Як уже повідомляли «ОВ», нещодавно голова облдержадміністрації Едуард Матвійчук провів робочу нараду в Березівці. На ній обговорювалася і ситуація з реформуванням районної системи охорони здоров’я. На думку головного лікаря Березівського району Віталія Паданєвича та начальника управління охорони здоров’я облдерж­адміністрації Михайла Бартка, кошти, виділювані на розгалужену систему охорони здоров’я району, витрачаються нераціонально. Тому й назріла необхідність змін. Крім того, нова редакція Бюджетного кодексу припускає розгляд питання про надання фельдшерсько-акушерським (ФАП) або фельдшерським пунктам (ФП) статусу структурних підрозділів ЦРЛ. А також реорганізацію частини дільничних лікарень у лікарські амбулаторії (амбулаторії загальної практики – сімейної медицини) з перепідпорядкуванням їх ЦРЛ. Оскільки ще не всі сільські ради району виконали ці вимоги, губернатор назвав ситуацію, що склалася, непорозумінням і дав час на її розв’язання, щоб «знайти золоту середину між інтересами кожного села і територіальної громади в цілому». У червні на апаратній нараді ситуація буде розглядатися ще раз. Це й послужило причиною нашої поїздки до Березівського району.

З погляду рад

Систему надання медичної допомоги в районі з урахуванням хутірського принципу розселення людей представлено 42 лікувальними закладами. Розуміючи, що криза змушує жити за коштами, на сесії районної ради, що відбулася 28 січня 2011 року, Березівській ЦРЛ передали 16 ФАПів, 10 ФПів і 4 сільські амбулаторії – Виноградівську, Демидівську, Заводівську, Ряснопільську. І лише Гуляївська, Златоустівська, Маринівська, Розквітівська сільські ради та Раухівська селищна ухвалили рішення залишити лікувальні заклади у своєму підпорядкуванні. У такому разі їх фінансування повинно здійснюватися з місцевого бюджету за рахунок міжбюджетних трансфертів з бюджету районного.

– Усі місцеві ради розглянули стан справ, що склався, – говорить голова Березівської райради Олег Богоміл. – І там, де лікувальні заклади працювали з неповним завантаженням, рішення щодо їх реорганізації ухвалювалося безболісно. П’ять місцевих рад повважали, що реорганізація, зокрема передача ЦРЛ ФАПів, перепрофілювання дільничних лікарень у лікарські амбулаторії, де вже буде лише денний стаціонар і вночі допомогу надати не зможуть, – це порушення права на доступну медичну допомогу, ґарантованого людям Конституцією. На підставі рішення місцевих рад своє рішення ухвалила і сесія райради.

Щоб розібратися в ситуації на місці, їдемо до Маринівської дільничної лікарні. Її саме й не хочуть віддавати ЦРЛ. Дорога до Березівки займає 34 хвилини. І це за гарної погоди. Чесно кажучи, не хочеться опинитися на місці людей, яким раптом знадобиться термінова медична допомога, і для цього, у разі перепрофілювання лікувального закладу в амбулаторію, доведеться їхати до Березівки. Час у дорозі може стати для хворого фатальним. І досить далеким від європейського нормативу у 20 хвилин для приїзду «швидкої» за викликом у сільську місцевість, до якого обіцяють прийти в результаті реформи.

У дворику Маринівської дільничної лікарні багато людей. Головного лікаря Миколу Петровича Кучерявого, який працює тут вже 32 роки, має вищу кваліфікаційну категорію з терапії та організації охорони здоров’я, подібне не дивує. Щодня по допомогу звертаються приблизно 20 – 25 чоловік. П’ятнадцять ліжок стаціонару ніколи не стоять вільні. У день нашого приїзду пацієнтів у стаціонарі теж було більше – 20. І всі не з Маринового, а з інших населених пунктів, включаючи райцентр.

Розмова з пацієнтами призвела до двох висновків. Перший полягає в тому, що в Мариновому працює справжній сільський лікар, який користується заслуженим авторитетом в районі. Дільнична лікарня, яку очолює Микола Петрович, обслуговує 9 населених пунктів.

