованими дотаціями. Нинішні ж перевізники будуть перевозити пасажирів винятково за гроші, але тепер уже за новими тарифами, що їх цілком улаштовує.

Обнадіює й позиція міського голови Юрія Михайлова.

– У будь-якому разі ситуація буде вирішена для обох сторін позитивно, – говорить він. – Принаймні конкурс на право здійснення перевезень пасажирів на автомаршрутах загального користування був оголошений. Напружує лише те, що за тиждень до його проведення не надійшло жодної заявки від охочих взяти в ньому участь. У неспокійному очікуванні й городяни, які звикли до чіткого розпорядку роботи маршрутних таксі. Побоюються: чи не вийде так, що часовий інтервал між ходками маршрутних таксі на найжвавішому, піковому, третьому міському маршруті збільшиться в рази? Втім, усі сподівалися, що час, який залишився до початку конкурсу, внесе свої корективи у розв'язання цієї проблеми.