Під час традиційного брифінгу голови обласної ради Миколи Пундика, який відбувся у перерві 6-ї сесії, журналістів переважно цікавили подробиці питань та ухвалених рішень, розглянутих у першій частині пленарного засідання. Пропонуємо увазі наших читачів короткий виклад основних тем брифінгу.

– Миколо Володимировичу, прокоментуйте, будь ласка, результати сесії та зупиніться докладніше на програмі доступності житла. Наскільки житло буде доступним для жителів області?

– Це державна програма, яка працює практично в усіх областях України, зокрема, і в Одеській. Вона передбачає, насамперед, компенсацію кредитів (до 30%) та здешевлення будівництва житла в сільській місцевості. Важко сказати, наскільки це буде доступно. Це характерніше для північних районів області. Там житло за великим рахунком коштує недорого, і ми зацікавлені в тому, щоб люди переселялися та працювали там.

Оцінювати результати сесії ще зарано, розглянуто лише половину питань порядку денного. Сесія проходить нормально, результативно, плідно. Велика робота провадилася напередодні у комісіях. Тому ступінь підготовки питань дуже високий.

– За голосуванням відбуваються якісь дива арифметики. На початку засідання зареєструвалося 110 депутатів, потім за різні питання голосувало «одностайно» від 115-ти до 118-ти депутатів, і не було тих, хто «проти» або «утримався». Як таке може відбуватися?

– Елементарно. Ви самі бачили, що депутати після офіційної реєстрації ще прибували до зали. Не завжди всі голосують. Наприклад, особисто я при голосуванні з декількох питань не встиг натиснути кнопку.

– Хто ухвалює остаточне рішення щодо створення парку-пам’ятки санаторію «Лермонтовський»?

– Рішення ухвалює винятково обласна рада. Сьогодні ми ухвалили рішення щодо необхідності розробки проекту, документації. Після того, як це буде зроблено (сподіваюся, на наступній сесії), буде ухвалено рішення щодо створення парку.

– Чи досить буде допомоги, що виді­ляється з обласного бюджету, на придбання путівок для жителів області та для того, щоб ця здравниця могла працювати?

– Гроші виділяються з обласного бюджету за цільовою програмою і будуть спрямовані на придбання путівок для учасників ліквідації Чорнобильської аварії за пільговою ціною. Тобто, досить багато людей може оздоровитися за цими путівками. Але ви розумієте, що в кожному бізнес-проекті потрібний поштовх. Півмільйона гривень санаторію вистачить приблизно на 1,5 заїзди. Крім цього, путівки поширюються самою здравницею. Але облдержадміністрація правильно порушує питання про те, як Укрпрофздравниця як менеджер керує цим санаторієм. Усім одеситам вже зрозуміло, що ніяк не керує.

– У жовтні 2009 року Одеська міськрада ухвалила звернення до облради із проханням надати статус парку-пам’ятки території цього санаторію. Чому сьогодні всі забувають про існування цього рішення?

– Я вперше від Вас це чую. Можливо, є таке рішення, не сперечаюся. Але не можу сказати, чому зараз про це забувають. Проте, зараз у цьому питанні відбувається все так, як відбувається.

– Миколо Володимировичу, чи так гладенько в житті пройшло рішення про ліквідацію в Ізмаїлі навчального закладу, питання про яке винесено сьогодні на сесію.

– Звичайно, не гладенько. Найбільшою проблемою було підшукати робочі місця викладачам. Там на постійній основі працювало всього чотири педагоги та дев’ять чоловік – за сумісництвом. Сьогодні секретар міської ради Ізмаїла доповідав, що всіх педагогів влаштовано на роботу.

– Прокоментуйте ситуацію із транспортним кластером. Ваша особиста думка щодо цього рішення.

– Моя особиста думка – це моя думка. Але сесія ухвалила рішення вивчити глибше це питання й перенести його на розгляд наступної сесії.

– Чому при розгляді виконання обласного бюджету не було враховано зауваження опозиції, згідно з якими більшість грошей обласного бюджету йде на те, щоб розрахуватися з боргами та кредитами.

– На мій погляд, один з депутатів просто вправлявся в техніці читання, причому дуже невдало. Цифри, озвучені з тієї шпаргалки, яку йому дали, абсолютно придумані, і депутат абсолютно не розуміє, про що говорить.

– На цій сесії ухвалюється рішення щодо керівника КП «Фортеця», яке було створено три місяці тому. Наскільки за цей час змінилася ситуація у Білгород-Дністровській фортеці?

– Ви пам’ятаєте, що я сам просив перенести призначення керівника, щоб це питання було максимально узгоджено. Крім того, що Білгород-Дністровська фортеця – це пам’ятка світового значення, вона перебуває в певному місті. І для міста вона теж має велике значення. Тому питання щодо призначення директора підприємства з управління фортецею розглянули різні комісії, усі зацікавлені сторони, зокрема, і мерія Білгорода-Дністровського. Що там змінилося? На жаль, на краще поки що нічого не змінилося. Там є фрагмент стіни, який, якщо не буде нічого робитися, вже цього року може впасти. Ми дещо вже почали робити, якісь технічні рішення щодо цієї стіни є. Але щоб зміцнити її, потрібні серйозні капіталовкладення.

– А чи планується надати фортеці статусу національного заповідника?

– Поки що ні. Для того, щоб цей об’єкт став національним заповідником, він, крім історичного змісту, повинен мати ще і якусь форму. Простіше кажучи, нам спочатку необхідно зробити термінові ремонти. А це питання двох-трьох років, не менше.

– Чому працівникам академічних театрів області не платять надбавки і коли почнуть їх виплачувати?

– Якщо Ви уважно дивилися зміни, які вносяться до бюджету, то повинні були помітити, що управління культури облдержадміністрації передбачило ці витрати, і вже з наступного місяця вони почнуть одержувати ці академічні надбавки. Я зараз не пам’ятаю, яку там цифру закладено, але знаю, що на рік з цією метою держава повинна виділяти близько 15 млн гривень.

– Миколо Володимировичу, є інформація, що депутати Львівської облради виступлять з ініціативою запросити депутатів Одещини на 22 червня. Ви поїдете, якщо таке запрошення надійде?

– По-перше, нас поки що ніхто не запрошував. І незрозуміло, для чого туди потрібно їхати, що там буде провадитися.

Розумієте, з мого погляду, те, що відбулося у Львові 9 травня – дуже серйозна провокація. І ті маргінальні політичні сили, які цю провокацію влаштували, в остаточному підсумку дадуть відповідь перед історією та перед суспільством.