Щотижня, за будь-якої погоди, він виїжджає до одного з них. Там, на місці, провадить прийом, вирішує питання із призначенням лікування, організацією консультації у необхідного фахівця або шпиталізацією хворих до Маринівської дільничної лікарні, до ЦРЛ або обласних лікувальних закладів. Лікар тим самим рятує людей від транспортних витрат, може вчасно помітити проблеми зі здоров’ям і підказати, куди саме треба звернутися, щоб не подорожувати з одного лікувального закладу до іншого даремно.

Другий висновок менш оптимістичний: не хочуть жителі району їхати до центральної районної лікарні. Мені скаржилися на неуважне ставлення, непрофесіоналізм персоналу. За багато років роботи з такою однозначно негативною оцінкою діяльності лікувального закладу довелося зустрічатися вперше.

– До села Балайчук автобус ходить всього 4 рази на тиждень, – говорить Маринівський сільський голова Тетяна Писанюк. – Щодо багатьох інших населених пунктів ситуація аналогічна. Хіба за таких умов люди можуть приїжджати на лікування вдень, а увечері повертатися? Ні, звичайно. Вони повинні перебувати у стаціонарі. І залишити всього один стаціонар на весь район у ЦРЛ, як пропонують зробити зараз, неприпустимо. Люди просто будуть гинути, не маючи можливості одержати медичну допомогу.

– Взимку, коли випадає сніг, ми опиняємося відрізаними від світу, по кілька днів немає світла – РЕМ доїхати не може, не привозять хліб, – продовжує депутат Маринівської сільської ради Валерій Афанасопуло. – Враховуючи ці обставини, ми й ухвалили рішення залишити нашу лікарню у статусі дільничної зі стаціонаром на 15 ліжок. На мій погляд, треба підійти до реформування системи охорони здоров’я розумно. Наприклад, залишити декілька нормальних дільничних лікарень у різних кінцях району. Тоді людям і дістатися до них буде легше, незважаючи на погоду та погані дороги, і право вибору лікувального закладу за ними залишиться.

Ще категоричнішою була точка зору директора одного з базових господарств району – ПП «Чорногірське», голови ради товаровиробників Березівського району Віктора Гришакова:

– У мене в господарстві працює 157 чоловік, – сказав Віктор Іванович. – Ще є пайовики, пенсіонери, жителі села. Усього чоловік 600. Я хочу, щоб вони були здоровішими. Тоді в людей і з роботою гаразд, і життєвий настрій зовсім інший. Усі мої працівники є членами лікарняної каси. Щомісяця вони вносять по 10 гривень, я доплачую ще 5. І якщо виникає необхідність у лікуванні, люди одержують гроші із цієї каси.

ФАП у Чорногірці ми ЦРЛ передали. А от лікарня у Мариновому повинна залишитися. Тому що в об’їзд до Березівки 50 кілометрів виходить. Хто зможе туди дістатися? Практично ніхто. Тому я й допомагаю Миколі Петровичу Кучерявому у забезпеченні роботи дільничної лікарні і бензином, і грішми, і продуктами. Він регулярно приїжджає до Чорногірки, забезпечуючи постійний медичний контроль. За 32 роки Петрович вже третє покоління в сім’ях обслуговує. Люди йому довіряють, чекають, розуміють, що живуть не на краю світу і без медичної допомоги не залишаться.

Варто сказати й про те, що Ма­ринівській лікарні місцева релігійна громада допомогла провести воду, придбати глибинний насос. На черзі каналізація. Загалом, цей лікувальний заклад справді підтримують усією громадою. І відбувається це тому, що персонал працює на совість. У селі все на очах. І саме люди – кращий індикатор усього, що відбувається.

Усі шляхи ведуть до ЦРЛ

За даними фінуправління Бере­зівської РДА, щоб вписати в цифри бюджету за коштами на оплату праці в районній системі охорони здоров’я, треба заощадити 811 тисяч гривень, тобто скоротити близько 40 ставок. Реорганізація почалася із ЦРЛ, де хірургічне та гінекологічне відділення перетворили на хірургічне з гінекологічними ліжками (це дозволило скоротити 9,5 ставки). Головний лікар ЦРЛ наполягає на завершенні передачі усіх лікувальних закладів ЦРЛ та їх реорганізації до кінця цього року. І наводить свої докази:

– Провадження запланованого скорочення дозволило б значно збільшити фінансування роботи стаціонару Березівської ЦРЛ, – вважає Віталій Григорович. – У Роздільнянському районі дільничних лікарень не існує вже років 10, і усе нормально. На медикаменти на рік там виділено 1,5 млн гривень, у нас – усього 250 тисяч. Не вистачає грошей на видаткові матеріали, на забезпечення роботи бригад «швидкої». У нас на листопад та грудень грошей на харчування і медикаменти для хворих вже немає. То ж відкладати перетворення не можна.

Начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Михайло Бартко, який багато років пропрацював головним лікарем Тарутинської ЦРЛ, наводить цифри: у нашій області найбільше дільничних лікарень і удвічі менше ліжок денного перебування, ніж у середньому по Україні.

– На харчування виділяється 2-3 гривні, на медикаменти – 3-4, і це називається лікарнею, – обурюється Михайло Петрович. – Крім того, мені не подобаються розмови про те, що головні лікарі ЦРЛ намагаються усе під себе підпорядкувати. Адже їм після передачі ФАПів, ФПів, амбулаторій доведеться розв’язувати проблеми їх ремонтів, забезпечення транспортом, медикаментами, вугіллям взимку. Не думайте, що це такий завидний шматок роботи.

Попереду України всієї

Не думаю я так. Просто солідарна з колишнім міністром охорони здоров’я, видатним кардіохірургом Іллею Ємцем, який вважає, що «для медичної реформи неприпустимий революційний підхід». Така соціально значима сфера потребує дуже дбайливого підходу. З Іллею Миколайовичем згодна і перший заступник Глави Адміністрації Президента Ірина Акімова.

– Будь-яка неправильна зміна системи може призвести до негативних наслідків для суспільства. Тому в пілотних регіонах необхідно відпрацювати ефективні та безпечні схеми функціонування системи охорони здоров’я, які потім можна буде впровадити на території всієї України, – сказала вона на розширеній нараді у межах Комітету економічних реформ.

Саме тому нова редакція Бюд­жетного кодексу не передбачає жорсткої та однозначної передачі лікувальних закладів району ЦРЛ. У методичних рекомендаціях щодо реалізації положень БК, підготовлених департаментом фінансів охорони здоров’я та соціальних програм Мінфіну, говориться про можливу реорганізацію на першому етапі лише частини дільничних лікарень. У тих випадках, коли передача з якихось причин неможлива, їхнє фінансування цього року здійснюється за рахунок трансфертів із районного бюджету.

Звичайно, можна зрозуміти прагнення централізувати фінанси охорони здоров’я району в одних руках, щоб забезпечити ручне управління ними. Цей шлях легший, але, враховуючи, яку бурю незгоди викликає перепрофілювання дільничних лікарень у амбулаторії в різних областях України, він, швидше за все, виявиться тупиковим. Практично повсюдно люди висловлюються за збереження в районі 1-2-3 дільничних лікарень. Шукають систему сільської охорони здоров’я, яка не зробить медичну допомогу доступною лише одиницям в умовах наших просторів, поганих доріг, мінімуму бюджетних коштів та подальшого спаду платоспроможності населення.

На мій погляд, наша область, як часто буває, вже таку систему знайшла. Лише в пориві реформування може й знищити.

У Мариновому працює той самий справжній сільський лікар Микола Кучерявий, на якому робота в глибинці й може триматися. Є лікарняна каса, яка дозволяє людям накопичувати відсутні кошти на лікування. Є соціально відповідальний бізнес – підприємці. Вони виросли в цих місцях і хочуть зробити усе, щоб люди залишалися на рідній землі, не їхали у пошуках кращої долі до міста, за кордон. Вони готові усіма силами підтримати сільську охорону здоров’я як найважливішу частину соціальної сфери, і підтримують її. Невже чергового разу жертвою реформи виявиться мудре починання, за яким здоров’я та життя тисяч людей? І ще. На мій погляд, медицину треба наближати до людей, а не віддаляти від них. Щоправда, із професійними кадрами та сучасним устаткуванням. І тут дуже важливо розумно поєднати давно назрілу медичну реформу з потребами сільських жителів.

P.S. Минулого четверга сесія Маринівської сільської ради ухвалила рішення про передачу місцевої дільничної лікарні Березівській ЦРЛ.